26.06.2001 Площа перед церквою Різдва Пресвятої Богородиці. Зустріч із молоддю
Слава Ісусу Христу!
1. «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе - слова життя вічного!» (Ів 6, 68).
Дорога молоде України, апостол Петро промовив ці слова, звертаючись до Ісуса, який представив себе народові як хліб, що зійшов з неба, щоб дати людям життя (пор Ів. 6, 58). Сьогодні з радістю повторюю ці слова серед вас, і більше того, повторюю їх у вашому імені й разом із вами.
Сьогодні Христос ставить і вам те запитання, яке поставив був апостолам: “Може, і ви бажаєте відійти?” Ти, молоде України, що відповіси? Я впевнений, що разом зі мною також і ви приймете ці слова апостола Петра за свої: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе - слова життя вічного!».
Дивлячись на вас, таких численних і таких захоплених, я подумки повертаюся до Всесвітнього Дня Молоді, який відбувся у серпні минулого року в Римі і в якому багато хто з вас брав участь. Там я закликав молодь цілого світу відкрити велику «лабораторію віри», в якій шукати і поглиблювати аргументи, щоб іти слідами Христа Спасителя. Сьогодні переживаємо знаменний момент цієї «лабораторії віри» тут, на вашій Землі, де понад тисячу років тому почало звіщатись Євангеліє.
Ще раз, на початку третього тисячоліття, Христос вам повторює : «Ви що кажете, хто я?» (Мт 16, 15). Мої дорогі, Папа прийшов до вас, щоб вас заохотити відповісти: «Ти є Христос, Син Бога живого» (Мт 16, 16), «У Тебе слова життя вічного» (Ів 6, 68).
2. Так, дорога молоде, Христос має «слова життя вічного». Його слова тривають навіки і, понад усе, відкривають двері вічного життя. Коли Бог говорить, Його слова дають життя, кличуть до існування, скеровують на шлях, зігрівають розчаровані й збентежені серця та вселяють у них нову надію.
Читаючи Біблію, з перших її сторінок відкриваємо, що Бог до нас промовляє. Він говорить до нас, даючи життя усьому створеному. Усе існує задля Його слова: небо, земля, світло, вода, живі істоти, чоловіки й жінки. Його слово надає значення всім речам, визволяючи їх із хаосу. Задля цього природа є однією великою книжкою, у якій ми завжди з новим подивом можемо розшукувати сліди божественної Краси!
Ще більше як у сотворенні, Бог говорить в історії людства. Він об'являє свою присутність в подіях світу, постійно відкриваючи діалог з людьми, створеними на Його образ, щоб з кожним творити сопричастя життя і любові. Таким чином, історія стає дорогою взаємного пізнання між Творцем і людською істотою, діалогом, остаточною метою якого є вести нас від рабства гріха до свободи любові.
3. Дорога молоде, таким чином пережита історія стає шляхом до свободи. Чи ви бажаєте пройти цим шляхом? Чи також і ви бажаєте стати учасниками цієї надзвичайної події? Майбутнє України та української Церкви залежить також і від цієї вашої відповіді. Ви не самі на цьому шляху. Ви є частиною незліченної кількості віруючих, що посилаються на старозавітного патріарха Авраама. Він почув Господній поклик і вирушив у дорогу, стаючи для нас «батьком у вірі», бо повірив і поклав свою надію на Бога, який обіцяв йому землю й потомство.
З його віри вийшов вибраний народ, який під проводом Мойсея вийшов з єгипетської неволі до свободи обіцяної землі. Осередком цього виходу є союз на Синаї, що ґрунтується на десятьох Божих словах: «декалог», чи «десять заповідей». Це «слова життя вічного», бо вони завжди актуальні й дають життя тим, хто їх зберігає.
4. Дорогі друзі! Одного дня один дуже багатий юнак запитав Ісуса: «Учителю, що маю робити, щоб отримати життя вічне?» (Мт 19,16). А Ісус йому відповів: «Якщо бажаєш увійти у життя, зберігай заповіді» (Мт 19, 17). Христос не прийшов, щоб скасувати перший союз; Він прийшов, щоб довести його до завершення. Божі заповіді мають одвічну цінність, бо вони є основним законом людства, записаним у совісті кожної особи. Саме ці стосунки є першим кроком у напрямку до свободи і до вічного життя, бо, зберігаючи їх, людина стає на шлях правильних взаємостосунків з Богом і з ближнім. Вони «визначають відповідь любові, яку людина покликана дати своєму Богові» (Катехизм Католицької Церкви, 2083). Цей закон природно записаний у серці кожної людської істоти, і він повинен бути вірно прийнятий та виконаний. Він має стати правилом нашого щоденного існування.
