У Львові 29 вересня відбувся міжрелігійний симпозіум на тему: «Подружжя як союз чоловіка та жінки в християнській та ісламській традиціях». Інститут родини та подружнього життя Українського Католицького Університету спільно з Центром міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» започатковує серію семінарів в контексті взаємного обміну думками щодо інституту подружжя та зміцнення його цінностей
У Львові 29 вересня відбувся міжрелігійний симпозіум на тему: «Подружжя як союз чоловіка та жінки в християнській та ісламській традиціях». Інститут родини та подружнього життя Українського Католицького Університету спільно з Центром міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» започатковує серію семінарів в контексті взаємного обміну думками щодо інституту подружжя та зміцнення його цінностей.
Доповідачі, учасники та організатори симпозіуму говорили про спільні сімейні цінності в ісламі та християнстві через представлення образу жінки та чоловіка у Корані та Святому Письмі, про виклики сучасного суспільства щодо подружжя.
«Ми, як християни і, як спільнота УКУ, розпочинаємо низку заходів щодо збереження сімейних цінностей перед викликами секулярного світу. Ми запрошуємо до співпраці представників інших релігій, які готові стати на захист природного устрою подружжя та базових цінностей сім’ї. Сьогодні цими союзниками є наші брати-мусульмани, в релігійному вченні яких подружжя та сім’я посідають особливе місце, і яким теж небайдужа доля цього світу», – зазначив ректор о. д-р Богдан Прах.
За словами шейха Саїда Ісмагілова, муфтія Духовного управління мусульман України «Умма», сьогодні дуже важливо розмовляти про ті духовні виклики та проблеми, що постали не лише перед українським суспільством, але й усім світом:
«Насправді, в Україні збереження подружніх та родинних зв’язків ще не є надто гострою проблемою, як, наприклад, у Європі та в інших країнах. І я погоджуюсь з тим, що в цій ситуації мусить бути повне порозуміння християн та мусульман. Ми повинні бути союзниками у захисті родинних стосунків, подружжя. Тому нам дуже приємно, що ви запросили спікерів від мусульманської спільноти України, і ми маємо надію на подальший плідний діалог між християнами та мусульманами».
О. д-р Богдан Прах зазначив, що за волею Творця, виключно союз чоловіка і жінки наділений даром плідності, а відтак і всіма привілеями, які з цього випливають – народження і виховання дітей. Таким чином, як наголошує ректор УКУ, всі інші способи заволодіти цим даром є нічим іншим, як спробою помінятися місцем з Творцем.
«Сім’я – це феномен, закладений Богом на нашій Землі і який виступає місцем зустрічі чоловіка і жінки, Бога і людини, особи і суспільства. Це чудо, яке за волею Творця через дар плідності є колискою людського життя. Згідно з священними текстами, П’ятикнижжям Мойсея – людина була створена різностатевою. Жоден чоловік, як і жодна жінка взяті окремо, не можуть вичерпати повноти людського Буття».
Відповідно до слів шейха Саїда Ісмагілова, іслам розглядає можливість статевих відносин лише у союзі між чоловіком і жінкою, тому будь-які інші види статевих відносини – заборонені. Гріх одностатевих стосунків, за словами шейха, є настільки великим, що один з аятів говорить про прихильників одностатевих відносин так: «Ви грішите так, як не грішить ніхто з мешканців світів. Ви з вашими статевими бажаннями ідете до чоловіків замість жінок, яких вам дав Господь. Ви є людьми, що перейшли всі можливі кордони, межі».
«Вважається, що віруюча людина ніколи цього не зробить. Релігія не лише забороняє такі відносини, а навпаки, закликає до того, щоб чоловік і жінка створювали родину, щоб жили у подружжі, де чоловік є батьком, а жінка – матір’ю. Згідно із вченням ісламу, коли ми вступаємо в статеві стосунки зі своїми дружинами, то нам за це буде Божа винагорода, бо ми відповідаємо Божому замислу, заради якого Він нас створив різними, тобто чоловіком та жінкою»,– додав шейх Саїд Ісмагілов.
