Часто чую від священників про неможливість змін у звичному порядку Богослужінь, бо, мовляв, люди не зрозуміють. Хоча правити Утреню ввечері, а Вечірню зранку ненормально, що особливо помітно на службах Страсного тижня, але змінювати нічого не варто, бо віряни так звикли і по іншому не сприймуть. Щоб трохи розвіяти ці сумніви, вважаю за потрібне поділитися живим досвідом літургічного оновлення на нашій православній парафії.
Протоєрей Володимир Мельничук
Хрестовоздвиженська парафія знаходиться у місті Удіне, Італія, і є частиною Італійської архиєпархії Вселенського Патріархату. Громада багатонаціональна, тому, фактично, багатообрядна. До 2022 року наша спільнота використовувала класичний російський синодальний обряд, як це прийнято в УПЦ. Але вже понад два роки ми шукаємо нові, більш адекватні форми богослужіння.
Працюючи над оновленням богослужіння, ми дотримувалися трьох основних принципів, зафіксованих у відомому соборному документі про Літургію. Реформа богослужіння має не суперечити догматичному вченню Церкви, має спиратися на історичні прецеденти та відповідати сучасній пастирській необхідності.
Мій митрополит (архиєрей) із розумінням ставиться до богослужбових пошуків у нашій громаді.
Реконструкції служб робили на основі літургічних дослідженнь УКУ, особливо праць доктора о. Василя Рудейко та аспіранта Едуарда Бердника, а також власні дослідження.
Наша парафія знаходиться неподалік від містечка Аквілеї, яке колись було центром однойменного патріархату і мало свій окремий богослужбовий латинський обряд, нині втрачений. Тому для нових чинів реконструйованих служб ми започаткували внутрішній технічний термін: «аквілейський обряд». Хоча прямого відношення до давнього аквілейського він, звичайно, не має.
Хочу поділитися як ми правили служби на Страсному тижні та на Великдень за «аквілейським обрядом».
Найперше, хочу зауважити, що вже близько двох років звершуємо реконструйовані Вечірні і Утрені у новій «аквілейській редакції». Головна особливість: акцентування на трьох жертвоприношеннях цих служб. Жертва світла, Жертва кадила, Жертва хвали. Звичайно, всі «тайні» молитви промовляються вголос. Священник і диякон моляться серед вірних.
Ми прагнули зробити служби логічними та наповненими, свідомо уникали революційних змін, стараючись зберегти власні яскраві звичаї та доповнити іншими гарними змістовними обрядами.
Тож ділюся, що із цього вийшло.
Перша зміна — зміна кольорів.
До цього року ми використовували на Великдень світло-червоні кольори риз, як це прийнято у російській традиції.
Тепер червоний колір залишили на Страсний тиждень, що ближче до традиції Київської Церкви. Звичайно, в ідеалі, на страсному тижні колір мав би бути бордовий «бурячковий», але купівля нових риз — завдання на наступні роки.
Зазвичай у неділю на службі буває 50-60 чоловік. Це щоб було від чого відштовхуватися.
Великий понеділок, Великий віторок, Велика середа.
Утрені правили зранку о 9.00 годині. Важливе місце займало читання Біблійних текстів відповідно до спомину дня: про смоківницю, про десять дів, про помазання Ісуса. Співався повністю тематичний псалом — прокимен та читався відповідний текст із Старого Заповіту і Євангеліє дня. Трипіснець. Звичайне, закінчення Утрені.
На службі було 3-4 людини. Служба тривала 1 год 15 хв.
У Великий понеділок увечері не було служби, бо відпочивали і готувалися. (Взагалі понеділок — це попівський вихідний)
У Великий вівторок о 19.00 була Вечірня із Літургією Напередосвячених Дарів. На службі було 5-7 вірних. Служба тривала 1 год 10 хв.
У Велику середу візантійська літургійна традиція згадує помазання Христа миром, тому правили ввечері Таїнство соборування. (Розумію неоднозначність такого звичаю, але віряни цього очікують). Було 15 осіб.
