Покрова у вогні

Кам’яна трикупольна церква Покрови в селі Добрівлянах поблизу Івано-Франківська була збудована на початку XVIII століття... Ця пам’ятка архітектури регіонального значення з бароковим іконостасом високої мистецької ваги і з цінною старовинною Хресною дорогою на дереві згоріли за лічені хвилини одного дня лютого цього року. Над церквою стояв десятиметровий факел полум’я, потужний гул вогняної стихії було чути на все село.

Роман ІВАСІВ. – „Галичина”, 26 травня 2007 року

І серед такого полум’я дивом залишилася неушкодженою напрестольна ікона Покрови Пресвятої Богородиці бічного престолу.

В’їжджаємо до Добрівлян, в одне з багатьох мальовничих сіл нашого Прикарпаття. Ділимося думками про те, як наш народ ще в минулих віках обрав собі за духовну покровительку Пресвяту Богородицю. Князі і королі, міста і села, вої та козаки, воїни УПА, прості люди і заможні — безкінечно довгий ряд тих, хто звертався і просив її захисту та охорони. Згадуємо, як майже тисячоліття тому, ще 1037 року, князь Ярослав Мудрий у церкві Благовіщення на Золотих Воротах у Києві вперше віддав весь наш народ під опіку Пречистої...

Ми в селі. Люди ще так і не оговталися від біди, яка їх спіткала. Розповідають зі сльозами на очах, як горіла їхня церква, як непритомніли люди... Згоріло все: від куполів залишилася одна цибулина маківки, яку відкинув вітер, і пару згорілих рамен залізних хрестів, у церкві на стінах пообпадала до половини штукатурка, величезний бронзовий павук-світильник сплавився так, що навіть не знайшли від нього хоча б одної вцілілої частини, дерев’яний стовп, на який був почеплений громовідвід, за шість метрів від церкви — обвуглений до серцевини...

Так, вони будують нову церкву. Так, сутужно з коштами. А кому нині з простого люду легко?.. Якось по-особливому розповідають про те, що ікона Покрови Богородиці бічного престолу залишилася неушкодженою.

Завдяки старанням жительки села пані Галини Іванків ікона знайшла добрих реставраторів. Тепер над її відновленням працюють на кафедрі образотворчого мистецтва в інституті мистецтв Прикарпатського університету.

Розмовляємо з викладачем іконопису та реставрації Богданом Бринським, котрий, власне, і керує роботами з відновлення ікони, які виконують студенти V курсу. Він вражений: «Для всіх незбагненним і дивним є те, що при такому вогні стара ікона, мальована на висохлих дерев’яних дошках, уціліла. Безсумнівно — чудо! Зверніть увагу, як повідвалювалися кавалки багетного гіпсу від окладу; дошки настільки старі, що їх тримає лише паволока (полотно) і левкас. А, погляньте, як бронзовий порошок на позолоті запікся, і водночас фарби, покриті неодноразово оліфами, лаками, які обгоріли до чорноти, збереглися!» — чуємо від нього словесний потік здивування і захоплення від дивом уцілілої ікони. За хвилю він продовжує: «В технічному виконанні реставраційні роботи доволі складні: навіть розпізнати на іконі обриси фігур було важко. Окрім того, вона має записи попередніх фрагментів минулих століть, а це вимагає довготерпеливої роботи над нею і хисту».

Від себе додамо, що старі дошки ікони поїджені шашелем і практично повністю спорохнявіли зсередини. Доторкнувшись до них з тильної сторони, ми побачили як вони «дихають». Безумовно, важко знайти «матеріалістичне» пояснення, чому при такому потужному вогні, висохла легкозаймиста ікона вціліла.

Ікону планують відновити до свята Покрови.