Пастир Тарас Коковський: «Наші діти не повинні пам’ятати часу, коли вони були поза Церквою»
Поширення релігійної індиферентності за одночасно високого рівня богошукання у суспільстві; конкурентний характер і конфліктність суспільних та міжконфесійних відносин на фоні зростання національної єдності; війна на Сході і повсюдна боротьба за душі молоді – це навіть не дещиця викликів, шо в наші дні стоять перед віруючими людьми, церквами і релігійними організаціями України.
Очевидно, що відповіді окремих спільнот на вказані та численні інші проблеми сучасності суттєво різняться ‒ кожен дає ці відповіді, відштовхуючись передусім від власних традицій. І численність прихильників тієї чи іншої конфесії у подібних випадках не може слугувати критерієм істинності виключно їхніх аргументів. Тут, радше, слід завжди пам’ятати, що досвід кожного ‒ цінний, і кожен здатний зробити в розбудову нашого спільного дому унікальний внесок: щось таке, чого не замінити нічим іншим.
Серед діяльних церков-меншостей поліконфесійної України ‒ Українська Лютеранська Церква (далі УЛЦ). Справді, за кількістю громад вона поступається багатьом іншим. Та за активністю ‒ випереджує багатьох із них, дає багатьом приклад служіння. УЛЦ українські дослідники без вагань відносять до національних Церков. Про життя цієї конфесії та бачення її вірними українських реалій розмовляємо із головою Галицької єпархії УЛЦ пастором Тарасом Коковським.
— Лютерани у світі активно готуються до ювілею Реформації. Як готуються до цього галицькі лютерани?
— До ювілею ще досить часу… Наразі можу сказати, що виняткових заходів у Тернополі ми проводити не будемо. Безперечно, говоритимемо, як і щороку, про великого богослова, проповідника, реформатора Християнської Церкви Мартина Лютера, про здобутки і надбання Реформації, про її результати та величезний вплив на сьогодення, про те, що перебуває в центрі Реформації – розіп’ятий і воскреслий Ісус Христос, Син Божий, наш єдиний Господь і Спаситель, наш Викупитель від влади гріха, диявола і смерті, Його Євангеліє, спасіння грішника вірою завдяки Божій ласці.
— Як ви оціните рівень релігійної і громадянської толерантності у нашому суспільстві?
— У толерантності є два боки. Перший стосується мирного співіснування на тих самих теренах різних конфесій, другий бік – це толерантність суспільства до певних речей, надто тих, які містять відкриту загрозу для духовного здоров’я суспільства та спасіння грішників загалом. Наша церква усіма силами намагається ставитись до кожного з доброзичливістю та любов’ю, твердо стоячи на позиціях віри в Христа. Паства повинна чути від свого отця, очільників Церкви, що віряни, які ходіть до іншої церкви, є не їхніми ворогами, а дітьми Божими, що до них слід ставитись, як до своїх ближніх відповідно до Христової заповіді любові. Великі, так звані «традиційні церкви», не повинні сприймати менші конфесії, як такі, що є їхніми конкурентами, як меншовартісні, чужинецькі, бо жодна християнська конфесія не має виняткового привілею на проповідування Христового Євангелія. Щодо патріотичності громадян держави – то її не можна ототожнювати лише з певною конфесією чи конфесіями. Усі рівні перед Богом. Усі роблять спільну справу – розбудову держави на славу Богові і добро її громадянам. Щодо загроз толерування. Нас повинно дуже непокоїти намагання впровадити в систему освіти та виховання толерантності до гріха, як от одностатевих стосунків. Під гарною обгорткою нерідко пропонується аморальність та гріх. Заклики приймати всіх людей такими, якими вони хочуть бути – хибні, бо скеровують до свідомого замовчування гріха, а діти Божі так чинити не повинні. Пам’ятаймо, що Господь каже дорікати за гріх, а не замовчувати гріха, бо Він спитає за це.
— Якими, на вашу думку, є основні виклики для УЛЦ, Церкви загалом у сучасному світі?
