Патріарший і Синодально-канонічний Томос Вселенської Константинопольської Патріярхії, від 13 листопада 1924 року, про визнання Православної Церкви в Польщі Церквою автокефальною
Свята Православна Церква в Богом хоронимiй Польськiй Державi, що надiлена автономним церковним устроєм й управлiнням, доводить свою твердiсть у вiрi й гордивiсть у церковних справах, просила Наш Святiйший Апостольський i Вселенський Патрiарший Престіл поблагословити й утвердити Її автокефальний устрiй, вважаючи, що в нових обставинах полiтичного життя такий устрiй один лише мiг би задовольнити й забезпечити Її потреби.
З любов’ю розглянувши це прохання, приймаючи пiд увагу приписи святих Канонiв, якi установляють, що «устрiй церковних справ повинен вiдповiдати полiтичним і громадським формам» (канон 17, ІV Вселенського Собору, а також VІ Вселенського Собору 38), а також апофегму Фотiя якi звучать:
«Прийняти, що права, якi торкаються церковних справ, а особливо справ парафiй, повиннi вiдповiдати полiтичним i адмiнiстративним перемiнам» — а з другої сторони, корячись перед вимогами канонiчного обов’язку, що накладає на наш Святiйший Вселенський Престіл пiклування про Православнi Церкви, якi знаходяться в потребi; розглядаючи рiвно ж факт, з яким згiдна й iсторiя (бо ж написано, що перше вiддiлення вiд Нашого Престолу Київської Митрополiї й залежних вiд неї Православних Митрополiй Литви та Польщi, а рiвнож прилучення їх до Святої Московської Церкви наступило не за приписами канонiчних правил, а також не дотримано всього того, що було установленно вiдносно повної церковної автономiї Київського митрополита, який носив титул Єкзарха Вселенського Престолу), Наша Достойнiсть й Святiшi митрополити — Нашi у св. Дусi улюбленi брати i спiвслужителi, вважали обов’язком вислухати прохання, з яким звернулась до Нас Свята Православна Церква в Польщi й дати Наше благословення i затвердити Її автокефальний i незалежний устрiй.
У зв’язку з цим, ухвалюючи спiльно з волi Духа Святого, Ми постановляємо: визнаємо автокефальний устрiй Православної Церкви в Польщi й даємо Своє благословення на те, щоб Вона вiднинi управлялась, як духовна Сестра, рiшала свої справи незалежно й автокефально, вiдповiдно чиновi й з необмеженими правами iнших Святих Автокефальних Православних Церков, визнаючи своєю найвищою церковною владою Священний Синод, зложений з православних канонiчних єпископiв в Польщi, на чолi, кожного разу з Головою своїм, Блаженнiйшим Митрополитом Варшавським i всiєї Польщi. Щоб зберегти i канонiчно довести єднiсть з Нашим св. Апостольським Вселенським Патрiяршим Престолом, як рiвно ж зi всiма автокефальними Православними Церквами, нагадаємо тут про обов’язок кожного Митрополита Варшавського i всiєї Польщi: повiдомляти, вiдповiдно чиновi Святої Православної Церкви, про свiй вибiр i iнтронiзацiю, засобом iнтронiзацiйним, рiвно ж Нашу велику Церкву Христову, як i всi автокефальнi Православнi Церкви-Сестри, зберiгати все, що вiдноситься до старого дотримання вiри i побожности православної, а також всього, що наказують святi Канони i чини Православної Церкви, поминати згiдно з формулою в «Диптихах» iм’я Вселенського патрiарха й iнших Патрiярхiв, як i iнших Зверховникiв Святих автокефальних Церков.
Крiм цього постановляємо, що автокефальна Православна Церква-Сестра повинна отримувати святi Хризми вiд Нашої великої Церкви Христової. Рiвно ж бажаємо, щоб у проблемах чину церковного i й справах загального характеру, якi переступають межi юрисдикцiї кожної з автокефальних [Церков], взятих окремо, Блаженнiший митрополит Варшавський i всiєї Польщi звертався до Нашої Найсвятiшої Вселенської Столицi Патрiяршої, через яку втримується зв’язок з цiлою Православною Церквою, яка «правовiрно голосить слово правди», а також щоб звертався за авторитетною думкою i в справi спiвдiяння сестринних Церков.
Пiсля того, як все було докладно розглянене i обговорене на канонiчних засiданнях Святiйшого Синоду дня 6 i 11 листопада 1924 року, пiсля Синодального затвердження, вручили сьогоднiшнiй Патрiарший Синодальний Томос в точному незмiненому вiдписi, який зiстав пiдписанний i внесений до Кодексу Нашої великої Христової Церкви на руки Блаженнiйшого Дионисiя, Нашого улюбленого в Христi брата i спiвробiтника, Митрополита Варшавського i всiєї Польщi, Голови Священного Синоду Православної Автокефальної Церкви в Польщi.
Нехай на вiки змiцнить Господь Бог любов’ю i щедрiстю Першого Великого i Начального Пастиря Господа Нашого Христа Автокефальну Церкву сестинну в Польщi так щасливо уряджену, нехай пiднесе i змiцнить все в нiй на хвалу Його Іменi Святого, на користь його пастви побожної, як i на радiсть всiх автокефальних сестринних Православних Церков.
Року Божого 1924,
мiсяця листопада 13-го дня.
Патрiярх Царгородський Григорiй (затвердив)
Митрополит Кiзiку Каллиник,
Митрополит Нiкеї Базiльос,
Митрополит Хальседону Юахим,
Митрополит Деркосн Константинос,
Митрополит Бруску Нiкомедос,
Митрополит Принцiпу Агатангелос,
Митрополит Неоцезарiї Амброзiос,
Митрополит Сардики i Пiсидiї Германос,
Митрополит Фiльндефiї Фогiос,
Митрополит Сiлiбрiї Євгенiос,
Митрополит Родополiсни Кiрелла,
Митрополит Анеї Томас.
(За згiднiсть французького перекладу з грецького оригiналу перекладач Константiнiдiс)
Вселенський Патрiярх.
13 листопада 1924 р.
Канцлер Германос, митрополит Сардики.
