• Головна
  • "Ми свідомо відійшли від конфесійності у наших журналах. Думаю, що ангелята позаконфесійні"...

"Ми свідомо відійшли від конфесійності у наших журналах. Думаю, що ангелята позаконфесійні"

06.09.2007, 15:37
"Ми свідомо відійшли від конфесійності у наших журналах. Думаю, що ангелята позаконфесійні" - фото 1
У гостях: Руслан ГРЕХ, греко-католицький священик, співзасновник і духовний наставник дитячих журналів “Ангелятко” і “Ангеляткова наука”

Руслан ГрехУ гостях: Руслан ГРЕХ, греко-католицький священик, співзасновник і духовний наставник дитячих журналів “Ангелятко” і “Ангеляткова наука”

Запитання і відповіді розміщуються в порядку отримання останніх — найсвіжіші угорі


10. Запитання від редакції

— Отче Руслане, прошу розказати дещо про себе. Зокрема, чому виникла ідея видавати такі журнали? Що Ви робите як духовний наставник цих видань?

— Я сповняю свій душпастирський обов’язок на парохії Різдва Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви у Сихівському районі м. Львова. Мені 34 роки, одружений, маю шестилітню доньку-першокласницю Оленку.

Дитячий журнал виник як додаток до парохіяльного часопису. Пізніше ми почали видавати два журнали через економічну доцільність.

Руслан ГрехЯк духовний наставник я сиджу за комп’ютером і відповідаю на Ваші запитання. А взагалі – не роблю нічого, а точніше – роблю лише приємні для мене речі: спілкуюся з цікавими людьми, пишу дитячі пісеньки, роблю деякі богословські правки у журнали (вкрай рідко), займаюся різними піар-акціями, співпрацюю з ангелятами (у молитві).

Чи проводите маркетингове дослідження щодо поширення своїх видань, хто їх читає? Чи надходять ідеї-пропозиції від читачів?

— Насамперед, ангелята мають свій сайт www.angelyatko.com.ua, на який запрошують усіх людей доброї волі. На адресу редакції приходять різні листи: з віршами, малюнками пропозиціями від дітей та дорослих (батьків, рекламодавців, менджерів). Деякі листи ми розміщуємо на сайті, на інші відповідаємо. Листи приходять із різних регіонів України, а також, дуже часто, із-закордону.

Дослідження ми проводимо і порівнюємо себе з іншими журналами. Результати, поки-що, нас надихають.

Які шляхи збуту існують в редакції? Чи є журнали в державній передплаті?

— У нас є всі можливі в Україні шляхи збуту. Боюся щось наплутати, тому повну інформацію про це та інше пропоную переглянути на сайті ангелят www.angelyatko.com.ua

Дякуємо за участь у веб-конференції та запрошуємо Вашу редакцію до постійної співпраці!

Дякую за запитання. Я вперше приймаю участь у такому заході. Мушу сказати, що було дуже цікаво.


9. Макс, fzz@ukr.net

— Шановний пане Руслане!

1) Чи бачите Ви з власного досвіду позитивні наслідкі викладання в окремих школах курсу "Християнської етики"? Чи було б корисним запровадження в усіх українських школах такого курсу/факультативу?

2) Чи охоплює Ваша видавнича діяльність дітей інших християнських конфесій? Яке їхне сприйняття Ваших журналів?

Дякую! Бажаю успіхів!

— 1. Якщо Ви трохи слідкуєте за телебаченням, то можливо зауважили як наш рідний «совєцький» уряд хоче показати народу «пагубний, західний, проамериканський» вплив християнської етики на «нащадків Ілліча».

Знаєте, ми на своїй парохії (думаю, що вона найбільша в Україні, бо нараховує кілька десятків тисяч вірних) вже сьогодні маємо можливість спілкуватися з молодими людьми, які ще не так давно навчалися у школах, де була християнська етика. На мою думку, ці люди набагато «вільніші» від своїх попередників. Вони здатні краще аналізувати релігійну, політичну ситуацію. У них сформовані вже певні цінності, і навіть якщо від них відступаються, то завжди існує нагода до повернення.

Всім відомо, що у колишньому Союзі ідеологія займала провідне місце, не зважаючи на те, що проповідувався матеріалізм. Думаю, що наші діти є ще у гіршій духовній атмосфері, ніж за союзу: забрали ідеологію, а на її місце прийшла вседозволеність, яка дуже далека від справжньої свободи.

Нетрадиційні релігії сьогодні більш активні, бо мають гроші і знають, де потрібно платити. Питання християнської етики у школа – це питання до всіх нас. Що ми робимо для того, щоб наші діти виховувались у правдивих цінностях?