У нинішньому світі бачимо глибокі й швидкі соціальні переміни та захитано багато моральних основ, вводячи людей у хаос, а іноді - навіть у відчай. Десять Божих Заповідей - це немов компас, який у бурхливому морі не дозволяє втратити маршрут, щоб доплисти до причалу. Ось чому сьогодні, дорога молоде України, я хотів би символічно наново вручити вам Десять Божих Заповідей, щоб вони були вашим "компасом", міцною підтримкою для побудови вашого сьогодення й вашого майбуття.
5. «Любитимеш Господа Бога твого». Богові належить перше місце у нашому житті. Тому три перші заповіді торкаються нашого зв'язку з Богом. Він справедливо заслуговує на те, щоб бути любленим цілим серцем, всією душею і всіма силами (пор. Втор. 6, 5). Бог є один і ніколи не повинен бути замінений фальшивими божками. Також і тобі, дорога молоде, Він каже:«Я є Господь Бог твій, бажаю вести тебе до повноти життя: не замінюй мене на щось інше».
Сьогодні існує сильна спонука замінити справжнього Бога фальшивими богами й хибними ідеалами. Ідоли – це матеріальні добра. Якщо за ними шукаємо та їх використовуємо як засоби й знаряддя для добра, то вони нам допомагають. Однак вони ніколи не повинні займати першого місця у людському серці, тим більше молодому, яке покликане літати високо, у напрямку до кращих та гідніших ідеалів.
Ім'я Бога – це Батько, Любов, Вірність, Милосердя. Як же ж не бажати, щоб усі Його знали й любили? Його день - Субота, став для нас, християн, Неділею, днем Господнього воскресіння – випередженням обіцяної землі. Чи ж можемо не освячувати неділю участю у Пресвятій Євхаристії, цією святковою зустріччю християнської спільноти?
6. «Люби твого ближнього». Ставленню до ближнього присвячені сім інших заповідей. Вони вказують нам шлях для встановлення стосунків з іншими людьми, на основі пошани й любові, правди й справедливості. Хто практикує цей Божий закон, той дуже часто йде проти течії. Молоде України, Христос запрошує тебе йти проти течії! Запрошує вас бути захисниками Його закону та виявляти його послідовною поведінкою у щоденному житті. Цей старозавітний закон завжди актуальний і знаходить своє досконале здійснення у Євангелії. Це любов, що оживляє існування, і це справжня, вільна й глибока любов, що веде до вірного зберігання десятьох Божих Заповідей. З цим Божим законом, міцно вкоріненим у серці, ви не повинні боятись: у всій повноті ви зможете себе здійснити і внесете вклад у побудову солідарнішого та справедливішого світу.
7. Дорога молоде, ваш народ переживає важкий і складний перехід від тоталітарного режиму, що пригнічував його протягом стількох років, до нарешті вільного й демократичного суспільства. Свобода, однак, вимагає сильного, відповідального й зрілого сумління. Свобода вимоглива, і в певний спосіб, коштує більше, ніж неволя.
Тому, обіймаючи вас, як батько, кажу вам: вибирайте вузьку дорогу, – ту дорогу, яку Господь вказує вам через свої заповіді. Це слова правди й життя. Дорога, яка часто здається широкою й зручною, потім виявляється облудною та хибною. Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацтва, що є іншою формою матеріалізму, який, хоч і на словах не відкидає Бога, однак заперечує Його фактами, виключаючи Його з життя. Без Бога не зможете зробити нічого доброго. З Його допомогою, навпаки, ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення. Зможете довести до кінця зобов'язуючі починання, іти проти течії, як наприклад, щоб з довір'ям залишитись у своїй Батьківщині, не піддаючись мареву легкого щастя за кордоном. Тут потрібно вас, молодих, готових внести свій вклад для покращення суспільних, культурних, економічних і політичних умов життя країни. Тут потрібно талантів, якими ви багаті, потрібно для майбутнього вашої землі, що має таке славне минуле.
