Патріарх Святослав звернувся до українців щодо загрози ракетних ударів у День Незалежності
До цього закликав Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у інтерв’ю радіо Марія, говорячи про можливі масові ракетні удари з боку росії до Дня нашої Незалежності. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
«Щось подібного обіцяли на Великдень, чи 9 травня… Були й інші подібні моменти за тих півроку, але кожен з них ми пережили. Гадаю, кожну таку подію, зокрема ми, християни, маємо переживати духовно», — переконує Блаженніший Святослав.
Ми знаємо, нагадує Глава УГКЦ, що безнадія на Боже милосердя є одним із гріхів проти Святого Духа. Тому не потрібно падати в розпуку.
За словами Предстоятеля УГКЦ, екзестенційна загроза з боку Росії над Україною актуальна кожного дня. «Просто ми живемо в різних частинах України, — зауважив Глава Церкви, — і інколи нам здається, що війна десь далеко. Тоді, коли Київ був майже оточений, тоді ми відчували, що ось війна є біля наших воріт. На жаль, у столиці ми деколи до кінця не відчуваємо, що війна далі продовжується. Харків, Миколаїв щодня переживають нічні бомбардування. Очевидно, що росія у своїх темних планах щодо вбивства України не зупинилася і не зупиняється. Тому мені важко коментувати якісь там плани нанесення чергових ударів, бо ті удари здійснюються кожного дня».
Блаженніший Святослав пригадав про масовий ракетний удар по Житомиру кілька місяців тому. «Було випущено 24 ракети. Це був просто жах. А це всього лиш 130 кілометрів від Києва, а Київ продовжував жити спокійно. А тепер кажуть, що по Києву буде 25, усі починають лякатися…», — додав він.
«Нам потрібно саме цей день пережити глибоко молитовно. Бо християнська молитва — це є величезна сила. Можливо, ми не бачимо всі духовні виміри так, як бачимо всі виміри, коли падає російська ракета, але, гадаю, та містична сила християнської молитви, яка пробиває небеса, є набагато сильніша і більша. Тому молімося в цей день», — закликав Предстоятель УГКЦ.
Він закликає молитися і думати не лише про себе, про порятунок власного життя чи загрози для своєї особистої безпеки, а думати про потреби ближніх.
