Для оцінки дій Апостольського престолу варто застосовувати призму раціонального мислення, критичного аналізу та прагматичної доцільності
Розумію обурення словами Папи Франциска про білий прапор, навіть якщо малася на увазі символіка тільки перемовин. Мені вони теж страшенно не сподобались. Але йдеться не про симпатії (мені принаймні), а про стратегічну користь/некористь для наших націєдержавних інтересів. Що ж, хайповими попсо-мемчиками справі не зарадити. Слава Богу, є РІСУ, де у власному блогу можна написати по-всякому, зокрема й непопулярно.
Пропоную не дискусію, а подумати. Не завжди дискусії допомагають, подумати допомагає все ж частіше. Реакція на останню подію (публікацію частини інтерв”ю з білим прапором Папи Франциска) з боку українців, зокрема і представників УГКЦ та РКЦ в Україні — цілком передбачувана. І аналогічна ситуація стається не уперше. Припущення про недостатню поінформованість керівництва католицької церкви (далі - КЦ) чи про те, що воно не врахувало реакцію — нереалістичне. Значить, саме така реакція була для чогось потрібна - для чогось, заради чого навіть можна пожертвувати частиною авторитету і симпатій.
Отже, що варто враховувати при оцінці дій (будь-яких) КЦ. Якщо почитати історію цієї Церкви не (тільки) у памфлетній формі, можна актуалізувати для власних роздумів таку, зокрема, інформацію стосовно КЦ як організації:
1. вона є найстаршою великою безперервно діючою на Землі організацією, яка має свої структури мало не в усіх куточках Землі та найбільший досвід вишколу своїх співробітників та структур;
2. вона впорувалась з великими викликами для своєї діяльності багато разів;
3. в ній траплялись Папи, котрі в силу тих чи інших причин погано впорувались з керівництвом (усі люди можуть помилятись, а колись і "не тягти"), і тоді інші князі Церкви здійснювали, скажімо так, різні заходи, а ці Папи, скажімо так, закінчували по-різному;
4. в ній бувала різна динаміка розвитку, як і в паралельно існуючих інших Церквах, але КЦ залишається найбільшою;
5. її представники, починаючи з Папи, контактували/співпрацювали (і продовжують) з різними очільниками світських держав (так діють, до слова, й керівники інших Церков), і те, що з цього відомо в публічному просторі — лише частка, а всього, що роблять у тих чи інших локаціях чинники КЦ, абсолютна більшість людей радше за все не дізнається, навіть зараз, в еру Інтернету.
Все, далі наразі можна порозмислювати без мене, врахувавши, кому і для чого кинута можлива чергова “кістка” і яка не забарилась ?парадоксальна? реакція (мобілізаційна на користь України) очільників держав і структур Євро-Атлантики...
Так чи інакше, а ми — ми все робимо правильно: воюємо, працюємо, донатимо, емоціонуємо, критикуємо — все це має своє місце і свій хосен, і, хто б там не робив гру в довгу, зараз ми, українці — опинились центральними діячами історії. Тримаймося разом, шануймося, міркуймо виважено, враховуючи можливі ходи довгої гри. Бог — з нами. І прапор Перемоги буде наш!