Дифірамби своєму Предстоятелю, подарунки та різного роду підлабузництва стали традицією, відколи онуфрій березовський посів місце очільника тоді ще притомної Української Православної Церкви після кончини Митрополита Володимира Сабодана у 2014 році. Парадокс проявляється у тому, що чим більше оточення тоді ще Митрополита Київського¹ робило йому медійний образ «настаящєва манаха, малітвєнніка і блаґачєстівава авви-старца» — тим більше все це розходилось з реальністю.

Черствість до війни в Україні, ігнорування потреби об’єднання українського Православ’я, лицемірна брехня щодо розриву зв’язку з московським патріархатом, не понесення покути за пролиту на нього Кров Христову, відсутність реакції на вилучення з-під його підпорядкування єпархій на тимчасово окупованих територіях і їхнє адміністрування напряму до москви, мовчання про понівечення Успенського Собору Святої Лаври — всі ці риси онуфрія особливо не турбує ані клір т.зв. «упц», ані її вірників. Вони продовжують любити та превозносити людину, яку за сукупністю брехливості вже не варто й пускати до церкви (не те щоб давати їй вести паству).

І вчора, напередодні іменин митрополита березовського юридичний відділ «упц» підніс йому приємну новину: «Адвокатами в інтересах Київської Митрополії Української Православної Церкви подано до Київського окружного адміністративного суду позов до Кабінету Міністрів України щодо законності створення та діяльності Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). […] Митрополія просить суд визнати протиправними та нечинними постанови Кабінету Міністрів України, на підставі яких була створена та функціонує ДЕСС, а також зобов’язати Кабінет Міністрів України ліквідувати цей орган як незаконно створений» [11].

На думку адвокатів самим утворенням Державної служби України з етнополітики «уряд фактично змінив встановлену законом систему розподілу повноважень між органами виконавчої влади, що, на переконання позивача, суперечить Конституції та законам України» [11]. При цьому не наводяться не те щоб цитати з «порушених» службою положень Конституції, а навіть простий перелік розділів і статей Основного Закону, на начебто порушення яких звернули увагу позивачі.

Комічність ситуації полягає у тому, що ДЕСС офіційно була зареєстрована ще 18 березня 2020 року. І весь цей час київська частина рпц наче і не бачила у цьому неконституційності та порушення законів. Не знали адвокати «упц» про таке, коли їх виселяли з Києво-Печерської Лаври та інших історичних церков України. Не додумались до такого навіть коли розпочалися суди з Київською митрополією «упц», яка рішенням експертної комісії служби з етнополітики і свободи совісті була визнана афілійованою з росією, як країною-агресором [6].

Не вважали незаконною цю інстанцію навіть коли 20 травня 2026 року було доведено належність до московського патріархату такого важливого острівця «руссскава міра», як Голосіївську пустинь у Києві [2] — монастирі, в якому після виселення з Лаври знаходяться їхні академія та семінарія.

Навіть коли 10 червня цього року ДЕСС знову підтвердила, що «Київська митрополія Української Православної Церкви […] Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського патріархату² […] Монастир «Свято-Покровська Голосіївська пустинь» Київської митрополії Української Православної Церкви […] визнано афілійованими з іноземною релігійною структурою, діяльність якої заборонена в Україні, що передбачає правові наслідки, визначені законом» [3] — їхні адвокати не оскаржували сам факт законності існування служби, очолюваної п. Віктором Єленським.

15 червня 2026 р., у день блюзнірського обстрілу Лаври московитами організація відкрито заявила: «Закликати до совісті загарбників – марно. Чекати на осудження злочину чи, бодай, на співчуття від патріарха Кирила – щонайменше, наївно. Особа, чиє ім’я дотепер підносять як «Отця і Господина» в деяких храмах України, «не помітив» вбивства понад 800 українських дітей, сотень зруйнованих храмів, замордованих священників, у тому числі і тих, хто до кінця свого земного життя вважав його першоієрархом. Тому Державна служба України з етнополітики та свободи совісті вкотре закликає священоначалля, духовенство, ченців і черниць, мирян Української Православної Церкви вийти зі складу Московського патріархату, який давно уже виправдовує зло, дітовбивство і богохульство» [5].

Тобто державна інстанція має більше совісті та честі визнавати московську церкву зібранням убивць і руйнівників, аніж очільник т.зв. «упц», що і досі ніяк не прокоментував події тої жахливої для кожного християнського (і не лише) серця!

Проте, щойно цього понеділка, 22 червня 2026 р., ДЕСС оприлюднила заяву, що за два дні «дослідницька група, сформована відповідно до наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 19 червня 2026 року № Н-106/11, розпочинає вивчення можливих зв’язків Почаївської Свято-Успенської лаври з іноземною релігійною організацією, діяльність якої заборонена в Україні» [4], як «адвокати диявола» одразу накинулись… Ні — не на кіріла ґундяєва, з благословіння якого в Україні щодня гинуть і скалічуються люди. Точкою їхньої атаки стала сама служба зі свободи совісті.

