«Якщо роблю це, то значить можу». Тобто, якщо є actus, то була і potentia.
Відомий у ХХ столітті французький домініканець Антонен-Жільбер Сертіланж (Antonin-Gilbert Sertillanges, 1863-1948), філософ та духовний письменник, заснував під кінець ХІХ ст. журнал «Revue Thomiste», що видається і понині. Був професором Паризького Католицького Інституту. Написав понад 30 книг, а серед них найбільш відома його книга «La Vie Intellectuelle», «Інтелектуальне життя», в якій описує, як науковець повинен планувати своє щоденне життя, і як його прожити, щоб дійти до найбільших успіхів у науці.
Пише там між іншим, щоб щоденно займатися фізичними вправами, тому що в іншому разі, «як каже англійський лікар: хто не може знайти час на вправи, буде змушений знайти його на хворобу». Серед інших його відомих книг є такі як «Catéchisme des incroyants» («Катехизм невіруючих», 1930), «Dieu ou rien» («Бог або нічого», 1932). До речі, його книги на ново видаються в Римі, між іншим було видано у 2017 році 4 позиції.
Сертіланж був відомим неотомістом, і займався крім свого головного напрямку, тобто морального богослов’я, також аристотелівсько-томістичною теорією акту і можливості (actus et potentia). Відомо, що не все, що є можливе, стає актом, тобто дійсністю, натомість, все що є дійсним, колись було можливим. Крім Бога, звичайно, у Якого акт і можливість є тотожні.
Одного разу Сертіланж, повертаючись з лекцій до свого монастиря у Парижі, і як це було тоді нормою – у білому домініканському габіті, не міг вже витримати, і звернув до якогось парку, щоб десь під деревом справити малу потребу. І в той самий момент, коли з облегшенням докінчував свої справи, жандарм ззаду схопив його за габіт з вигуком: «Як ти можеш так!?». Страж порядку мав на увазі передусім поганий приклад духовної особи, яка сходила по-малому у публічному місці. На що о. Сертіланж спокійно: «Якщо роблю це, то значить можу». Тобто, якщо є actus, то була і potentia.