Під вплив “московського світу” молодий тоді Хрістос Яннарас потрапив під час роботи над своєю докторською дисертацією в Парижі, наприкінці 1960-х. Там Яннарас познайомився і багато спілкувався із російськими білоемігрантами.

Росіяни здалися наївному греку справжнім народом-богоносцем:

“Його вразило, що російські переселенці принесли з собою в Європу не особливу церковно-богословську традицію, більш духовну та містичну, а справжнє «богоспілкування», чим оживили закостенілу мову богословського академізму і моралізму, і це було подібно до дива після століть «вавилонського полону» , наслідування інтелектуалізму та юридичного моралізму Заходу”

(зі статті “Христос Яннарас та його «еротичний» зв'язок із російською думкою”)

Основні ідеї для розвитку власної філософської системи Яннарас запозичив у свого паризького друга, фахівця з творчості Достоєвського - філософа і богослова Павла Євдокимова, який, у свою чергу, перебував під впливом філософа-містика Володимира Соловйова з його ідеєю одвічної жіночності в Бозі, екуменічної всеєдності та месіанської ролі Росії у світі.

Наступні півстоліття свого життя Хрістос Яннарас проповідував любов до російського світу та його особливого шляху, а також ненависть до Заходу.

Рівень теологічної експертності Хрістоса Яннараса та науковості його оптики можна оцінити за закономірним підсумком цього богошукання – у 2008 році грецький професор оголосив В. В. Путіна ідеальним політичним лідером, якого так не вистачає Греції для розправи з опозиціонерами та ваги на світовій арені:

“Ті, у кого вистачить сміливості з болем, але без паніки стати свідком історичного кінця еллінізму, можуть свідомо мріяти про утопію: грецький Путін, який зможе досягти того, що вдалося російському: за два-чотири роки воскресити (буквально) суспільство мертве, що розклалося, корумповане до мозку кісток і продане Геростратом, якого звали Єльциним - я мало не написав по асоціації: Андреас Папандреу!

Уявімо собі в мріях грецького Путіна — у казці, що зігріває серце — що вступає у боротьбу з лернейською багатоголовою мафією, нашими тиранами та катами: мафіозними бандами та політичними партіями, давньою чумою, разом із мафією профспілок держсектору. Нехай уявний грецький Путін відправить наших Ходорковських, членів партії чи профспілкових діячів до в'язниці чи за кордон. Відновить інститути соціального контролю за партіями та спілками держслужбовців. Відновить автономну та безпартійну державу, остаточно покладе край засиллям мігрантів.”

(З програмної статті Хрістоса Яннараса «Уявний грецький Путін»)

Ані вторгнення РФ до Грузії, ані захоплення Криму, ані повномасштабне вторгнення в Україну не змусили філософа-русофіла Хрістоса Яннараса засумніватися та розкаятися у своїх ідеях…