Міжконфесійний діалог в Україні має понад 20-річну традицію та на сьогодні продовжує досить інтенсивно розвиватися – у різних форматах і на різних "майданчиках".
З часом міжконфесійний діалог до певної міри формалізувався у вигляді відповідних інституцій, які на теперішній час забезпечують його достатню ефективність, постійність і довготривалість. Як приклад, на початку 1990-х років було утворено Українське Біблійне товариство, а у 1996 році було засновано Всеукраїнську Раду Церков і релігійних організацій, яка перші роки свого існування діяла за організаційної допомоги Державного комітету України у справах релігій. Важливою подією в сфері міжконфесійного діалогу стало утворення у 2002-2003 роках Наради представників християнських церков України, яка впровадила в своїй діяльності принципи самоврядності, які в подальшому були застосовані і розвинені Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій і деякими іншими міжконфесійними інституціями.
Міжконфесійний діалог в Україні має понад 20-річну традицію та на сьогодні продовжує досить інтенсивно розвиватися – у різних форматах і на різних "майданчиках". Деякі міжконфесійні проекти розвиваються, деякі консервуються, деякі припинили свою діяльність, йде процес утворення деяких нових проектів – ці трансформації міжконфесійного діалогу в Україні відбуваються відповідно до актуальних викликів часу.
Серед діючих міжконфесійних організацій України можемо виділити наступні:
Найбільш відомою міжконфесійною інституцією України є Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, яке презентує переважну більшість релігійної спільноти України. Рада Церков діє незалежно від органів влади, політичних партій і рухів, будуючи свої відносини з владою на партнерських засадах. Рада Церков має відносини з парламентом, президентом, урядом і відповідними міністерствами.
Важливо відзначити, що Всеукраїнська Рада Церков та інші міжконфесійні інституції в Україні здійснюють свою діяльність без фінансової підтримки з боку держави – за рахунок власних коштів або фандрайзингу. Це дуже важлива складова самоорганізації релігійної спільноти у налагоджені постійного та довготривалого діалогу, оскільки у такому випадку міжконфесійні інституції не залежать від політичної волі уряду щодо фінансування їх діяльності та знаходяться під меншим ризиком використати їх у політичних цілях через надання чи ненадання необхідного для їх діяльності фінансування. Хоча окремі громадські ініціативи у сфері державно-церковного чи міжконфесійного діалогу можуть фінансуватися державою, чому є приклади в інших країнах Європи та регіону ОБСЄ.
Основними питаннями, які порушуються у форматі ВРЦІРО – це:
Рада Церков, крім діяльності всередині країни/суспільства, має міжнародний аспект своєї діяльності. За останні роки Рада Церков та релігійні діячі – члени Ради Церков здійснили спільні робочі поїздки до Ізраїлю, Канади, США, ЄС, сприяючи розвиткові відносин між Україною та зазначеними державами та ЄС.
Не можна оминути важливу роль церков і релігійних організацій під час Майдану – без релігійного чиннику Майдан не був би тим мирним протестом за фундаментальні свободи і права, яким він був. Після Революції гідності українські конфесії продовжують важливу роль в суспільстві у умовах конфлікту з Росією.
Слід зазначити, що в Україні, крім незаконно анексованого Криму і тимчасово окупованих територій Донбасу, забезпечується належний рівень свободи віросповідання. Це не означає, що не існує проблем в релігійній сфері – певні проблеми є, але незважаючи на це, в країні досить високий рівень релігійної свободи.
На жаль, є групі порушення права на свободу совісті на окупованих територіях Криму і Донбасу. Ці питання є на порядку денному українських церков і релігійних організацій, які роблять все можливе, щоб допомогти віруючим цих окупованих регіонів, і закликають до відповідних дій на міжнародному рівні (ОБСЄ, Рада Європи, ЄС).
Церкви і релігійні організації є невід'ємною частиною суспільства та складовою громадянського суспільства. Конфесії і міжконфесійні інституції відкриті до діалогу з владою, суспільством і іншими конфесіями. Міжконфесійний діалог є важливою складовою утвердження в суспільстві злагоди, миру, єдності, утвердження прав людини.
Міжконфесійний діалог – це постійний процес, який відбувається в суспільстві, яке динамічно розвивається. Існуючі міжконфесійні інституції, реагуючи на сучасні виклики, працюють над своїм розвитком – вдосконалюють свою структуру, трансформуються або створюють нові майданчики для діалогу та співпраці як між конфесіями, так і з суспільством і владою. У перспективі можна прогнозувати подальший розвиток існуючих міжконфесійних інституцій та утворення нових.
Публікується на основі виступу на Національній зустрічі
представників релігійних та заснованих на переконаннях громад
(Київ, 8 грудня 2015 р.)