Джерело: Zbruc
Я хотів би коротко відреагувати на недавню заяву міністра закордонних справ України пана Андрія Сибіги, що він її зробив в ефірі телемарафону «Єдині новини», а саме: «Ми будемо дзеркалити усі кроки [польської сторони], особливо якщо ці кроки недружні, зневажливі до нашої країни. Час непомічання пройшов».
Передусім я як громадянин України аж ніяк не сприймав дотеперішню стриманість українського керівництва як «непомічання». Навпаки, що нам потрібне сьогодні, так це саме стриманість. Пояснення тут просто зайві.
До того ж слово «дзеркалити» саме собою дуже двозначне, а тому небезпечне. Дзеркалити глупоту свого опонента означає вдаватися до глупоти самому. Дзеркалити популістські кроки свого опонента означає впадати в такий самий популізм. Що нам потрібне сьогодні, так це виважена твердість. Не улягання ультимативним вимогам і не галайкувата крикливість, а спокійна твердість сторони, яка нарешті відчула свою суб’єктність.
Під знаком «дзеркальності» українці й поляки прожили добрий шмат ХХ століття – і нікому це не пішло на користь. Ні «справедлива відплата», ні «akcje odwetowe» не переконали суперника у чиїсь правоті. Програли обидві сторони, бо виграла третя.
Я усвідомлюю, що метод «дзеркальності» може сподобатися багатьом емоційним українцям. Так в історії було не раз, і ми мало змінилися. Проте нам нарешті треба стати державним народом – тобто народом, який вміє вчасно загнуздати емоції і правильно розставити пріоритети.