"Переживаючи розчарування в тих чи інших політичних кольорах, люди мають знов повернутися до віковічних цінностей, які власне закладені в основу християнсько-демократичної ідеології"

Веб-конференція РІСУ On-line — у гостях: Володимир МАРУЩЕНКО, народний депутат України, перший заступник партії „Християнсько-Демократичний Союз”

Запитання і відповіді розміщуються в порядку отримання останніх — найсвіжіші угорі

Просимо вибачення за незручноості під час веб-конференції — через значну кількість відвідувачів та проблеми на самому сервері РІСУ часу від часу була off-line.

І на кінець запитання від редакції:

— Скажіть будь-ласка, чи готова ХДС зараз відкривати приймальні для громадян, які би мали збирати інформацію про порушення свободи совісті в Україні та допомагати вирішувати проблеми у цій сфері? Чи Ви бачите партнерів у цій можливій діяльності? Можливо саме ця сфера могла би стати однією з перспективних, такою, що стане візитною карткою партії.

Дякую за цікаву пропозицію. Так, безумовно, зараз ми працюємо над відкриттям громадських приймалень народних депутатів України – представників ХДС в обласних центрах України. Зрозуміло, що до них можуть звертатися люди з самих різних проблемних питань, в тому числі щодо проблем в сфері забезпечення свободи совісті. Принаймні можу сказати, що наша партія була і є чутливою до цих питань, намагаючись в той чи інший спосіб сприяти вирішенню відповідних питань.

— І ще одне запитання. Український мас-медіальний світ є доволі насиченим, але у ньому фактично немає інформаційно-аналітичних видань, які би розглядали різні суспільні справи з точки зору християнина-політика. Чи не планує ХДС створити таке видання, у т.ч. в Інтернеті? Дякую за розмову і бажаємо успіху у всіх хороших справах!

— Ми вже почали над цим думати. Сподіваюсь, що у найближчому майбутньому ми зможемо відкрити відповідний сайт.

Православний українець:

— Чи будуть депутати від ХДС підтримувати законопроекти на обмеження діяльності сект? Наше законодавство дозволяє кому заманеться і що заманеться в Україні проповідувати, а ніхто не стане на захист психіки наших людей.

— Вище я вже казав про те, що питання міжконфесійних взаємин є доволі складними. Що ж стосується нашого законодавства і практики його застосування, то можу сказати, що на сьогодні в Україні офіційно не зареєстровано жодної релігійної спільноти, діяльність яких би виходила за визначені законодавчо межі. З іншого боку, незрозуміло, кого Ви маєте на увазі, вживаючи слово «секти». Більше того, інколи ЗМІ штучно розпалюють проблему «діяльності сект в Україні», при цьому чи то внаслідок невігластва, чи то внаслідок інших міркувань, зараховуючи до них практично усіх неправославних християн.

Тому наша партія стоїть на засадах необхідності чіткого дотримання законодавства, а з іншого боку, всебічного забезпечення права громадян на свободу совісті незалежно від їх конфесійних уподобань.

юрист, Донбас:

— Скажіть, будь ласка, чи є позитивні приклади, коли депутати місцевих рад від ХДС на практиці захищали принципи релігійної свободи та відстоювали моральні засади суспільства на місцевому рівні? Адже Ваша партія має на практиці засвідчити відповідність своєї діяльності обраній назві (Християнсько-Демократичний Союз)...

— Дякую, дійсно такі приклади є. 4 березня цього року ми провели Перший Форум депутатів всіх рівнів партії ХДС і у виступах депутатів такі приклади звучали. Якщо коротко, то перерахую декілька міст, де наші депутати сприяли в захисті релігійної свободи — м. Вишневе Київської області, м. Одеса. В програмному виступі Голови ХДС В. Стретовича було визначено, що одним із важливих завдань наших місцевих депутатів є саме захист принципу релігійної свободи, допомога релігійним громадам щодо вирішення самих різних питань, що сприяють таких громадам виконувати свою місію. Зверталась увага і на те, що багато церков допомагають соціально незахищеним, хворим людям. Тому наша партія через своїх депутатів сприятиме такій діяльності церков і релігійних організацій.

студент, м. Київ:

— Як Ви вважаєте: держава в особі парламенту має самостійно визначити модель державно-конфесійних відносин в Україні, прийнявши нову редакцію Закону про свободу совісті та релігійні організації, чи навпаки є потреба проведення широкого діалогу у цій сфері із залученням безпосередньо представників релігійної спільноти?

У цьому контексті як Ви дивитесь на ідею прийняття як закону Концепції державно-конфесійних відносин в Україні, яка могла б стати основою для прийняття нової редакції базового Закону про свободу совісті?

Дякую та бажаю Вам і партії ХДС успіхів у політичній діяльності!