Великий Четвер.
Зранку Утреня. Четвер є другий вихідний у тиждень для наших жінок, які працюють доглядальницями. Було 17 вірних. Близько половини присутніх виявили бажання причаститися у Великий четвер, бо не зможуть бути на службі ввечері. Священник уділив причастя із запасних дарів. Служба тривала 1 год 15 хв.
Ввечері мав бути обряд омивання ніг, тому попереджуємо людей і просимо приготуватися. Наголошуємо, що обмивання ніг лише для парафіян, гості можуть просто спостерігати.
Вечірню службу розпочинаємо о 19.00. Присутні 23 людини. Правимо у світлих (не бордових) ризах. Служба звершується посередині церкви, не у вівтарі. На прикрашеному столі лежить антимінс, Євангеліє тощо…
Вечірня за аквілейським чином. Читається простим голосом 7 паремій про праобрази Причастя та Апостол, після кожної невеличка рефлексія. У нас є лавки, тому люди сидять.
Після читання Євангелія, Мирна ектенія і молитва на омивання ніг. Вірні знімають взуття на одній нозі, священник знімає фелон і обв’язується рушником, потім за допомогою диякона і паламарів обмиває ноги і витирає рушником. Хор співає спеціальні тропарі. Далі поцілунок миру і «Херувимська». Ми співали «Нехай мовчить всяка плоть людська», яка більше підходить по змісту.
Далі вірні принесли дари: хліб, вино, воду. Диякон приймає і ставить їх на антимінс. Священник читає особливі молитви проскомидії. Агнець не вирізується, просфора використовується цілою. Анафора. Причастя за первісним звичаєм: Тіло диякон дає вірним у руки, а священник причащає людей Крові прямо із Чаші. (Звичайно на кожній Літургії таким способом причащати недоречно, бо банально технічно складно.)
Служба тривала 1 год 45 хв. Після закінчення всі мовчки сидять і не хочуть розходитися. П’ємо чай.
Після служби підходить жіночка і питає, де можна взяти вогонь додому. Бо ж усім відомо, що у Великий четвер несуть вогонь додому. Упс! Ми й забули. Минулі роки я нагадував людям, якщо хто бажає, може тримати на службі у руках запалену свічку, причаститися із нею і, потім, нести до дому, робити хрести на одвірках тощо… Цього року забув.
Велика п’ятниця.
Утреня із читанням дванадцяти Євангелій. На службі 17 вірних.
Перша Євангелія лише 17 розділ від Іоанна. Довгі читання не сприймаються на слух, якими б вони не були гарними і важливими. Тай Богослужіння не має повністю заміняти катехизацію.
Майже всі тексти антифонів, сідальних замінили на ново написані, бо старі про Юду, про нечестиве єврейське зборище … про будь-що, лише не про Жертву Христа. (Взагалі відомо багато давніх служб для Утрені Великої п’ятниці, просто при книгодрукуванні була надрукована нинішня, не сама краща з них.)
Увечері о 19.00 зібралися для бдіння перед Плащаницею. Посередині храму поставили прикрашену гробницю. У нас це маленька домовина. Перед нею стоїть столик: Камінь помазання.
Служба була за чином вечірні. Жертва світла: молитва на принесення світла, спів «Світе тихий» із стихами, благословіння свічкою, «Світло Христове просвітлює всіх», запалення світильників у церкві. Жерва кадила: молитва на принесення кадила, виконання «Господи візвав», кадіння храму. Та жерва хвали: молитва подячна, спів Сподоби Господи.
Одна парамія — 53 розділ Ісаї, Апостол. Євангеліє читає священник. Мирна ектенія. Коли хор починає співати стихири на стиховні, священник, за грецьким звичаєм, крапає людям на долоні пахучу олію, як згадку про помазання Ісуса миром. Потім заходить у вівтар і звершує із дияконом та благочестивими мирянами винесення Плащаниці. Процесія іде через цілий храм. Плащаницю покладають на столик: «Камінь помазання».
