Прикарпатські дітлахи заколядовані кошти віддають на потреби військовим в АТО
Різдво – радісна пора для української малечі. Хлопці та дівчата йдуть по хатах колядувати. Маленькі вісники народження Христа радіють, що перед ними, останнім часом, майже не зачиняють дверей і навіть якщо не мають чим обдарувати – пропонують ласощі. Світогляд дітей, зважаючи на події в державі, суттєво змінився. Заколядовані кошти багато з них зголосилось передати на благо миру – воїнам АТО.
«Христос рождається! Можна заколядувати?» — чуємо у ці різдвяні дні. Прославляти народження Ісуса прикарпатські діти готуються ще задовго до свят.
Діти колядують по одинці, вдвох або групами. Продумують вбрання, дехто шиє костюми чи готує різдвяний реквізит. Але майже у всіх головне правило – не повторюватись із різдвяною програмою.
«Вивчаємо інші колядки, тому що якщо кожного року ми будемо колядувати одне і те саме, людям буде просто нецікаво нас слухати» — говорить тринадцятирічна колядниця Ілонка Демко.
Обов’язково кожна коляда завершується віншуванням. Це віршовані побажання для господарів дому. Діти просять у Всевишнього для них добробуту, здоров’я, щастя і миру.
«Може в цій хаті когось бракує? Може в цій хаті хтось гірко сумує? Кого бракує – не забувайте! А хто гірко сумує – розвеселяйте. Разом з Ісусом, маленьким нині всіх вас вітаємо на Україні! Нехай поміч Божа завжди з вами буде», — віншує її сестричка Вікторія Демко.
«Хай кожної днини, кожної години Господь благословить, біда хай загине. Будьте здорові, разом з діточками, нехай смутку й горя не буде між вами. Хай ріднеє слово серця зігріває. А наша Вкраїна нехай процвітає» — доповнює колядник Дмитро Рудий.
Колядники обов’язково ходять до хресних, дідусів та бабусь, сусідів і друзів. Стараються не минати нікого. Якщо дверей не відчиняють – не впадають у відчай. Дзвонять у квартири до нових господарів. Особливої такси в оплаті за коляду немає. Головне – сподобатись і отримати вдячних глядачів. Діти радіють, коли їм дякують і просять наступного року приходити ще раз. У своєму колядуванні хлопчики та дівчатка вбачають особливу місію — нести добро.
«Я просто співаю. Мені це подобається. В мене бабуся навіть просила дуже залишитися дома, давала вже стільки грошей, я казала: «Ні, я хочу колядувати. Від серця». Коли колядували, ми зустріли одну бабусю, вона майже не могла ходити. І вона аж плакала, що прийшли до неї», — розповідає восьмирічна Соломійка Федунів.
«Багато такого було, що відкривають і такі всі раді, говорять: “Дякуємо, що прийшли, приходьте ще”. Гривня-дві, хто скільки має, п’ять, якщо нас знають, дають цукерки», — з захватом розповідає Настя Острижнюк, учасниця коляди.
Педагоги, які часто спілкуються з дітьми, кажуть, сьогоднішня ситуація у державі дуже змінила юних українців. Вони більше переймаються не матеріальним, а духовним. Приміром, у листах до Миколая вони просять миру і мало згадують про свої потреби. З колядуванням така ж ситуація. Більшість дітей заявили, що майже всі заколядовані кошти віддадуть для військових в АТО.
«Ну зараз в нашій країні таке твориться і ми би хотіли гроші, які ми заколядуєм — віддаємо в АТО. Тому що там зараз людям більше потрібні гроші. На якісь теплі светри, теплі рукавиці, носки. Військовим більше потрібно. А вже як буде мир в країні, тоді вже ми зможемо купляти собі все, що захочемо», — резюмує Ілонка Демко.
До речі, подібні дитячі вчинки останнім часом не рідкість. Не так давно соціальні мережі підірвало фото, де було зібрано в одну купку кілька одно гривневих купюр і перемотано гумкою. А зверху дитячим почерком красувався напис: «Для воїнів Ато. Від Христини Василько. Слава Україні!!!!!!» Текст, який не можна читати без сліз… Україну не зламати, якщо у неї є такі діти.
Юля Головчин