Присутній на зустрічі головний імам мусульман Запоріжжя та Запорізької області шейх Мухаммад Мамутов наголосив на тому, що шлюб в ісламі є одночасно священним дійством та правовим договором між чоловіком і жінкою, що встановлює законність, непорушність і взаємну відповідальність родинних стосунків. Згідно з приписами ісламу, подружжя повинно усвідомлювати свою відповідальність перед Богом та один перед одним в усіх аспектах їхніх взаємин. В ісламі чоловік виконує роль керівника, оскільки він має більшу фізичну силу, стійкість і відповідальність, ніж жінка. На чоловіка покладений обов’язок утримання жінок, не лише дружин і дочок, але і всіх родичок.
«Західний стереотип щодо мусульманської жінки, як домашньої рабині, немає підстав. Дружина є другом і підтримкою свого чоловіка, будучи разом з ним відповідальною за справи сім’ї, фізичний та емоційний добробут її членів. Вона має враховувати думку свого чоловіка, якщо він тільки не вимагає від неї непокори Богу. Він же має бути уважним і піклуватися про її благополуччя. Заміжня чи незаміжня жінка має власні права, вона не є просто додатком до чоловіка», – підсумував шейх Мухаммад.
За словами Марії Хоми, докторанта Папського Григоріанського університету (Італія), у Старому Завіті жінки виступають у найрізноманітніших ролях. Старозавітня культура була певною мірою патріархальною і жінку цінували, в першу чергу, як матір, дружину, яка народжувала та виховувала дітей. Доповідачка, апелюючи до біблійних образів, як позитивних так і негативних, наголосила, що старозавітня жінка має ті самі виклики, що і сучасна. Ці історії відкривають нам по-новому образ жінки, але і акцентують на її стосунках з Богом:
«Так, практично кожна книга у Старому Завіті містить жіночий образ, а деякі з книг названі жіночими іменами, наприклад, книга Рут, книга Юдити та Естер. Ми, справді, подивляємо жіночі страхи дружини Якова, хитрість Ревеки – дружини Ісаака, мудрість та проникливість Авігайли, політичний хист Девори. Не бракує, на жаль, і негативних жіночих персонажів – Єзавель, яка вбиває Господніх пророків чи відверто підступних жінок, таких як Даліла, яка обдурює Самсона...»
Марія Хома розглянула образи старозавітніх жінок у чотирьох вимірах: сотворення, материнства, дочки Сіону (як прообраз стосунків Бога та вибраного народу) та сапієнціальному (від лат. sapientia – мудрість). Один із найкрасивіших гімнів про жінку, за словами пані Марії, є в книзі Приповідок (31:10), в якому оспівується добра жінка, яка дбає про дітей та чоловіка. Так, з одного боку, це ніби такий побутовий образ, але в Католицькій Церкві це персоніфікація мудрості. Лише в Новому Завіті остаточно сформульовано благу вість про жінку. Таким чином, багатогранно представлений образ жінки в Старому Завіті отримує своє остаточне сповнення в образі Діви Марії.
За словами Романа Назаренка, докторанта Тілбурзького університету (Нідерланди), тривалий час християни інтерпретували образ Маріам та Ісуса в Корані крізь призму антиісламських тенденцій та різних стереотипів, проте насправді, Коран приділяє багато уваги цим двом постатям.
У своїй доповіді він зосередив увагу на двох основних моментах, що описані в Корані – благовіщення та народження Маріам, а також благовіщення та народження Ісуса (Іси). Ім’я Маріам найчастіше згадують у Корані, аж 34 рази, і ще один, 35, раз у назві самої Сури 19 – «Сура Маріам», згідно з яким, Маріам – праведниця, досконалий зразок благочестя.
«Непорочне зачаття Ісуса – це одне з найважливіших чудес Божих. Постать Йосипа, яка присутня в християнстві – відсутня в ісламі. Тому в людей це викликало ще більше здивування: як то жінка побожного роду, яка прислуговує в храмі і веде благочестиве життя, могла завагітніти».