2. Ми свідомо відійшли від конфесійності у наших журналах. Для того, щоб людина чулася приналежною до тієї чи іншої конфесії, вона має відчути себе активним учасником парохіяльного життя. Тому, окрім християнської етики у школах, ми маємо при парохіях катехитичні школи. У нашій катехитичній школі, для прикладу, є близько півтора тисячі дітей.

Думаю, що ангелята поза конфесійні. (Не знаю чи з цим погодяться богослови?)


8. Мар'яна Карапінка

— Чи буде продукція Вашого видавництва представлена на цьогорічному книжковому Форумі?

— Для тих, хто не зі Львова мушу зазначити, що Форум буде у Львові 13-16 вересня.

Власне, мета цієї конференції розповісти про свято «Читання в Країні ангелят», яке відбудеться 16 вересня у неділю в рамках Форуму. Тому ми обов’язково будемо представлені на форумі і, надіюся, досить помітно.

Саме дитяче свято проходитиме 16 вересня з 13:00 до 18:00 і має бути надзвичайно цікавим. Для дітей ми готуємо велику сцену біля Національного університету на якій проходитиме лотерея із багатьма призами, а також концерт за участю Левка Дурка. В самому парку будуть працювати тематичні майданчики: цирковий, малювальний, спортивний, пізнавально-розвивальний та майданчик «Чотириногих друзів».

Приходьте!


7. Олена, Херсон

— 1. Чи не думали Ви про необхідність подібного журналу для дітей шкільного віку?

2. Чи є якась конкуренція серед дитячих християнських видань в Україні? Або, навпаки, цей напрямок потребує подальшого розвитку? Адже 10 000 накладу для всією України - це не дуже багато.

„Ми свідомо відійшли від конфесійності у наших журналах. Думаю, що ангелята позаконфесійні”— 1. Для дітей шкільного віку журналів значно більше, ніж для дошкільнят. Окрім того, деякі журнали, які позиціонують себе як журнали для дошкільнят, насправді є для надто розширеної аудиторії (від 2 до 102). Конкуренція на ринку видань для школярів є надзвичайно сильною. Тут працює дуже багато закордонних видань, які вкладають величезні інвестиції. Щоб зайти в цю нішу, потрібно вже мати відоме ім'я (наприклад «Малятко»), або близько мільйона доларів.

2. Десь частково я вже почав відповідати на друге запитання. Чому наклад такий малий і що робити для його збільшення? Наша точка відліку — це обмежена кількість коштів і максимальна зацікавленість творців журналів. Тому ми не можемо дозволити собі швидкий прорив, але думаю, що клопітка щоденна робота невдовзі дасть свої результати. Окрім того, скажімо, на Півдні і Сході нашої неньки торгові мережі не беруть україномовних видань часто із принципу. Це велика проблема, і не так журналів, як України вцілому. Тут маємо надію лише на ангелят. Поки що ми не можемо собі дозволити викинути великі кошти на рекламу. Також думаю, що це мали б робити не ми, а держава, яка зацікавлена в національному та духовному розвитку майбутніх поколінь. Можливо колись дочекаємося і державних дотацій. Хочемо створити певний комплексний підхід для реклами нашого продукту. Тобто створювати інші дитячі продукти: радіо- і телепрограми, мультфільми, аудіозаписи пісень, які б рекламували одне одного. Також просимо Вашої молитви!


6. Тетяна

— Скажіть, будь ласка, чи можуть бути дитячі видання комерційними або, принаймні, самоокупними? Чи це, більшою мірою, жертва і благодійна робота? Дякую.

— Журнали можуть бути самоокупними, але це потребує певного часу, інвестицій, а також надзвичайно професійного підходу у менеджменті та рекламі.

Скажімо, наше свято «Читання в Країні ангелят», яке ми проводимо 16 вересня у Львові, прибутку нам не приносить, навпаки, минулого року воно було збитковим, але воно надзвичайно розширило коло наших читачів. Минулого року ми стартували на святі перше число наших журналів, тому, очевидно медівники про нас не знали, а стосунки мусіли нав’язувати самі ангелята. Сьогодні про нас знають усі засоби масової інформації.

Окупність журналів залежить від тиражу. Дитячі журнали, які приходять із заходу чи з Росії, як правило є російські, або двомовні, тому їхні тиражі часами доходять до мільйону і розходяться по цілому колишньому союзу. Нам важко з ними конкурувати, але для ангелят перепон немає. І я дійсно вірю, що вони у небі працюють більше, ніж ми грішні на землі.


5. Ірина, Львів

— Шановний отче, хочу Вам насамперед подякувати за дуже гарні і цікаві журнали. Мої діти їх дуже люблять. Ми їх купуємо на парафії. Також їх використовують в дитячому садочку, де ходить наш син. Мені цікаво, чи ці журнали є повністю авторською роботою, чи Ви наслідуєте якісь іноземні видання? Також, чи Ви плануєте видавати якусь іншу літературу, скажімо, молитовники для дітей чи казки з релігійним змістом.
А ще дуже добре, що у журналах є цікаві саморобки. Може їх також варто видати окремо? Дякую щиро за Вашу працю!

