Прес-секретар Почаївської Лаври розповідав проросійському ЗМІ, як ЗСУ "обстрілюють біженців на Донбасі"

Прес-секретар Почаївської Лаври розповідав проросійському ЗМІ, як ЗСУ "обстрілюють біженців на Донбасі" - фото 1
Після агітації сина проректора Почаївської семінарії за «Партію Шарія» священики УПЦ МП продовжують співпрацювати з представниками проросійського блогера, проти якого нещодавно було відкрите кримінальне провадження за сепаратизм.

Про це інформує "За Збручем".

На відверті інтерв’ю кореспондентами «Шарій.Net» наважились священик УПЦ МП зі Збаражчини о. Віталій Гурєв, від якого раніше втекли дві парафії, та прес-секретар Почаївської Лаври єромонах Гавриїл.

Крім звиклих розповідей про те, як селяни нібито захоплюють ними ж збудовані храми, отці також намагались відхреститись від політики і проросійської агітації (дарма, що Почаївська міська рада стала єдиною на Тернопільщині, куди потрапили депутати від проросійських партій «ОПЗЖ» та «Наш край», а Почаївська Лавра завдяки діям своїх насельників вже давно забронювала за собою статус форпосту «руского міра» на Західній Україні).

Не обійшлось і без питань про війну на Сході України, за позицію щодо якої УПЦ МП найчастіше критикують. Прес-секретар Почаївської Лаври єромонах Гавриїл, порушивши таємницю сповіді, розповів історію про українського військового, душевний спокій якого підкосили жахіття російсько-української війни. Священик погодився з безпідставними припущеннями журналіста проросійського видання про те, що причиною психологічного стану військовослужбовця могли бути обстріли мирного населення Донбасу. Про вину Росії у війні на Сході представник Лаври не обмовився жодним словом.

Єром. Гавриїл: Буває приходять хлопці, які воювали на сході (Сході України — прим.ред.). Хлопець один ось стояв і видно було, що він не може підійти. І вже служба закінчилась, вже всі люди посповідались, а він стояв і дивився. Ми його підізвали і він підійшов. Виявилось, що він артилеристом на Сході служив рік цілий. Ну, зрозуміло, давали йому координати і він стріляв із пушки своєї… Пройшов рік після того, як він додому повернувся і він приїхав в Лавру… Він каже священику: «Батюшка, я цілий рік жив з думкою, як себе вбити»… Він відчував на душі якийсь тягар, ніби він у цих злочинах винен, що ці накази виконував.

Журналіст: Він думав себе вбити через те, що стріляли по мирних районах чи…?

Єром. Гавриїл: Він стріляв по координатах. А за цими ж координатами там хтось був. Так? Хтось був на цих координатах?

Журналіст: Просто там були або точки сепаратистів, або ж це були мирні райони…?

Єром. Гавриїл: Біженці могли бути… Ймовірно він потім дізнававсь куди все-таки долітали ці снаряди з гаубиць їхніх. І ось він жив з цією думкою і кожен день думав як себе вбити.