Майбутнє України великою мірою залежить від вас і від тієї відповідальності, яку ви зумієте взяти на себе. Бог не забариться, щоб благословити ваші зусилля, якщо спрямуєте своє життя на великодушне служіння родині й суспільству, ставлячи спільне добро вище від особистих інтересів. Україна потребує чоловіків і жінок, які б віддавали себе на служіння суспільству, маючи на меті сприяння правам і добробуту всіх, починаючи від найслабкіших і знедолених. Такою є логіка Євангелія, але це також і логіка, завдяки якій зростає цивілізоване суспільство. Справжня цивілізація, в дійсності, не вимірюється тільки економічним поступом, але в основному людським, моральним і духовним розвитком народу.
8. Дорога молоде! Дякую Богові, що дав мені радість зустрітися з вами. Перед тим як залишити вас, хочу додати останнє слово: любіть Церкву! Вона є вашою родиною й духовним храмом, живим камінням якого ви покликані бути. На вашій землі Церква має особливо привабливе обличчя через розмаїття традицій, що її збагачують. Прямуйте і зростайте у дусі братерства, з'єднані так, як сьогодні, щоб відмінні традиції не були приводом для поділу, а радше заохотою до взаємного пізнання й взаємної пошани.
Нехай на цій дорозі вас супроводжує Пресвята Богородиця, яку дуже почитають на українській землі. Любіть Її і слухайте Її. Вона навчить вас, як зробити з самих себе щирий і великодушний дар Богові й братам. Вона спонукає вас шукати у Христі повноту життя і радості. Таким чином, ви станете у Церкві новим поколінням святих вашої землі, вірних Богові й людям, станете апостолами Євангелія, насамперед серед ваших ровесників. Вашою духовною поживою нехай буде Євхаристійний Хліб, нехай буде Христос. Приймаючи Його у Пресвятій Євхаристії, назавжди залишитеся у Його любові й принесете щедрі плоди. І якщо інколи дорога стане крутою, якщо дорога вірності Євангелію буде здаватися вам занадто зобов'язуючою, бо вимагатиме жертви відважних виборів, пригадайте про нашу зустріч. Таким чином ви зможете наново пережити той ентузіазм визнання віри, що ми сьогодні разом зробили: «Господи, до кого підемо? У Тебе є слова життя вічного!». Повторюйте це визнання віри й не бійтеся! Христос буде вашою силою й вашою радістю.
Дякую вам, дорогі друзі! Папа вас дуже любить і дивиться на вас, як на сторожів нової зірниці надії. Він складає подяку Богові за вашу великодушність, з любов'ю молиться за вас і від усього серця вас благословить. Слава Ісусу Христу!
* * *
У своєму привітанні до української молоді на зустрічі з нею біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові (Львів, 26.06.2001) Папа Іван Павло Павло ІІ зробив несподіване доповнення до його тексту. В кінці п. 7 свого виступу він відреагував на дощ, який почав рясно падати, жартом: “Deszcz pada, dzieci rosną.” (“Дощ падає – діти ростуть!”)
А потім, після оплесків та скандування “Лю-би-мо Те-бе!”, він заспівав польською мовою: “Nie lej, deszczu, nie lej, bo cię tu nie trzeba, obejdź gόry lasy, obejdź gόry lasy i powrόć do nieba” (“Не падай, дощу, бо тебе тут не треба. Обійди гори, обійди ліси і вернися до неба!”).
Після закінчення виступу, відповідаючи на численні скандування молоді “Мно-гая лі-та!”, Папа підійшов до мікрофону і сказав: “Mnohaja lita, mnohaja lita, dlatego właśnie deszcz pada, aby dzieci rosły” (“Многая літа, многая літа… Тому, власне,дощ і падає, щоб діти росли…”).
Заходь же, сонечко, як маєш заходити,
Бо нас ноги болять, по полю ходити.
Бо нас ноги болять, по полю ходити.
Як би ти, сонечко, наймитом було,
То ти би, сонечко, швидше заходило.
То ти би, сонечко, швидше заходило.
Досить на сьогодні!
Слава Ісусу Христу!