Може це збіг, та тут для «вати» з’єдналось два чинники:

1. Почаївська Лавра дуже важлива для онуфрія, який був у ній намісником у період з 1988 року до єпископської хіротонії, що сталася 08 грудня 1990 р [7, с. 185]. Ця Лавра для нього набагато важливіша за Київську, і в його свідомості поступається лише такій рідній для нього Троїце-Сергієвій лаврі на росії (звідки, власне, його і було переведено до Почаєва). Нині перлина Волині є тотальним форпостом «руссскава міра» на заході України, чому теж сприяє митрополит у Києві.
2. 24 червня (день, коли комісія мала розпочати дослідження наявності афілійованості Почаїської Лаври з рпц) є датою напередодні іменин митрополита березовського, який і досі старанно дотримується нереформованого календаря.

Тож, аби випередити ДЕСС, можливо призупинити її діяльність на час дії судового позову, а також аби піднести презент своєму очільнику що дуже не хоче втратити ще й Почаївську Лавру, адвокати російської церкви в Україні швиденько подали документи для судового впровадження.

На чолі цих адвокатів стоїть такий собі микита чекман — людина, яка у публічному просторі виступає чи не єдиним в Україні захисником «упц». Він має своє власну компанію у Києві з властивою для цієї галузі «іменною» назвою «Адвокатське бюро Микити Чекмана». На сайті бюро зазначено про їхній понад десятирічний стаж адвокатської практики [12]. Мають навіть цілих сім спеціалістів, що вирішують питання, пов’язані з дискримінацією за релігійними переконаннями, примусом до зміни віри, незаконними перереєстраціями громад, а також захищають «права релігійних організацій на незалежну діяльність» [1³]. Серед співробітників м. чекмана на фото можна побачити одного чоловіка в підряснику, ідентифікувати якого не вдалося.

Адвокат чекман в оточенні колег

Джерело: Сайт адвокатського бюро «Микити Чекмана»

Сам микита має власний канал у «Телеграм», який називається «Адвокат Микита Чекман», тоді як сама адреса каналу прописана у російській транслітерації англійської мови: «@nikita_chekman». Цей «нікіта» має сан митрофорного протоієрея у російській церкві та служить настоятелем парафії Воздвиження Хреста Господнього у Пирогово, в Голосіївському районі міста Києва. Як і належить старанному служителю рпц проповіді у серці України він виголошує мовою окупантів, як це можна бачити й на фото.

протоієрей чекман проповідує російською

Джерело: Стоп-кадр з сторінки "Храм Воздвиження Хреста Господнього в Пирогові, м. Київ"

Чи вдасться протоієрею чекману та його помічникам виграти справу у ліквідації Державної служби України з етнополітики та свободи совісті? На це питання краще зможуть відповісти юристи, та й не раніше, ніж ознайомляться з матеріалами справи. Та з боку це виглядає як спроба «згладити» для свого начальника напередодні його іменин неприємні новини про перевірку Почаївської Лаври з майже 100% результатом її подальшого включення до переліку юридичних осіб, афілійованих з забороненою в Україні організацією. З дня сьогоднішнього це виглядає як заздалегідь програшний позов, що має на меті просто затягувати процес ліквідації державної реєстрації центрального органу присутності московського патріархату в Україні — Київської митрополії т.зв. «упц».

А посилання на «не відповідність» Конституції та законам з боку позивачів виглядає доволі дивним, адже за своїм визначенням «ДЕСС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства» [10]. І очільник служби В. Єленський разом із колегами старанно дотримуються цього правила, аби ні в кого не було підстав звинувачувати їх у їхньому порушенні.

Примітки

1. З моменту проведення Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 р. митрополит онуфрій втратив право називатись «Митрополитом Київським», як його заздалегідь попереджав Вселенський Патріарх Варфоломій у разі ігнорування Собору ще 12 жовтня того ж року [9].
2. На відміну від митрополії та монастиря у Голосієво монастир у Корці надписаний як «Московського патріархату» через те що він ще з 1984 р. був оголошений ставропігією Московських патріархів — тобто, напряму підпорядковується очільникам рпц, оминаючи Київ [8].
3. Це не помилка — на сайті, дійсно, сторінка що відкривається за посиланням з підрозділу на головній як «Релігійне право», при відкритті має геть іншу назву. Таке стається, коли сторінку дублюють, наповнюють її іншим вмістом і забувають перевірити написане.

Використані джерела та література

1. Військове право та захист прав військовослужбовців.
2. ДЕСС визнала Голосіївську пустинь УПЦ афілійованою із забороненою релігійною організацією.
3. ДЕСС затвердила оновлений Перелік релігійних організацій в Україні, афілійованих з іноземною релігійною організацією, діяльність якої заборонена на території України.
4. ДЕСС розпочне перевірку Почаївської лаври на можливі зв’язки із забороненою в Україні релігійною організацією.
5. Заява Державної служби України з етнополітики та свободи совісті у зв’язку із російською атакою Києво-Печерської лаври.
6. КИЇВСЬКУ МИТРОПОЛІЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ визнано афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.
7. Киреев А., прот. Епархии и Архиереи Русской Православной Церкви в 1943 — 2011 годах. – м., 2012. 727 с.
8. Корецький Свято-Троїцький Ставропігійний жіночий монастир УПЦ МП.
9. Мовою документу (Неофіційний переклад).
10. Про Державну службу України з етнополітики та свободи совісті.
11. Телеграм-канал «Адвокат Микита Чекман». Допис від 24.06.2026 р.
12. Успіхи нашого адвокатського бюро.