Початок Індикту
Літургійний рік Східної Церкви є свідченням повноти християнського обряду, величною панорамою, на якій у яскравих і виразних барвах переповідається історія відкуплення людського роду. Впродовж цього періоду розважаємо над світлими таємницями з життя Ісуса Христа і Пресвятої Богоматері, подивляємо подвигам святих і мучеників:
Впродовж року поруч із днями радости переживаємо дні смутку за гріхи, постимо і покутуємо.Так розгортається велична картина сповнення у земному вимірі Господнього промислу, чия турботлива опіка завжди оберігала і скеровувала на добрий шлях. Літургійний рік починається 1-го вересня, що відрізняє церковний календар від цивільного. В цей день у літургійних піснеспівах згадуються найзначиміші сторінки в історії Спасіння людства:
Також в цей день також згадується прожитий рік, осмислюється величність Творця, що оберігає і благословляє своє творіння:
День першого вересня зветься Початком Індикту. Слово «індикт», означає з латинської мови дослівно «установа» чи «оголошення». Так називався едикт римських імператорів, що декларував проведення оцінки земельних маєтків громадян держави. З часом термін «індикт» став означати перший день у періоді циклу 15-ти років, а надалі вважався вихідною точкою для означення різних дат громадянського життя. Отці Першого Вселенського Собору в Нікеї 325 року прийняли день 1 вересня за початок літургійного року, що збереглося у Східній Церкві й до сьогодні.
Уставляючи окреме богослуження для першого дня церковного року, у Східній Церкві особливо виділяли одну подію з життя Ісуса Христа, що відбулася під час синангогального богослуження в Назареті, де Спаситель прочитав слова пророка Ісайї: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав… оповістити рік Господній сприятливий» (Лк. 4:18-19). Ця подія відображена у празничних піснеспівах:
У піснеспівах індикту також згадуються страсті Христові, що вже від початку церковного року засвідчують значимість викупної жертви Месії заради спасіння людини:
Так, вже в перший день нового літургійного року, відзначаються найважливіші для християн події, що поєднували в собі як старозавітні пророцтва, так і євангельські звершення. Особливе значення в цей день надається темі прославлення Господньої величі, прославлення Божої любові і милосердя до людини. Тож вже початок нового літургійного циклу був тим першим символічним кроком до прочитання і пережиття великої духовної книги, що навчала Божої мудрості, наповнювала радістю, скеровувала до молитви, жертви і покути.
