Папа про беатифікацію отця Петра Ороса: просимо його заступництва для України
Про це пише Vatican News.
Звертаючись до вірних під час ювілейної загальної аудієнції у суботу, 27 вересня 2025 р., Папа Лев XIV пригадав про беатифікацію отця Петра Ороса із Мукачівської греко-католицької єпархії:
«Сьогодні в Білках, що в Україні, відбувається беатифікація священика Петра Павла Ороса з Мукачівської єпархії, який був вбитий у 1953 році в ненависті до віри. Коли заборонили Греко-Католицьку Церкву, він залишився вірним наступникові святого Петра і продовжував сміливо виконувати своє служіння підпільно, усвідомлюючи ризики. Просимо заступництва цього нового блаженного, щоб він випросив для дорогого українського народу силу витримати у вірі та надії, всупереч трагедії війни».
Додамо, урочистість беатифікації у Білках очолив кардинал Гжегож Рись, архиєпископ та митрополит Лодський із Польщі, член Дикастерії Божественного культу та дисципліни Святих Тайн.
Урочостості продовжаться 28 вересня у кафедральному соборі Ужгорода подячною Літургією та вкладенням частини мощей на постійне місце перебування у соборі.
Довідка: Слуга Божий Петро Орос народився 14 липня 1917 р. у с. Бірі (Угорщина) в сім'ї греко-католицького священника.
У 1937 році Петро закінчив гімназію у Хусті і цього ж року вступив до Хустської Духовної семінарії, яку успішно закінчив у 1941 році.
28 червня 1942 р. прийняв єрейські свячення. Свою душпастирську діяльність розпочав у с. Великі Ком'яти Виноградівського р-ну.
1946 р. призначений на вільну парафію у с. Білки Іршавського р-ну.
У 1948 р. місцеві органи влади вдаються до різних методів впливу, щоб схилити о. Петра на перехід до російського православ'я. Йому, як і всім іншим священикам, які не поступилися своїми переконаннями, заборонили виконувати душпастирську працю. Але він залишився вірним своєму покликанню, продовжував підпільно з отцями Іваном Маргітичем, Іваном Романом та Іваном Ченгері таємно обслуговувати греко-католицьких вірян Іршавщини й Виноградівщини.
На початку 1953 р. його заарештували й відправили до Ужгорода, у слідчий ізолятор КДБ, де він перебував під арештом понад два тижні. Влітку 1953 р. поблизу Імстичівського мосту міліціонер намагався заарештувати отця Петра, але йому пощастило зникнути між верболозом. Повертаючись з Імстичівського монастиря, в якому підпільно відправив Службу Божу, біля мосту на річці Боржаві, вперше пролунали за ним два постріли. Та цього разу мимо.
Напередодні празника Успіння Пресвятої Богородиці, 27 серпня 1953 р., в с. Великі Ком'яти він відслужив велелюдну Святу Літургію, сповідав, причащав. Того самого дня вирушив пішки на залізничну станцію в с. Сільце. Тут його заарештував міліціонер і повів у напрямку с. Заріччя. Поблизу хреста пролунали два постріли — о. Петра було вбито. Тіло розстріляного відвезли до моргу Іршавської лікарні, через кілька днів потай від людей закопали між терням поблизу с. Кам'янське Іршавського р-ну. Пізніше останки відкопали працівники міліції та КДБ і вивезли в напрямку Іршави.
39 років місце поховання отця Петра зберігалось у найсуворішій таємниці. Тільки після легалізації Греко-Католицької Церкви знайшлися очевидці, які під присягою розказали правдиву історію тих трагічних днів. 28 липня 1992 р. колишній начальник КПЗ Іршавського РВВС згодився дати свідчення і показав міліцейський гараж, де було закопане тіло. Після ексгумації і проведеної експертизи 23 серпня 1992 р. відбулося перепоховання тлінних останків отця Петра Ороса з почестями, які належать його сану. Наступного дня відбувся архиєрейський похорон. Мощі поклали у каплиці поблизу церкви у с. Білки.
5 серпня 2022 року Апостольська Столиця визнала мучеництво Слуги Божого отця Петра Павла Ороса, що стало ще одним кроком у процесі його беатифікації.