Маріам – одна з восьми людей на честь яких назвали Суру. Іса, син Маріам, був народжений чудесним чином, з волі Бога, але без батька. І його мати представлена, як праведна і мудра жінка, яка була дівицею. Однак, важливо наголосити, що ні Маріам, ні Іса не наділені божественним статусом, наприклад, яким Ісус наділений в християнстві.
«Образ Маріам в ісламі є одним із прообразів жінки-матері, продовжувачки людського роду. Якщо правильно переосмислити її образ в Корані, то це дає нам не лише інформацію, але і певні морально-етичні установи. Відтак зрозуміло, що різного роду приниження статусу жінки, які культивуються в деяких радикальних ісламських спільнотах, жодним чином не є допустимими».
Підсумовуючи, Роман Назаркевич наголосив, що це стосується також ситуації, коли радикальні фанатики прикриваючись ім’ям ісламу, наприклад, забороняють жінкам здобувати освіту, виключають їх з суспільного життя та інше. Приклад Маріам в Корані показує нам, що благочестива жінка може і повинна бути освіченою та має право займати найвищі становища відповідно до її здібностей, і це не суперечить волі Аллаха.
«Я, мабуть, мала б почати свій виступ так – мене звати Тетяна, і я – пригноблена жінка. Це, насправді та реальність, в якій мене хочуть бачити більшість людей, які часто мислять стереотипами. Навіть коли ти щось важливе робиш, чогось досягаєш, якось себе реалізовуєш – тебе все одно не сприймають, як особистість, а навпаки намагаються, помістити тебе в «маленький ящик», який сформований стереотипами людини, просто, щоб не осмислювати побачене», – промовила Тетяна Євлоєва, журналістка інформаційного порталу «Іслам в Україні».
Продовжуючи, пані Тетяна зазначила: «Якщо ти мусульманка, носиш хустку, то ти – домогосподарка з купою дітей. А якщо ти працюєш, то це сприймається просто, як «Вау, тобі чоловік дозволив працювати?» В уявленні мас, на жаль, ти можеш займатись лише якоюсь некваліфікованою працею. Коли ви зустрічаєте жінку-мусульманку, яка є високоосвіченою людиною, має науковий ступінь та є професіоналом у своїй сфері, знає мови – це просто розрив шаблону в очах інших».
Після Революції Гідності, за словами Тетяни, акценти трохи змістились. Вагому роль у цьому відіграла мусульманська громада, яка вийшла на Майдан і висловила свою громадянську позицію. Саме тоді українці нас помітили бо, насправді, більшість навіть не замислювалась над тим, а хто такі мусульмани. Та коли відбулась анексія Криму, вони звернули увагу на кримських татар, які є мусульманами і були єдиними, хто підтримував проукраїнські сили.
Тепер змінились лише штампи, а не ставлення: «О круто, ти мусульманка, а як твоя родина в Криму?». Тобто, сприйняття, що всі мусульманки – це кримські татарки. Все таки, за спостереженнями пані Тетяни, ставлення до жінки-мусульманки, яке побутує серед людей, залежить від певних факторів – освітній рівень особи, вік, соціальний статус та інше.
«Українські жінки у віці 45-60 років постійно, намагаються тебе врятувати, пожаліти – «Бідолашна! А хто ж тебе так змушує одягатись? Чоловік?». Чомусь люди думають, що жінка може добровільно сама хотіти роздягнутися, але те, що вона може хотіти одягнутися чомусь викликає здивування».
За словами о. д-р Петра Терлецького, викладача кафедри біблійних наук УКУ, чоловік – це той, хто взятий із сотвореного світу, із землі, з пороху. Біблійний автори підкреслюють зв’язок чоловіка з сотвореним світом. Далі доповідач розглянув дві кардинально протилежні парадигми справжньої чоловічості. Перша – та, яку пропонує світ, де чоловік це – сильний, мускулистий культурист, красивий, успішний, який легко підкорює вершини та ніколи не плаче. Друга – біблійна, де правдивою ознакою чоловічості є внутрішній світ, морально-етичні принципи, благочестиве та праведне життя. Як приклад, о. д-р Петро навів історію царя Давида, який в людських очах був найменшим, однак в глибині свого серця зберігав Божі приписи та слідував волі Божій. Кульмінацією справжньої чоловічості є образ Ісуса Христа в Новому Завіті.
