Право на якісну релігійну інформацію
Щоденно треба тримати руку на пульсі, відслідковувати події, процеси, особливо, якщо це новинний портал. Потрібно, інформуючи про релігійне життя, не бути причиною того, щоб люди відверталися від віри. Релігія – це основа життя людини. Це те сокровенне, а не рейтингове. Подавши неправдиву інформацію про життя зірки, можна мати і її зацікавленість у цьому. Якщо ж напишемо неправдиву інформацію про релігійне життя, то можемо образити дуже багатьох.
Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України, про сокровенне, відповідальність слова та інформаційний простір
Першого лютого Релігійно-інформаційна служба України відзначатиме своє десятиріччя.
Спочатку це була англійська версія, а під кінець 2001-го запустили й українську самостійну, оскільки побачили, що є потреба і в Україні знати релігійну ситуацію і мати якісне джерело релігійної інформації. Потім з’явилася російська. Є ще дві статичні версії – німецька та італійська – загальні довідки про Україну релігійну. “Якщо у світі хтось цікавився релігійною ситуацією в Україні, то черпав інформацію переважно з російських або польських агентств. Коли стало відомо, що в Україну приїде Папа, засновники РІСУ – Мирослав Маринович та Джефрі Віллз – дійшли висновку, що настав час створити проект, таку агенцію, яка буде інформувати світ про релігійне життя в Україні позаконфесійно”, – розповідає “Пошті” директор РІСУ Тарас Антошевський (на фото).
Про пріоритети та специфіку
– Скажіть, будь ласка, який напрям роботи вважаєте пріоритетним?
– Насамперед моніторинг релігійної свободи в Україні. Відстежувати, щоб Україна не славилась порушенням релігійної свободи. Через релігійні конфлікти починалась більшість війн у світі. І власне інформація, яку збираємо в рамках проекту моніторингу, має на меті інформувати про порушення релігійної свободи та інформацію про її захист. Людина має розуміти, що вона може захистити свої права на сповідування певної релігії. І це одне з найважливіших прав, яке ми отримали з розвалом Союзу.
– Наскільки нині релігійна інформація є важливою і наскільки має вплив на інші сфери життя суспільства?
– Неможливо говорити про певні речі в політичній, економічній, суспільній сфері, виборчі технології і не говорити про релігійне життя. У 2004 р. ми були свідками, як Церква відігравала ту чи іншу роль на виборах. Бачимо, що всі лідери так чи інакше звертаються до релігійної тематики. Бачимо, яку роль у суспільному та політичному житті України відіграють візити патріарха Кіріла. Тому сьогодні неможливо обходитися без якісної релігійної інформації, особливо, якщо зважити, що українці входять у сімку найбільш релігійних народів Європи.
– Прошу сказати, у чому ж специфіка роботи з релігійною інформацією?
– Щоденно треба тримати руку на пульсі, відслідковувати події, процеси, особливо, якщо це новинний портал. Потрібно, інформуючи про релігійне життя, не бути причиною того, щоб люди відверталися від віри. Релігія – це основа життя людини. Це те сокровенне, а не рейтингове. Подавши неправдиву інформацію про життя зірки, можна мати і її зацікавленість у цьому. Якщо ж напишемо неправдиву інформацію про релігійне життя, то можемо образити дуже багатьох. Маємо багато прикладів з-за кордону, коли нетолерантні, нерозумні, непродумані публікації на релігійну тематику призводили до вибухів і масових демонстрацій. В Україні таких подій ще не було, але у ЗМІ доволі часто з’являються відверто релігійно-провокаційні матеріали. Релігійна інформація може зачепити дуже багатьох людей, у тому її цінність і відповідальність за неї.
Про інформаційний простір
– Як оцінюєте ситуацію з релігійними інформаційними ресурсами в Україні сьогодні?
– За останні 2-3 роки з’явилися нові проекти. Так, портал “Релігія в Україні” більший наголос робить не на новини, а на аналітичні матеріали. Нещодавно з’явився хороший сайт “Католицький оглядач”, який інформує про життя Католицької церкви в Україні і світі. Є православні ресурси в Україні, є протестантські.
– Чи достатньо цього?
– Однозначно – ні, якщо порівнювати навіть з Росією, не кажучи про Польщу, де католицькі видання входять у сімку найбільш респектабельних тижневиків країни. У нас взагалі таких тижневиків немає. В інтернет-просторі набагато легше це зробити, ніж організувати якісне видання. Але в нас є цілі напрямки, де фактично нема і нормальних сайтів. Немає хороших аналітичних сайтів. У Росії Інтерфакс має свій напрям Інтерфакс-Релігії, хоча не будемо говорити про його якість. Також у Росії ціла низка газет має релігійний додаток. У нас жоден інформаційний сайт його не має. Так, УНІАН-Релігії пробували щось робити, але це не те, чим би мало бути. На сайтах маємо багато релігійної інформації, але не завжди якісної, часто поверхневої. Зрештою, лише деякі церкви мають адекватні прес-служби, а конфесійні видання взагалі мають невеликий рейтинг і вплив. І частіше масовий читач іде не на спеціалізоване видання, а, скажімо, на “Українську правду” і там читає. Добре, що там багато цієї інформації і достатньо якісної. В нас нема також релігієзнавчих сайтів, якісних електронних бібліотек релігійної літератури.
