В Городку розповіли про “польські” цвинтарі Поділля

Нагадаємо, що у рамках цього проекту мають бути обстежені усі старовині некрополі (українські, польські та єврейські) колишнього Городоцького району. Мета – показати багатонаціональну та поліконфесійну історію та культуру Поділля, що без сумніву, має сприяти злагоді у суспільстві. Також, це допоможе виявити цікаві локації, що сприятимуть розвитку туризму у громаді. Виставка приурочена до Дня українського краєзнавця, що відзначається сьогодні.

Проект діє майже рік, впродовж якого краєзнавці встигли обстежити майже три десятки некрополів та місць поховань. За цей час зроблено низку цікавих знахідок і відкриттів. Деякі мали загальнонаціональне значення і резонанс як, наприклад, знахідка т.з. «хрестів пілігрімів», – позначок у вигляді різнотипних хрестиків, які прочани продряпують для підсилення молитов в особливо святих чи шанованих місцях. До того в Україні такі були відомі лише в давніх храмах та печерних монастирях, а от на місцях поховань – ні. Цікавим і резонансним відкриттям став зворушливий і сумний «Пам’ятник втраченому коханню», про якого чимало писали вітчизняні медіа.

Виставка – перший «матеріальний» результат проекту «Могили предків». Звісно, якщо не рахувати понад півсотні публікацій про результати досліджень, що були оприлюднені у регіональних, загальнонаціональних та закордонних медіа.

Символічний і знаковий факт – планшети для виставки друкувалися в Харкові. Донедавна це був малозначущий момент. Сьогодні, на жаль, – важливий…

«Із фотовиставки саме про польські цвинтарі ми почали із кількох причин – розповідає начальник Відділу культури національностей та релігій Олег Федоров. – По-перше на сьогодні обстежена більшість римо-католицьких некрополів Гродоччини. Головне – ми хочемо подарувати цю виставку нашим польським побратимам із Сохачева, які 30 травня відзначатимуть День Міста. Наші міста є побратимами вже 31 рік, на честь цього нашим друзям буде переданий 31 виставковий планшет».

Цікаво, що суто польським цвинтарем присвячено 29 планшетів. Ще по одному – українському і єврейському.

«Культури народів, які жили на Поділлі досить сильно впливали одна на одну, – каже учасник проекту від ГО «Україна Інкогніта» краєзнавець Дмитро Полюхович. – Зокрема в Сатанові на римо-католицькому цвинтарі є кілька хрестів у суто українському, православному «дизайні». Натомість на православному (українському) цвинтарі села Куманів ми знайшли надгробки оздоблені христограмою «IHS» у класичній римо-католицькій традиції. Ще цікавіше із єврейським цвинтарем у Городку. Зображення орла, який втілює Бога, сюжет досить поширений на мацевах. Але у нашому випадку майстер, який оздоблював надгробок першої половини XVIII ст., зображуючи цього птаха взяв за зразок польського геральдичного орла із якоїсь тогочасної монети. Хіба що голову повернув у протилежний бік. На цьому ж надгробку ми бачимо рослинне оздоблення запозичене із українського декоративно-вжиткового мистецтва».

Місце для першого показу виставки – Інститут богословських наук обрано не випадково – співробітники Інституту надавали консультації під час реалізації проекту.

«Дослідження історії Городоччини через призму історії цвинтарів – нелегка справа. Однак дослідження історії саме під таким кутом відкриває ідентичність нашої подільської землі, – коментує подію ректор Інституту о. Олег Жарук. – Радянська влада намагалася затерти пам’ять про минуле, знищуючи старі цвинтарі не зважаючи на конфесійну приналежність. Сьогодні ми із сумом спостерігаємо за наслідками. Дуже важливо, що такий проект, який ініціювали тут у Городку, мав продовження. Адже нам важливо відкривати для нас як жили наші предки, їхня віра та приналежність до того чи іншого народу».

Зауважимо, що лише в Городку комуністи знищили (разом із храмами) два дуже цікавих римо-католицьких некрополі – біля костелу святої Анни (з похованнями від початку ХVIII ст.) та не набагато молодший цвинтар біля костелу св. Станіслава. В с. Остапківці заради клаптя поля, так само знищили і розорали старий український цвинтар. Найбільше поталанило єврейським кладовищам, та й те виключно тому, що вони знаходяться на теренах незручних ні для забудови ні для ведення сільського господарства.

Керуюча справами (секретар) виконавчого комітету Городоцької міськради Ольга Бистрицька наголосила на важливості проекту «Могили предків» для вивчення історії Городоччини та для того аби мешканці громади більше знали про своє минуле та про історію і культуру народів-сусідів, які століттями мирно жили поруч. Також вона зазначила, що побратими із Сохачева про виставку знають і з нетерпінням чекають, коли вона прибуде до Польщі.

Крім того вона вручила почесні грамоти учасникам проекту Олегу Федорову, Дмитру Полюховичу та Віталію Нищому від голови Хмельницької обласної державної адміністрації Сергія Тюріна, якими їх нагородили за значний внесок в розвиток краєзнавства, дослідження та популяризацію історичної і культурної спадщини Хмельниччини.

У відкриті виставки взяли участь представники влади міста, культурних закладів Городка, школярі Малої академії наук, польських громадських організацій, римо-католицькі священики, викладачі та студенти Вищої Духовної Семінарії Святого Духа та, звісно ж, Інституту богословських наук та небайдужі до історії рідного краю громадяни. Запрошували усіх.

Почесним гостем став єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський. Він зокрема зауважив на важливості досліджень некрополів, як важливої складової історичної спадщини. Також нагадав про сакральне значення місць поховань для християн «адже перші християни збиралися у катакомбах біля гробів своїх одновірців». Відповідно, на думку Його Преосвященства, комуністи нищили некрополі нарівні із храмами. Тим більше що під час комуністичних гонінь на Церкву вірні для молитви досить часто збиралися саме на цвинтарях.

Діяльність команди проекту «Могили предків» єпископ Леон Дубравський оцінив словами «Хтось руйнує, хтось будує». Мовляв, якщо одні нищили і плюндрували цвинтарі, то дослідники зберігаючи пам’ять і показуючи її іншим виступають у ролі будівничих. Також єпископ висловив побажання, аби цю виставку побачила максимальна кількість людей, і було би незле аби її побачили не лише в Городку але й у Кам’янці, Хмельницькому та інших місцях.

Виставка в Городку демонструватиметься недовго. Вже 29 травня вона поїде у Польщу до міста-побратима.

Наступна фотовиставка буде присвячена давнім українським цвинтарям. Там є теж чимало цікавого.