— Журнали повністю наші. «Ангеляткова наука» – це праця творчого колективу школи «Три віта» за програмою затвердженою Міністерством освіти України. «Ангелятко» – має різних дописувачів, але основна заслуга тут нашого головного редактора Олени Волосевич. Ця людина робила літературну редакцію, мені здається, більшості дитячих книг, які виходили у Львові за останній період. А серцем нашого колективу є художник Мар’яна Фляк, яка фактично сама малює два журнали у місяць. Також у Мар’яни є багато доробок електронних версій різної дитячої релігійної літератури, але логіка збуту такої продукції абсолютно відрізняється від збуту журналів. Тому маємо першочергове завдання зробити рентабельними журнали, а далі побачимо.

Про саморобки ми думали. Скажу так: «ще не дійшли руки».


„Ми свідомо відійшли від конфесійності у наших журналах. Думаю, що ангелята позаконфесійні”4. o. Ігор, США

— Всечесний Отче, якою, на Вашу думку, повинна бути дитяча періодика у сучасному світі зростаючого засилля інтернету, комп'ютерних ігор, телебачення, які все потужніше відволікають підростаюче покоління від друкованого слова? Яку позицію у світлі такої небезпеки повинні зайняти батьки, наставники, у тому числі — представники духовенства?

— Думаю, що відповідь на питання «яка?» досить очевидне, тому, власне, мене більше цікавить «яку позицію» я можу зайняти як батько і як представник духовенства.

Отже, моя позиція – це, насамперед, дитячі журнали, які ми видаємо. Саме, зважаючи на те, що діється у сучасному світі, ми відмовилися робити ці журнали повністю релігійними. Пробуємо сіяти добро через естетику, поезію, які також не позбавлені духовності, але також намагаємося подати у ненав’язливій формі та кількості більш глибокі релігійні та духовні моменти.

Також, зараз ми готуємо періодичну радіопрограму «Країна ангелят», де поряд із відомими акторами будуть діти. Маємо в планах створювати мультимедійні ігри для найменших, мультфільми, а також телепрограму.

Десь навесні плануємо запустити Інтернет портал із робочою назвою «Ангеляткова родина», який мав би перерости у повноцінний журнал. Цей журнал буде призначений для батьків «Ангеляткових» дітей.


3. Іван Верстюк (публіцист)

— О. Руслан, як ви вважаєте, з якого віку дитину варто сварити чи якимось чином карати за відмову ходити в неділю на Літургію? Чи за таке карати взагалі не варто? Де повинна пролягти межа примусу, коли дитину потрібно примушувати ходити до Храму?

Руслан Грех— Думаю, що під словом «карати» можуть бути різні значення, як і сварити можна по-різному. Також діти бувають різні. Скажімо, моя донька вдалася впертістю у свого батька, тому каральні методи на неї діють лише негативно. Вдаємося до заохочення, також вона сильно переживає, коли розуміє, що своїми проступками завдає болю батькам.

Літургія це щось найважливіше у житті людини. Думаю, що дитина має виносити з Літургії тільки позитивні враження. Також, знаю випадки, що коли дитина вчинила якийсь гріх, тоді батьки пропонують (але не забороняють) не приймати Святе Причастя в цей день (не знаю, чи це правильно, але, мабуть непоганий метод виховати страх Господні — початок мудрості).

І думаю, що найважливіше у даному питанні це духовний стан батьків і їхня молитва за своїх дітей. Отже, однозначної відповіді не можу дати.


2. Ірина Іванкович-Блощинська

— Як на сьогоднішній день виглядає справа популяризації часописів на теренах зарубіжжя?

— За кордоном найбільш певні джерела розповсюдження церкви. Тому найперше намагаємося нав язувати контакти з представниками церковних спільнот.

Надзвичайно нам допомагає у популяризації журналів серед діаспори Українська католицька освітня фундація (UCEF).


1. Ігор Скленар

— Слава Ісусу Христу, прошу сказати, який наклад журналів, наскільки зацікавлені у ньому не лише діти, а й сучасні педагоги-катехити? Успіхів у благородній справі релігійного видання для дітей, його нам бракує сьогодні.

— Журнали «Ангелятко» і «Ангеляткова наука» ми розпочали видавати у вересні минулого року (десь тепер святкуємо рочок). Ми починали з трьох тисяч екземплярів кожного. Сьогодні ми маємо близько 8 тисяч «Науки» і 9 тисяч «Ангелятка». Тобто за рік ми зросли більше ніж у двічі. Плануємо наступний рік провести із геометричною прогресією.