„Примирення як дар Божий” — в Києві стартував Суспільний тиждень
Конференцією „Андрей Шептицький та Йосиф Сліпий, як сподвижники примирення та соціальної відповідальності” у Конгрегаційній залі Староакадемічного корпусу Національного університету „Києво-Могилянська академія” 31 жовтня розпочався Третій Суспільний тиждень УГКЦ. Темою цьогорічного Суспільного тижня є „Примирення як дар Божий”. В його програмі передбачені наукові і духовні заходи, круглі столи, відвідини державних соціальних установ і соціальних служінь різних Церков, — розповідає кореспондент РІСУ Микола МАЛУХА.
З вітальним словом від імені Глави УГКЦ до учасників конференції звернувся єпископ-помічник Київської архиєпархії владика Йосиф (Мілян). „Сьогодні ми розпочинаємо Суспільний тиждень в якому будемо говорити про примирення як дар Божий і представляємо його в світлі великого Митрополита Андрея Шептицького і Патріарха Йосипа Сліпого. Як один, так і другий у своєму житті вірою і правдою служили людині, яка потребувала допомоги, молитви”. За словами владики, цей тиждень має допомогти „тим, що потребують, не дивлячись на конфесії і політичні заангажування”. „Суспільне служіння ніколи не буде правдивим і глибоким, поки людина не відчує свого гріха і великого Божого милосердя на собі. І тільки тоді може гідно і милосердно служити ближньому”, — сказав єпископ Йосиф, наголосивши, що цьогорічний Суспільний тиждень не простий, бо в Україні складна ситуація з пандемії і грипом. „Але маємо велику надію на Бога, і тому хай сильна віра допоможе бути свідками Божої присутності серед свого народу”.
Апостольський нунцій в Україні, архиєпископ Іван Юркович у своєму виступі зачепив тему хаосу. Він є наслідком того, що людина боїться віддатися Богові. „Хаос оточує будь-яку людину. Він має місце тому, що людина віддаляється від Бога”, — зауважив владика. На його думку, суспільство і світ завжди знаходяться в кризовій ситуації – і це не тільки війни. „Примирення треба розглядати як дар Божий. Саме Всевишній може привести суспільство до нового рівня якості”, — акцентував архиєпископ Іван Юркович. Він згадав про те, що 20 років тому людство вірило у достатність запасів води, енергії тощо. Але час показав помилковість цих переконань. „Сьогодні Церква повинна давати відповідь на виклики сучасності”, — заявив архиєпископ. Одною із таких відповідей повинна стати любов – ліки від хвороби, від напруженості. А солідарність між всіма і справедливість допоможуть принести примирення.
Продовжив слово від Католицької Церкви єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ владика Станіслав Широкорадюк. „Україна завжди в якійсь пандемії”, — розвинув далі тему перебування у хаосі владика. Джерелом цього стану є безвідповідальність і тотальна деморалізація суспільства. „Скрізь корупція, крадіжки – людям мало землі, мало повітря”, — із сумом зауважує єпископ Станіслав. — „Ця криза страшніша за грип”. Причиною, у свою чергу, цього стану є те, що суспільство не поставило Бога на перше місце. Владика звернув увагу, що держава так належно і не відреагувала на пропозицію Церков внести християнську етику в освітній процес, що є запорукою виходу з духовної кризи. „Духовного відродження у садочку та школі не почалося”, — зауважує владика. — „В нас по інерції панує дух атеїзму”. Церква повинна, на його думку, нести і пасторальне, і соціальне служіння – одне без одного не може діяти. Таким чином відбудеться нова євангелізація, нове донесення істини до загалу.
„Світу потрібен Бог у вигляді «золотої рибки», що виконує усі побажання”, — підсумував єрарх Римо-Католицької Церкви. – „Такий Бог мав би велику репутацію у суспільстві. Бог може ваші прохання вислухати і дати все що ви просите, але моліться у вірі і з чистим серцем до Нього”.
