«Примирення між Церквами є надійним підґрунтям для миру між Росією, Україною і ЄС», - Заява
Представники різних Церков, філософи, богослови, релігієзнавці, журналісти, громадські діячі України, Росії та країн ЄС зібралися у Києві задля пошуку церковного миру між Україною і Росією. Семінар, який тривав два дні — 2-3 жовтня 2018 року — мав назву: «Правда, справедливість і примирення між Росією, Україною і Європейським Союзом».
Представники різних Церков, філософи, богослови, релігієзнавці, журналісти, громадські діячі України, Росії та країн ЄС зібралися у Києві задля пошуку церковного миру між Україною і Росією. Семінар, який тривав два дні — 2-3 жовтня 2018 року — мав назву: «Правда, справедливість і примирення між Росією, Україною і Європейським Союзом».
Це вже друге засідання комісії, яка веде міжнародний миротворчий діалог, повідомляє сайт «Православіє в Україні».
Обговорення відбулося в Інституті святого Томи Аквінського та у Відкритому православному університеті Святої Софії-Премудрості за участю колег з Коледжу бернардинів, Центру святого Климента, Товариства «Меморіал», Києво-Могилянської Академії, Українського католицького університету за підтримки організації «Справа сходу» і ОБСЄ.
Учасники семінару розглянули тему «Церкви, війна і мир» і конфлікти між церквами Росії і України, в т.ч. в контексті їх відносин з Римом і Константинополем.
За результатами дводенної роботи учасники оприлюднили текст фінального документу, який був публічно озвучений 5 жовтня під час засідання Українського Християнського Академічного Товариства у рамках ХІ Екуменічного соціального тижня у Львові.
У Заяві серед іншого сказано:
"Ми з жалем вимушені констатувати, що Російська Православна Церква повною мірою розділяє відповідальність за формування ідеології конфронтації і небажання прийняти суверенну українську державність і українську націю.
Однак у ситуації, коли офіційні представники РПЦ як в Росії, так і в Україні не бажають вести рівноправний діалог з українською стороною, цю відповідальність беруть на себе християни як вірні Церкви Христової і представники громадянського суспільства.
Під час обговорення непростих і суперечливих фактів історії наших Церков ми дійшли згоди за наступними пунктами:
1. Наданні канонічної автокефалії Православній Церкві України є природним результатом її тисячолітнього розвитку. Таке рішення в сучасній ситуації продиктоване турботою про церковну єдність православних України. Це дасть можливість творчого розвитку Київської традиції християнської відкритості, різноманіття й істинного пастирського служіння своєму народові.
Разом із тим віруючим, які не бажають приєднатися до незалежної Помісної Церкви, має бути забезпечено право вільного вибору своєї канонічної юрисдикції.
Ми також віримо, що поява Помісної Церкви України добровпливово позначиться і на Російській православній церкві, створить умови для переосмислення нею своєї історії, позбавлення від імперської ідеології і майбутнього міжправославного діалогу в Україні та світі.
2. Шлях до повноти єдності Української Церкви і конструктивним відносинам між Церквами не завершиться наданням Томосу Православній Церкві України. Має бути продовжено діалог між впливовими центрами християнського світу — Римом, Константинополем і Москвою, які, в свою чергу, повинні розглядати Київ не як предмет суперечки, а як рівноправного учасника стосунків. А Україну — не як територію війни, а як простір діалогу та конструктивної співпраці.
3. Різні етапи історії Церков Київської традиції потребують нового осмислення для подолання старих ран і пошуку відповідей на виклики сучасності.
На жаль, ні Російська Православна Церква, ні Українська Православна Церква (Московського Патріархату) досі не визнали своєї співучасті в трагічних подіях ХХ століття із заборони та спроб ліквідації Української греко-католицької церкви, а також і в інших злочинах атеїстичного тоталітарного радянського режиму проти свободи совісті і людської гідності.
Ми сподіваємося почути від Помісної Церкви України, яка бажає звільнитися від кайданів минулого, слова «прощаємо і просимо прощення» стосовно Церков-сестер в Україні і за її межами. Упевнені, що нелицемірне покаяння і прощення образ має прийти на зміну і нинішній офіційній риториці Московського патріархату, який не бажає помічати очевидної невідповідності своєї позиції Євангелію та історичній правді.
Для того щоб мирне співіснування, співпраця і співпричастя Церков стало реальністю, нам належить разом, відкинувши ідеологічні міфи, по-християнськи і з науковою об’єктивністю розібратися в хитросплетіннях історії взаємин церков, держав і народів. Важливим прикладом на цьому шляху може послужити досвід примирення між церквами і народами Франції і Німеччини, Німеччині та Польщі.
Ми переконані, що примирення між Церквами є надійним підґрунтям для миру між Росією, Україною і всіма народами Європи".