Навколо плащаниці стають паламарі із запрестольним хрестом, хоругвами, рипідами та свічками — немов почесна варта. Диякон стає із кацією зі дзвіночками. Хор починає співати першу статтю. Священник звершує кадіння навколо Плащаниці. Всі паламарі із хрестом і підсвічниками рухаються навколо плащаниці і, зробивши повне коло, повертаються на своє місце. На початку другої статті два кола із кадилом та паламарями, та третій – три.
Священник поперемінно із співом дяка (хору) 11-ти віршів 118 псалма, читає тропарці із першої статті. Стільки ж із другої та третьої статті. Всіх разом 33 віршів та тропарців, за числом років життя Христа. По закінченню кожної статті ектенія. Після третьої співаються тропарі по непорочних воскресні. Потім Нині відпускаєш, Трисвяте по Отченаш, і тропарі «Благообразний Іосиф».
Під час співу тропарів священник із вірними беруть плащаницю та обносять навколо церкви. При вході зупиняються, вірні проходять під Плашаницею і заходять до дому Божого. Плашаницю кладуть на гробницю. Священник кадить і одразу дяк читає тропар пророцтва та паремію із пророка Єзекиїла, потім диякон Євангеліє із утрені Великої суботи на Плащаниці, (апостол не читається) та відпуст. Люди приклоняються до плашаниці і кожний кадить кацією біля гробниці. Хор співає стихиру «Прийдіте вшануймо Йосипа» та ірмоси «Хвилею морською» доки вірні моляться біля Плащаниці. Присутні 35 вірних.
Велика субота— день тиші.
Утреню не правимо. Готуємося до Великодньої служби.
О 15.00 правда тиша порушується. Звершується освячення «кошиків» тим, хто не може, або не бажає бути на Великодній службі. Нажаль, для багатьох людей освячення великодніх страв — головний сенс Великодня. Священник використовує можливість євангелізації і розповідає про страждання Христові і сенс свята Великдень. Потім молитви на благословення їжі. Дяк співає недільні тропарі: по черзі кожного гласу. Тривалість — 30 хв. Присутні 37 персон.
Ввечері, близько 21.00 почали читати Діяння святих апостолів. Священник сповідає бажаючих.
Як відомо, у візантійському обряді, святкування розпочинаються напередодні празника святковою Вечірнею. На деякі великі свята Устав передбачає до Вечірні долучати відправу першої святкової Божественної Літургії. Таким чином Устав прямо приписує на Великдень звершувати дві святкові Служби Божі протягом однієї доби.
Тож о 22.00 починаємо Великоднє бдіння Вечірнею. Священник із дияконом молиться на церкві серед вірних до читання апостола. Всі у червоних ризах. На початку Вечірні немає молитви на запалення світла і відповідно не співається «Світло тихе».
Читаємо 7 паремій, які тематично повʼязані із Пейсахом. Співаємо дві біблійні пісні із приспівами. (Насправді, це забагато. Люди слухали більш-менш уважно три паремії, потім почали розслаблятися, позіхати і шепотіти. На наступний рік будемо читати три паремії із однією піснею.)
Остання паремія — «Світися новий Єрусалиме». Молитва на благословення світла. Співається воскресний світилен із стихами і запалюється світло у церкві.
Далі читання апостола і спів «Воскресни Боже». Священник і диякон заходять у вівтар. Закриваються всі двері і завіси. Всі змінюють червоні ризи на Великодні. У нас це білі із українськими орнаментами. Далі звершується грецький обряд гуркоту воскресіння Христового. У руках у паламарів кийочки і деревʼяні молотки, люди приготували залізні миски. Тут всі починають стукати, грюкати — символ руйнування воріт пекла. Священник відкриває Царські врата і виходить із мішком із лавровим листям і вперше проголошує: Христос воскрес!
Священник, диякон і паламарі розкидають лаврове листя, всі стукають, хористи співають і також кидають лаврове листя на людей згори. Священник заносить Плащаницю у вівтар і кладе на престол. Гробниця залишається серед церкви порожньою 40 днів.