Ще однією темою, на якій акцентував доповідач – це чоловіче лідерство в сім’ї. Як приклад, о. д-р Петро навів уривок із послання апостола Павла до Ефесян: «Жiнки, корiться своїм чоловiкам, як Господевi, бо чоловiк є голова жiнки, як i Христос глава Церкви, i Вiн же Спаситель тiла. Але як Церква пiдкоряється Христу, так i жiнки своїм чоловiкам у всьому. Чоловiки, любiть своїх жiнок, як i Христос полюбив Церкву, i вiддав Себе за неї...» (5:22-25). Перша частина цього уривку є найбільш контраверсійною та дискусійною – неправильне трактування біблійного тексту, пов’язане із нерозумінням семітського контексту. Єврейський термін «rosh» (початок) не означає їєрархію чи інакшість : «Чоловік, як голова жінки – не є той, хто панує над нею, а той хто дає початок. Живучи в тому образі, наслідуючи Христа, ми справді розкриваємо правдиву сутність чоловічості, яка наявна в Божому образі».
Про образ чоловіка, як глави сім’ї та батька в Корані, розповів Олег Гузік, керівник відділу зв’язків з громадськістю Духовного управління мусульман України «Умма». За його словами, в Корані зустрічається багато персонажів, через історії яких передається вчення ісламу – пророки, праведники, мудреці. Особливу увагу пан Олег звертає на різницю між чоловіком і жінкою, яка закладена в їхній природі.
«Загалом, в традиційній мусульманській сім’ї чоловік відіграє керівну роль. Тобто, він – голова сім’ї, не тому що він перевершує жінку, а тому що від нього початок і за ним останнє слово. Сім’я це певного роду маленьке суспільство, в якому має бути керівник. Всевишній приписує цю роль чоловікові – бути головою, керівником. Можливо тому, що його фізіологія відповідає цій функції. Але це не значить, що відносини між чоловіком і жінкою – це як відносини між керівником і підлеглою».
Так, пан Олег наголошує на тому, що в багатьох аятах Корану ми знаходимо заклик радитись з дружиною, довіряти їй та будувати сімейне життя разом. Аллах акцентує на тому, що чоловіки є опікунами жінок, бо Він наділив перевагою одних над іншими. Чоловік зобов’язаний забезпечувати сім’ю, а жінка покликана зберігати те майно, що він приносить та примножувати його. Роль батька у текстах Корану, пов'язана із відповідальністю за те, чим тебе наділив Всевишній, а особливо за твоїх нащадків: «Кожен з вас є пастирем, та кожен з вас несе відповідальність за свою паству. Правитель є пастирем (для своїх підданих) і несе відповідальність за свою паству, чоловік є пастирем для своєї родини і несе відповідальність за свою паству, жінка є пастирем в будинку свого чоловіка і несе відповідальність за свою паству…»
Підсумовуючи, о. д-р Богдан Тимчишин, голова Комісії УГКЦ у справах родини, зазначив, що сьогодні намагаються підмінити поняття шлюбу, зводячи його до партнерства двох осіб. Тому необхідно правильно використовувати термінологію:
«Якщо ми будемо застосовувати таке поняття, як «одностатевий шлюб» – це означає, що ми автоматично надаємо йому розуміння, що шлюб – це не тільки союз чоловіка і жінки, але це союз двох осіб однієї статі. Тому відшукаймо термінологію, яка буде це окреслювати… Бо коли я чую слово «шлюб» – то це щось святе, те, що дає Бог в різновидності чоловіка і жінки...».
Наприкінці зустрічі шейх Саїд Ісмагілов, наголосив на тому, що насправді, між мусульманами та християнами більше спільного, ніж того, що нас відрізняє один від одного, а особливо в питаннях шлюбу та сімейних цінностей.