Подорожуємо Україною: Лужани - найдревніший храм Буковини
Древній мурований храм у Лужанах, без перебільшення, - одне з найцікавіших місць Буковини. Ця невеличка церква досить довго залишалася в забутті. І лише на початку двотисячних, коли реставратори віднайшли під шаром штукатурки унікальні фрески – по праву стала головною візитівкою Чернівеччини.
Мистецтвознавці, котрі знаються на іконописі та фресках, вважають, що Вознесенська храм заслуговує більшої уваги з боку держави. На жаль, ті реставраційні роботи, які почалися ще в 1999 році, призупинені вже майже десять років тому.
Офіційна дата побудови храму – 1450 рік. Втім, багато істориків вважають, що храм зведений набагато раніше – щонайменше на два століття. У архівах досі зберігається господарська грамота, датована 1421 роком, у якій зазначено що саме цього року боярин Федір Вітольд купив село Лужани. Те що пан Вітольд має безпосереднє відношення до храму свідчить фреска на якій зображено вершника на білому коні та є напис з ім’ям боярина.
Фреска з зображенням Федора Вітольда – приблизно 1450 рік
„За часів радянщини храм усередині вбрали у штукатурку, – розповідає настоятель церкви отець Роман Палійчук. – Тож коли розпочалася реставрація, ніхто не усвідомлював наскільки багато тут збережено унікальних фресок, написаних ще на початку побудови храму. Тоді було відомо, що збереглася лише одна ікона, яка фігурувала в усіх краєзнавчих дослідженнях. Та яким було здивування реставраторів, коли перед ними, з-під шару штукатурки, відкрилися розписи небаченої краси.
Перед реставраторами відкрилися дивовижні розписи
І саме вони можуть розповісти нам багато про тих людей, які стояли біля витоків створення цієї будови. З великим нетерпінням ми чекали відкриття кожного сантиметра цих фресок. Аналізуючи фарбу, штукатурку вчені дійшли висновку, що храм міг бути зведений набагато раніше, а частину з фрескою Федора Вітольда добудували вже пізніше – приблизно у 1450 році”.
Як стверджують дослідники, кам’яний храм у такі древні часи – будова небачена, рідкісна
„Стіни храму – більше метра товщиною, – розповідає отець Роман. – В той час у нашій місцевості всі будови, як приватні так і культові, будувалися виключно з дерева. Тому сам факт, що люди наважилися зводити кам’яний храм свідчить про великен бажання громади мати особливий храм. Бо це на той час чималі як фізичні, так і грошові затрати. Адже навіть ті древні розписи, котрі прикрашають храм, – пензля великого професіонала, і, гадаю також коштували недешево. Тим не менше храм звели на славу, і нині ми маємо змогу милуватися таким витвором мистецтва”.
Ікону-фреску Юрія Переможця знайшли випадково
Серед особливих знахідок, які відкрилися реставраторам, – ікона Юрія Переможця.
„Ця ікона відрізняється від тих фресок, які ми бачимо на інших стінах храму, – розповідає отець Роман. – Якщо останні дуже професійно намальовані, то ікона Юрія Переможця досить примітивної техніки. Але саме така простота промовисто свідчить про її древність. Вона була знайдена в закладеній каменем ніші. Реставратори наткнулися на неї випадково і інтуїтивно почали розбирати кладку. А під нею виявили такий шедевр. Це може бути ще одним свідченням того, що храм зведений набагато раніше, зазначеної в архівах дати”.
Фрески вражають майстерністю
Саме ця ікона і спричинила дискусію серед науковців, адже реставратори висловили думку, що будівництво храму може бути датоване не ХV століттям, а XII, а може і ще ранішим. Історики до спільного висновку не дійшли. Втім, спеціалісти, які знаються на іконописі, таки стверджують, що фрески, які вражають своєю майстерністю, нагадують школу ХII століття, в ній проглядається візантійський стиль. Щоб це довести – на території храму було вирішено провести археологічні розкопки. Були знайдені поховання, монети, персні, прикраси...
У радянські часи багато розписів було втрачено - їх збили зі стін
„Колись мені від старожилів мені доводилося легенду, яка розповідала про те, що десь на території храму є криниця, в якій захований церковний посуд, – пригадує отець Роман. – І навіть вказували на певне місце. Я завжди чекав нагоди, щоб цю легенду або підтвердити, або спростувати. Під час розкопок ми таки наткнулися на кам’яну кладку. І саме ці розкопки дали нам багато більше, ніж усі інші знахідки. Ми знайшли древню піч, елементи посуду, застібку від чоловічого одягу. Археологи їх датують ІІ-V століттям нашої ери! А розкопки довкола фундаменту показали, що нинішній храм стоїть на фундаменті будови, яка існувала раніше. Відтак у дослідників виникло ще більше запитань, аніж відповідей, які ми шукали. Бо хто зна – можливо наш храм ще древніший, ніж ми собі уявляємо”.
Священик каже, що реставрація храму необхідна вже сьогодні
У радянські часи багато унікальних розписів Вознесенської церкви було втрачено: їх просто збили на висоті більше метра від підлоги, а стіни обклали плиткою. Нині цей буковинський храм потребує подальших досліджень та негайної реставрації: під загрозою руйнування дах. Тож аби не втратити святиню – потрібно рятувати святиню вже зараз.
Ірина ОЛІЙНИК
