Побажання Його Всесвятості Патріарха Варфоломія під час офіційної вечері у його Величності Президента України Віктора Ющенка

25 Липня 2008 року

Ваша Величносте, пане Президенте,
Ваші Блаженства, улюблені брати
Високопреосвященний Митрополите Київський Володимире,
Високопреосвященні владики,
Ваші Величності, Шановні Члени Організаційного Комітету зі Святкувань,

Любі друзі,

Є дуже доречним на цьому зібранні промовити з глибини нашого серця слова Псалмоспівця: «Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!» (Псалом 132, 1).

Ми зібрались разом, любі брати у Христі, Предстоятелі та ієрархи Святих Православних Церков, державні та церковні провідники цієї великої та Богом береженої української нації, в духовній та святковій атмосфері, радіючи присутністю один одного і святкуючи 1020 річницю входження великого українського народу в Сопричастя Святих через Таїнство Хрещення.

Це справді великий ювілей і значний відрізок часу! «Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерті, Світло засяє над ними!» (Ісая 9.1; Матвій 4.16): Світло істинне, Христос, Єдиний, хто має владу сказати: «Я Світло для світу» (Іван 8.12). Люди Київської Русі, української нації, були просвічені, отримали світло істинного знання і стали дітьми світла, «просвіченими дітьми Церкви». Цей народ охрестився і зодягнувся у Христа (до Галатів 3.27), став органічним членом вічно живого і пресвятого Боголюдського Тіла Христа, приніс примножений плід освячення у Христі. Подарував Церкві безліч Святих: мучеників, отців, подвижників, сповідників, ієрархів, учителів, які зростали в дусі благочестя. Тому це святкування є справді великим і велика похвала і привітання людям, які працювали над його організацією.

Є правдою, дорогі друзі, що ворог нашого спасіння був і залишається заздрісним та намагається перешкодити славним ділам Церкви у всьому світі. І Україна не стала винятком. У цій країні, той, хто ненавидить всяке добро, посіяв зерна розділення та розбрату, знаючи що це не руйнує саме ім’я Церкви, але знищує її з середини. Однак, ми не повинні дозволяти цьому ворогу досягати своєї руйнівної мети. Всі присутні тут пильні Пастирі людей, разом з іншими церковними лідерами світу і особливо з Константинопольською Церквою Матір’ю, від якої Україна прийняла просвітлення, євангелізацію, освячення та хрещення, від якої Церква в Україні прийняла церковну ієрархію, зобов’язані зі страхом Божим брати на себе – і ми безперечно візьмемо – відповідальність. Разом з керівництвом держави та урядом ми повинні покласти кінець розділенням і розколам, які ненависні Богу і які розривають цільний хітон Христовий, ранять Його Боголюдське Тіло, вдруге розпинають Христа, виганяють Утішителя, а також вносять розбрат в суспільне життя України. Ми не маємо ніякого страху, оскільки місце боягузів це: «в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!» (Об’явлення 21.8) Замість страху ми маємо відвагу в Силі Божій та святе бажання працювати тут і по всьому світу, для спасіння пастирів та їх пастви.

Ваша Величносте, пане Президенте, сьогодні перед вечірнею ми освятили нові дзвони Святої Софії, а увійшовши до цієї історичної та величної церкви, ми освятили нові Царські ворота Святого Вівтаря. Ми маємо надію та молимось за те, щоб ці освячені дзвони вже у найближчому часі голосно несли радісну звістку про повне примирення ВСІХ дітей Святої Церкви в Україні, а освячені ворота широко відкрились, щоби вмістити усіх людей, які об’єднані щирою любов’ю, приступають до Святої Євхаристії, як учасники Божественних Таїнств, щоб вони могли з єдністю у вірі (Св. Ігнатій, Лист до Ефесян) єдиним серцем та єдиними устами приносити безкровну жертву Єдиному Богові, «за мир і спокій в усьому світі та за єдність всіх Божих Церков, за спасіння і освячення» Христолюбивого і достойного українського народу.

Пане Президенте, з глибини серця і від імені всіх тут присутніх, ми висловлюємо подяку Вашій Величності за тепле прийняття, любов та благородну гостинність, а також за цю прекрасну вечерю. Це похвала за Вашу заповзятість та синівське приємне Богові бажання бачити всіх благочестивих православних християн України об’єднаними у міцному духовному союзі для слави Божої. Ми запевняємо Вас, що зробимо все можливе, з побожною обережністю, належною мудрістю і в силі Святого Духа, щоб це стало реальністю. Ми також запевняємо Вас, що молитви всіх ієрархів, які тут присутні, так само, як і нашої Смиренності, завжди супроводжуватимуть Вас у виконанні Ваших високих обов’язків, як вірного сина Церкви. Щоб не забирати надто багато Вашого часу, ми підіймаємо цей тост за Ваше здоров’я та на довгі роки життя, Пане Президенте, а також за добробут та поступ любого нам побожного українського народу.

Многая літа!