Від християнських спікерів слово перейшло до головного рабина Києва та України Якова дов Блайха. „Щодня в нас є читання Тори”, — почав головний рабин країни. – „Минуло тижня ми читали про наводнення, коли Бог ліквідував все людство, бо люди один одного знищували”. Наступний епізод читання був присвячений Вавилонській вежі. „Ви знаєте, чому Господь тоді не покарав людей, хоча вони з Ним хотіли порівнятися?” – запитав рабе дов Блайх. – „Єврейське тлумачення каже: бо вони були єдині, а Бог не може карати, якщо вони разом”. Мораллю із цієї приповідки рабина мав стати висновок – необхідно побудувати суспільство, де поважали один одного. „Чому Бог допустив, щоб серед нас були потребуючі?” – поставив наступне запитання рабин. – „Щоб ми думали один про одного: одні мають більше, щоб піклуватися і давати іншим”.
Зі слів рабина Якова дов Блайха, Андрій Шептицький і Йосиф Сліпий були прикладами тих, хто не жив для себе. „Це взірець для нас: дивитись на життя іншої людини, щоб спасти її, спасати все людство”, — підсумував він.
Вже більше предметно розповів про особистість Патріарха Йосипа Сліпого в контексті людського примирення і соціальної відповідальності ректор Дрогобицької духовної семінарії УГКЦ о. Мирон Бендик. „Ще досі наслідки рядянщини ранять наше суспільство: безвідповідальність влади, неповага до закону”, — наголосив о.-ректор. — „Саме Патріарх осмислив феномен атеїзму та комунізму і запропонував шляхи подолання цих явищ”. Дослідник у своєї доповіді спирався на твір Йосипа Сліпого „Про поєднання у Христі” 1976 року. Виступаючий назвав причини браку єдності між українцями: внутрішня (духовна) — масова атеїзація і совєтизація призвели до релятивізації Бога, сім’ї і народу; зовнішня (політична) — окупація поділили народ на регіонально віддалені групи, а Церкву на декілька юрисдикцій.
Священик наголосив, що ми часто звертаємося до емоційних гасел і простих рішень, у той час коли Патріарх пропонував конкретні кроки. „Єдність міститься у Христі, а не на абстрактних засадах, напрацьованих людьми”, — наголосив о.-ректор. — „Він звертається до нас такими словами: «щоб ти, український народе, розпочав своє оздоровлення від коріння своєї духовності»”. Як було зазначено у доповіді, релігія повинна стати найсильнішим мотором єднання.
Далі автор розглядає сприятливі чинники примирення, визначені Йосипом Сліпим. Перший: Київська святоволодимирівська традиція, об’єднавча для православних і греко-католиків. „Позитивні можливості Київської традиції”, — говорить о. Мирон, — „проявилися у 17 столітті – православні і католики прагнули об’єднатися у єдиному патріархаті”. Другий: Апостольська свято-андріївська традиція. „Поглиблення причетності до спільних джерел єднають православних і католиків з протестантами”, — додав священик. Третій: спільна молитва українців у храмах. „Сьогодні ми можемо пригадати символічність спільної молитві українців, що відбувається у Софії Київський для різних конфесій”, — акцентує увагу доповідач. — „В інших країнах мало подібних прикладів”.
„Духовна єдність є підставою єдності національної, а та – єдності держави”, — підсумовує о. Мирон Бендик. — „Так само гідність людини Божого образу є підставою національної гідності. Настав час бути собою, мати український погляд на історію, культури, місце у світі”, — додав доповідач.
Після доповідей відбулася дискусія. На жаль, як зазначив РІСУ керівник оргкомітету Суспільного тижня дияк. д-р Ігор Шабан, через епідемію участь в конференції не змогла взяти численна молодь з багатьох міст України.
Світлина зі сайту парафії св. Миколая на Аскольдовій могилі
