"Патріярхат" про Рік віри
«…Чи я, живучи у християнському Львові, у мирний час, засвідчую свою віру з такою ж непохитністю, як ті християни, які в цей час гинуть від куль у Сирії чи Нігерії?». – запитує головний редактор журналу «Патріярхат». Головна тема поточного номера – віра. Разом з нашими авторами пригляньтесь до неї прискіпливіше…
Те, чого не здолали Нерон, Сталін і сотні інших могутніх переслідувачів християн – віра. Про її «ризикований» бік розповів професор Григоріанського університету о. Ян Мікрут на семінарі підготованому Місією «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ» «Святі ХХ століття між нами», який відбувся в УКУ 6 червня 2013 року. Текст базований на доповіді отця Мікрута відкриває тему четвертого номера «Патріярхату» – Рік віри.
Катерина Лабінська у статті «Тихий подвиг віри» оповідає про молоду мирянку, брата монаха і священика, про три приклади непохитності переконань і цінностей, які для нас стають мірилом та закликом справжності християнської ідентичності. Вони – ровесники наших батьків чи бабусь і дідусів… Загинули через свою вірність Богові.
«Наше життя завжди віддзеркалює те, у що ми віримо», – стверджує отець Рафаїл Турконяк, доктор богослов’я, автор четвертого повного перекладу Біблії українською мовою. У своєму інтерв’ю отець Рафаїл ділиться думками про те, як поглиблювати свою віру через читання Святого Письма, про «правильність» віри, приклад мучеників тощо.
Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України, в силу професійного обов’язку, відслідковує найменші нюанси пов’язані з релігійним життям різних конфесій, а як історик за освітою – має добрий ґрунт для того щоби зіставляти і пов’язувати події, аналізувати і робити висновки. «Свято двославія» – тверезий погляд і біль серця через поширеного у суспільстві одночасно поклоніння Богові й мамоні.
«Розп’яття без Розп’ятого, або Що там за постмодерною дійсністю». Картина нинішнього світу, яку змальовує у статті Ольга Різниченко, літературознавець, титар Святодмитрівської парафії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, просто вражає. Людина, що сама себе зробила товаром, людина, якої нема, бо нема Бога – це страшно. Але… Христос постійно з нами, Святий Дух діє терпеливо, а ще – Церква, яка постійно народжується…
Читачка з Перемишля (Польща), пані Катерина Козак, запропонувала кілька власних думок з нагоди Року віри. Читайте: «Віра в Бога – найцінніший скарб у житті християнина».
Лише кілька тижнів відділяє українців греко-католиків від визначної події – освячення собору Воскресіння Христового у Києві. Не просто храму, а головного собору! В «блиску» цієї події маємо нагоду розповісти про храм Пресвятого Серця Христового, який у 1916 році звели вірні УГКЦ у столиці. У 1917 його освятив митрополит Андрей Шептицький. Святиня простояла недовго, до 1935 року, але «Гуцульська перлина на берегах Дніпра» не канула в лету, слава Богові, за те, що вціліла бодай пам'ять про неї і то в такий знаковий час.
Цікавим збігом стало те, що до редакції практично одночасно надійшло два листи схожого характеру: перший – від доктора філософських наук, професора Марти Богачевської-Хом’як про філадельфійського митрополита Костянтина Богачевського, інший – про єпарха Торонто і Східної Канади преосвященного Ізидора Борецького, спогади Анізії Путько-Стех.
Як живуть греко-католики Черкас? Дві історії становлення парафій «з нуля» розповідає Марічка Колісник у нарисі «Черкаська “закваска”».
Озираючись на усі попередні публікації рубрики Східні Церкви простежується червона нитка факту, що у кожній країні, де православ’я є домінуючою релігією, на сьогоднішній день існує більша чи менша група «православних» у єдності з Римом. Стосується це теж і Болгарії. Десять тисяч вірних – це небагато, але вони, поряд з іншими візантійськими католиками, залишаються свідками можливості єдності у різноманітті.
«Епопея» Іпатія Потія наближається до своєї кульмінації. Роздор між князем Острозьким та його приятелем єпископом, гіпотези – у черговій порції «Стовпа святої єдності», в якій Віктор Заславський підводить читача до оглядання розвитку подій 1593 – 1596 років, від моменту, коли Потій посів Брестський єпископський престіл і до підписання унії з Римом.
Завершує номер матеріал про Самбірсько-Дрогобицьку єпархію, яка у липні цього року святкує 20-ліття від дня заснування.
Для передплати журналу звертаєтеся за адресою:
пл. Святого Юра, 5
м. Львів, 79000
тел. (032) 247-40-56
е-mail: [email protected]
або передплачуйте «ПАТРІЯРХАТ» через Укрпошту. Передплатний індекс: 90827