— Як і всі небайдужі громадяни України, ми в УЛЦ дуже стурбовані сьогоденням і війною, яка точиться нині в державі, постійно молимось за Божу ласку, мир та спокій, Божий захист України від ворогів, за каяття тих, хто сіє зло і проливає невинну кров. Наші парафіяни і симпатики беруть участь у військових діях, пов’язаних із захистом кордонів нашої Вітчизни на Сході. Вірні УЛЦ долучаються до акцій з надання посильної допомоги українським воякам, пораненим, постраждалим внаслідок воєнних дій на Сході. Наші парафіяни, єпископ УЛЦ перебували на Майдані у Києві під час подій 2013-2014рр. Нині на цілий світ відома учасниця подій на Майдані Леся Жуковська, однак не всі знають, що Леся є парафіянкою нашої громади у місті Кременці (Тернопільська область). Парафіяни надають пожертви на лікування поранених українських вояків, неодноразово передавали воякам одяг, продукти та ліки. Діти підготували листівки для вояків, які були відіслані через волонтерів в зону бойових дій. Щодо викликів для Церкви,Християнства загалом, я б зазначив таке. Головні з них – це напади на Сина Божого – другу особу Святої Трійці, та Його хрест, на котрому Він здобув для нас прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Ви, певно, помічали, як майже щороку напередодні Різдва та Великодня телеканали демонструють богозневажні фільми про Спасителя. Далі – постійно точаться численні дискусії про Христову Церкву, її головні завдання, фундаментальне послання, природу та діла. Наступне – це напади на Святе Писання, спроби піддати сумніву його авторитет та Божественне походження, непомильність, натхненність Святим Духом. Непокоїть, що нині ми часто бачимо спроби зробити з християнства розвагу та веселощі, засіб досягнення фінансового успіху і т. п., йдучи назустріч грішним бажанням людей. Також існує спокуса вважати, що Церква повинна бути впливова і активна в усіх сферах суспільного життя, надто в політиці. Загальновідомою є згубна тенденція святкувати великі християнські свята, як от Різдво, практично не згадуючи особу самого Христа, зосереджуючись на суто світських речах.
— Хто приходить в УЛЦ з поза її меж?
— Бог приводить людину до тої чи іншої конфесії. Наша справа – донести до людини Христове Євангеліє, звістити їй, що Син Божий є її єдиним Викупителем і Спасителем, дати людині зрозуміти, якою Церква повинна бути, якими є правдиві ознаки Церкви, якими повинна бути правдива побожність, віра, любов до ближнього. Слід наголошувати на тому, яким ти на ділі є християнином, а не католиком, православним, лютеранином, протестантом. Як до будь-якої іншої церкви, до нас приходять люди як з інших конфесій, так і ті, що до цього не відвідували церкву зовсім. Це загальна тенденція скрізь. В сучасних умовах важливо для проповідування Божого Слова використовувати новітні досягнення – радіо, телебачення, Інтернет. Почуте людьми Боже Слово працюватиме в їхніх серцях, бо воно, за словами апостола Павла, має таку силу!
— Як можна успішно залучити молодь до Церкви тепер?
— Є такий вислів: «Наші діти не повинні пам’ятати часу, коли вони були поза Церквою». Тобто з самого малечку рідні батьки, хрещені батьки, парафії, Церква загалом повинні долучатися до християнського виховання дітей та молоді. Ми мусимо доносити до дітей гасло про те, що «Без Бога – ні до порога». Якщо в родинах діти молитимуться разом з батьками перед їжею, щоранку і щовечора, в церкві, читатимуть і вивчатимуть, слухатимуть Боже Слово, якщо Біблія, парафія, друзі з поміж віруючих будуть невіддільною складовою життя дитини – молодь буде в церкві обов’язково! Звісно, важливо, щоб Церква переймалася тим, як найкраще об’єднувати і гуртувати молодь, проводячи табори, подорожі, Літні біблійні школи, відвідини інших громад, і навіть спортивні змагання. Церква повинна шукати і використовувати активних і обдарованих служителів, які мають талант до роботи з дітьми та молоддю. Ця справа нелегка і вимагає певних навичок і дарів.
— Про УЛЦ часто говорять як про феномен не тільки в Україні, а й Східній Європі загалом. У чому полягають ці особливості.
— Насамперед, це виявляється у нашій богослужебній та літургійній практиці і традиції, які ми перейняли від отців-засновників Церкви, що трудилися на славу Богові і для добра українського народу з 20-х років минулого століття. УЛЦ єдина у світі віросповідна Лютеранська Церква (на відміну від численних ліберальних), котра використовує Візантійський (Східний) обряд, Східний календар та Літургію Івана Золотоустого. У наших парафіях використовується традиційна церковна атрибутика, зокрема ікони, (найчастіше Спасителя і Богородиці з малим Ісусом) – відповідно до Божого Слова. Наші храми мають як бані, так і шпилі, і навіть дзвони. Вбрання священнослужителів УЛЦ містить елементи, як Східного так і Західного стилів.
Біографічна довідка
Пастир Тарас Коковський, народився у 1956 році. Священик Тернопільської парафії УЛЦ Святих Апостолів Івана та Якова, голова Галицької єпархії УЛЦ, член Ради Церков при Тернопільській облдержадміністрації, магістр богослов’я (закінчив Лютеранську богословську семінарію Св. Софії, перед тим – Львівський політехнічний інститут), перекладач, літератор, блогер, фотограф, музикант.
Розмовляв Володимир МОРОЗ
