Путінська “мирна угода” передбачала захист інтересів УПЦ МП
Радіо Свобода отримало проєкт договору, який Москва запропонувала Україні у перші дні повномасштабного вторгнення у 2022 році, повідомляє Релігійна правда.
Проєкт під назвою «Договір про врегулювання ситуації в Україні та нейтралітет України» датований 7 березня 2022 року, через 11 днів після того, як Росія почала вторгнення, і через тиждень після початку переговорів між Україною та Росією.
Створений у Кремлі договір був переданий українській делегації 7 березня 2022 року під час третього раунду переговорів в Біловезькій пущі в Білорусі.
Це перший відомий документ, який викладає умови Росії щодо мирної угоди після початку повномасштабне вторгнення.
На початку переговорів, які розпочалися через кілька днів після того, як російська армія пішла в наступ чи не на всіх ділянках спільного з Україною кордону, Росія запропонувала договір, односторонні умови якого означали капітуляцію Києва.
Якби українська влада пішла на ці умови, то це б перетворило Україну на маріонеткове утворення, з фіктивним нейтральним статусом, із крихітною беззубою армією, без захисту з боку держав НАТО та без шансів відновити контроль над Кримом чи Донбасом, довелося б визнати незалежність Донецької і Луганської області в цілому, а також великих територій, які на той час ще були під контролем Києва.
Запропонована Росією угода проливає світло на мету очільника Росії Володимира Путіна щодо повномасштабного вторгнення в Україну, від жодної з яких він публічно не відмовився і яких, як він неодноразово наголошував, він має намір досягти.
Переговори почалися 28 лютого 2022 року, коли російські війська захопили частину території на півдні, сході та півночі України, просунулися впритул до Києва від кордону Росії і Білорусі.
Російська пропозиція пропонувала умови нейтралітету України, статус, який Київ, здавалося, був готовий прийняти на той час.
У документі за березень 2022 року – шість сторінок основного договору та чотири сторінки додатків. Вісімнадцять статей охоплюють різні сфери: параметри нейтралітету України (військові та міжнародні зобов’язання), питання кордонів, гуманітарні питання (мова, релігія, історія), а також зняття санкцій з Росії.
Проєкт передбачав, щоб Україна скоротила свою армію до 50 000 осіб, включаючи півтори тисячі офіцерського складу (це вп’ятеро менше, ніж Україна мала до 2022 року). Якби це бажання виповнилося, в України залишилося б лише чотири кораблі, 55 вертольотів та 300 танків. Станом на 2022 рік це було менше за армію сусідньої Білорусі (у якій на той час проживало майже вп’ятеро менше осіб, ніж в Україні).
У планах Росії Україна мала «визнати незалежність так званих Донецької та Луганської «республік» – причому в межах адміністративних областей України (станом на 24 лютого 2022 року Росія контролювала лише частину цих областей і не завоювала їх повністю і тепер, наприкінці 2024 року).
Автори російського документа вважали, що саме Україна має взяти на себе витрати на відновлення інфраструктури Донбасу, зруйнованої з 2014 року.
Росія також вимагала скасування всіх санкцій – як українських, так і міжнародних – та відкликання всіх міжнародних позовів, поданих з 2014 року.
На додаток до цього Росія наполягала на надання російській мові статусу державної та відновлення всіх майнових прав Української Православної Церкви Московського Патріархату.
Нарешті, автори проєкту вимагали «скасувати і більше не вводити будь-які заборони символіки, що асоціюється у державах із перемогою над нацизмом», тобто фактично знову легалізувати в Україні радянські та комуністичні символи. До документа додано перелік українських законів, які автори назвали прикладами «нацифікації та героїзації нацизму». Примітно, що під цю категорію потрапили закони «Про увічнення перемоги над нацизмом» та «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму».
Угода залишила б Україну дуже вразливою, оскільки російські війська залишалися б на місці, а Київ не мав би можливості захищатися чи шукати підтримки безпеки з боку Заходу. Києву довелося б платити за відновлення Донбасу.
