Празник Трьох святителів

Тридцятого січня (за старим стилем) святкуємо пам'ять трьох великих учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: святого Василія Великого, святого Григорія Богослова і святого Йоана Златоустого. Цей празник знаний як свято Трьох Святих — велетнів віри, духа, науки і святості. Три Святі Отці залишили глибокий слід у становленні християнської віри, вони передали нам чисту віру Нікейського Собору, пояснили догми про Святу Тройцю, Христове божество та Пресвяту Євхаристію.

Тридцятого січня святкуємо пам'ять трьох великих учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: святого Василія Великого, святого Григорія Богослова і святого Йоана Златоустого. Цей празник знаний як свято Трьох Святих — велетнів віри, духа, науки і святості. Три Святі Отці залишили глибокий слід у становленні християнської віри, вони передали нам чисту віру Нікейського Собору, пояснили догми про Святу Тройцю, Христове божество та Пресвяту Євхаристію. За такі заслуги у богослуженні Східної Церкви Три Святителі звеличені як рівноапостольні, органи Святого Духа, колони Церкви та вчителі вселенної:

Троє святителів жили в IV столітті, в часі становлення християнського обряду. Святий Василій і святий Григорій жили у Кападокії (Мала Азія), були близькими друзями, а святий Йоан Златоустий походив з Антіохії і був молодшим за них на 20 років, проте усіх їх єднала апостольська ревність за святу віру і спасення душ:

Троє Святих Отців проповідували у IV-V ст., в час, коли перетиналися дві культури – антична і візантійска, тож знаходилися вони в центрі великих світоглядних змін, що відбувалися на території всієї Римської імперії. Отці стали свідками вирішального моменту зіткнення язичницької і християнської традицій, і надходження нової епохи, яка завершила духовні пошуки пізньоантичного суспільства. Саме в такий непростий час проповідували Три Отці Церкви релігію аскези і високої моралі, боролися з єресями, тлумачили Святе Письмо приймали участь у вирішенні трактування догмату про Святу Тройцю:

Хоч Три Святителі жили в IV ст., їх спільний празник було встановлено набагато пізніше – лише з XI ст. Пам‘яті кожного з них окремо відзначали й давніше, проте саме в ХІ ст. внаслідок суперечки щодо їх значимості, сталося чудо – три єрархи з‘явилися у сні митрополиту Йоаннові Мавроподу, видатному піснетворцю і засвідчили свою рівність перед Господом. За їх волею відтоді стали відзначати їх пам‘ять в один день, а Мавропод, за переданням, уклав гимни для цього дня. У піснеспівах, присвячених Трьом Святителям говориться про рівність патріархів поміж собою, про їх боротьбу за торжество церковних догматів, про особливий дар проповідування. Все це празнична гимнографія репрезентує у яскравих поетичних образах:

Також у піснеспівах використано образи Старого Завіту, що свідчать про потугу проповідей і поучень Святих:

Життя Трьох Святителів допомагає зрозуміти як закладалися основи християнської віри, яким був шлях кожного з них до самозречення і посвяти себе служінню Церкві. Життя Святих свідчить як відбувалася взаємодія античного спадку з християнською вірою, як закладалися основи єдності віри і розуму, науки і освіти, що не перечило істинному благочестю. Шляхетне походження і класична освіта стали фундаментом формування міцного характеру і стійких переконань Отців, що заклали основи християнського віровчення. Про Святого Василія Великого (329-379), який походив з роду визначних патриціїв, митрополит Андрей Шептицький (ЧСВВ) сказав наступне: "Василій — це чоловік всебічно освічений у всіх напрямах тодішнього знання, знаменитий бесідник, незрівнянний знавець Святого Письма, знаменитий догматист та полеміст у боротьбі проти аріян".

Святий Григорій Богослов (к. 326-390) був сином єпископа у Назіянзі в Кападокії. Як і святий Василій, святий Григорій отримав всебічну освіту у високих школах. Святий Григорій відзначився як глибокий проповідник, що в основу християнської релігії поклав догму про Святу Тройцю. За свої богословські науки отримав назву Богослова.

Святий Йоан Златоустий (347-407) походить з Антіохії, де довгі роки вів активну діяльність як ревний священик і невтомний проповідник. Він прославився як ревний і повний жертви пастир, незрівнянний бесідник, учитель віри, який своїми глибокими гоміліями захоплював великі маси народу.

У богослужінні празника особливо оспівуються і прославляються Три Святителі за їхню гарячу любов до Бога і ближнього, непохитну віру, світлі чесноти, Божу мудрість та заступництво. Особливо звеличується подібність патріархів Святій Тройці, яку вони так ревно прославляли:

Звеличення Трьох Святителів дають їм дуже докладні особистісні характеристики. «Великий» – свідчить про велич учителя, вихователя, теоретика; Богослов – про богонатхненність проповідника; Златоустий – символізує «золото уст» подвижника і мученика, талановитого і блискучого оратора.

Три Святителі були найбільш шанованими ієрархами у Візантії. Їх вчення, богословські твори, гомілії і самі вони сприймалися Церквою як тверда основа православної віри, що навіки стало міцною опорою для християн.