Радісно!
Всі прокинулися, збадьорилися. Можна далі продовжувати службу. Далі правиться Літургія за звичаєм. Замість «Херувимської» півчі співають: «Воскрес Ісус від гробу» повільним наспівом.
Служба трохи затягнулася, відчувалася втома людей, тому читали анафору Іоана Златоустого, замість належної на цей день анафори Василія Великого. В ідеалі було б добре мати особливу Пасхальну анафору.
Після Причастя і подячної ектенії почали готуватися до хресної ходи, щоб «Будити Христа». Всі люди вийшли на вулицю, залишилися лише хоругвоносці. Священник починає співати перед порожньою гробницею: «Воскресіння Твоє Спасе…» і за третім разом спів підхоплюють півчі. Всі виходять із церкви та йдуть навколо храму невпинно співаючи.
Пройшовши одне коло священник перед закритими дверима церкви співає звичайне Великоднє начало: Христос воскрес із стихами. Привітання на різних мовах. Половина віруючих грузини та молдавани, які українську мову, нажаль, не розуміють, але люблять нічні Великодні служби.
Потім читаються молитви на благословінням великодніх страв і хресна хода ще двічі обходить навколо церкви. Священник друге коло кадить «кошики», а третє святить їх водою. Після закінчення освячення, звичний відпуст Літургії та благословіння вірних хрестом.
Було присутніх понад 200 осіб, 80 причащалися. Тривалість служби 3 години.
Світла Неділя. Великдень
О 9.00 початок Великодньої Утрені.
Заклик до вірних після нічної Літургії прийти ще й на ранкову службу, більшість не сприйняло всерйоз. Але церква наповнилася іншими людьми, тими, які звикли на Великдень приходити вранці.
Звичайний спів канону. Після стихир Пасхи, всі христосуються і одразу починається Божественна Літургія молитвою Трисвятого. Поцілунок миру. Священник і диякон звершують вхід у вівтар перед «Херувимською».
Хористам так сподобалося співати «Воскрес Ісус від гроба», замість «Херувимської», що знову співають цей піснеспів.
Причастя. Після подячної молитви хресна хода навколо церкви, молитви і освячення Великодніх страв. Після закінчення відпуст Божественної Літургії благословіння вірних хрестом.
Служба тривала 2,5 години. Було присутніх близько 100 чоловік. (Правда, дехто з них, лише зайшли до церкви купити свічку та весь час були на вулиці.)
Висновок
Наше Богослужіння потребує оновлення і в плані обряду, і в плані нових текстів, щоб більш ефективно доносити людям Євангельську вістку.
В ідеалі цим би мали займатися літургічні комісії при синодах, але на практиці зміни приходять знизу із парафіяльних звичаїв і потім затверджується синодами як доконаний факт.
Священникам важливо глибоко пізнавати літургічну науку. Не просто вивчати як слід звершувати Богослужіння, поєднуючи славословні служби із полієлейними, але досліджувати історичний контекст та початкову символіку тих чи інших обрядів.
Архаїчна практика уніфікації богослужіння у сучасному різноманітному світі виглядає неприродньою і некорисною.
У Константинополі перед падінням використовували понад 10 різних обрядів! Тобто у кожній церкві і служби правили по різному, і на різних мовах, і навіть хрестилися різною кількістю пальців.
Відмовка, що люди не сприймуть оновлення Богослужіння — дуже умовна. Вірянам необхідно пояснювати символіку служб, їхні глибинні сенси, тоді буде розуміння адекватних змін. Звичайно, хтось не зрозуміє, а комусь, навпаки, буде цікаво щось нове у церкві. Тому різноманіття чинів служб на різних парафіях буде гарним рішенням: кожний обирає церкву, де йому більше подобається.
Практика нашої парафії не ідеальна, багато з чим можна сперечатися, але це живий процес пошуку і адаптації. Наступного року щось буде трішки інакше.
«Ось творю все нове!» —сказав Той, що сидить на престолі.
Обʼявлення 21, 4