— Дякую за запитання та добрі побажання. Безумовно, що для опрацювання питань державно-конфесійної сфери потрібен широкий діалог між представниками державних органів та релігійних інституцій. В цьому відношенні позитивним прикладом є діяльність робочої групи Міністерства юстиції з опрацювання нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», у складі якої, до речі, як фахівці в цій галузі, працювали і деякі члени нашої партії.

Що стосується нашої партії, то ми виступаємо за діалог із Церквами та релігійними організаціями, зокрема і щодо визначення кола проблемних питань державно-конфесійних відносин, що потребують свого законодавчого розв’язання.

З іншого боку, виходячи з того, що кожен з народних депутатів України, відповідно до Конституції, є суб’єктом законодавчої ініціативи, існує реальна небезпека внесення на розгляд Ради законопроектів стосовно регулювання тих чи інших питань в галузі державно-конфесійних відносин, що відображатимуть особисте бачення відповідного депутата або його певну упередженість без погодження з широким колом релігійної спільноти. Приклади цього були і раніше, на жаль є вони і сьогодні.

Що ж стосується того, чи потрібно раніше приймати Концепцію, а вже потім на її основі розробляти відповідний Закон, то це питання є дискусійним. Наскільки мені відомо, і в самому релігійному середовищі щодо цього немає одностайності. Насправді ж, на мій погляд, головне не те, чи буде раніше прийнята Концепція, чи відразу буде ухвалено Закон, а щоб вони розв’язали наболілі питання, запобігли виникненню нових проблем і законодавчо забезпечили реалізацію права на свободу совісті, утвердження партнерських відносин між Державою і Церквою, розвиток суспільно важливої діяльності Церков і релігійних організацій.

Шульга Александр, пресвитер церкви, г.Новая Каховка:

— Спасибо за деятельность вашей партии, которая защищает в первую очередь христианские ценности. Вопрос - как вы относитесь к межконфессиональным объединениям христианских церквей, считаете ли, что им необходимо как-то реагировать на политические процессы? Благодарю.

— Дякую за добру оцінку нашої діяльності. Наша партія виступає за поглиблення міжконфесійного діалогу (про що записано і в нашій партійній Програмі), логічним результатом чого і є утворення міжконфесійних об’єднань Церков. Тому ми можемо лише вітати наявні приклади такої співпраці і намагатися з нашого боку, як політична сила, сприяти їм в їх діяльності.

Що ж стосується їхнього реагування на політичні процеси, то частково я вже висловив своє бачення участі християн у політичній діяльності. Можу додати, що, на моє переконання, один з обов’язків Церкви перед суспільством, а отже і міжконфесійних християнських об’єднань, - давати моральну і духовну оцінку тих чи інших процесів у суспільно-політичній сфері. А з іншого боку, зрозуміло, що саме такі об’єднання мають висловлювати і бачення релігійної спільноти щодо напрямків подальшої гармонізації державно-конфесійних відносин, а у випадку необхідності і захищати відповідні позиції Церков, доводячи їх до відома, зокрема, членів Парламенту. Наочним прикладом цього є діяльність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, деяких інших християнських міжконфесійних організацій всеукраїнського рівня. Разом з тим, наскільки я знаю, активно розвивається і діяльність обласних міжконфесійних об’єднань, принаймні в окремих областях України.

студент, м. Київ:

— Шановний пане Володимире! Яке Ваше ставлення до положень проекту Трудового кодексу України (має найближчим часом розглядатися у парламенті), які у статті щодо недопущення дискримінації фактично легалізують положення сексуальних меншин? Чи варто такі речі прописувати у кодексі?

— Дякую за запитання. Проблема сексуальних менших починає поставати і в нашому суспільстві. Я відношусь до прихильників традиційних моделей суспільного співжиття і для мене як для християнського демократа цінність традиційної сім’ї є незаперечною. Вважаю, що такі положення не варто вносити в проект Трудового кодексу. Думаю, що при розгляді його в парламенті на ці речі ми звернемо особливу увагу.

Іван з Луцька:

— 1. На вашу думку чи варто державі співпрацювати з Церквою і якою тісною ця співпраця має бути?

2. Як ви розцінюєте досвід тієї ж Греції, де державною релігією є Православ’я?

3. Як ставитесь до ініціатив президента, щодо створення єдиної помісної Церкви?

4. Як політик української держави, чому ви не реагуєте на принизливе відношення до України, її народу та традицій нинішніх насельників Почаївської Лаври. До речі там майже немає насельників українців...

5. Чи вірите ви в об’єднання? Тільки відверто, без пафосу!

— Дякую за ґрунтовні запитання.

1. Держава безумовно має співпрацювати з Церквою, особливо у соціальній сфері, враховуючи наявний у Церков досвід і потенціал. Більше того, здається очевидним, що на сьогодні держава не в змозі самостійно розв’язати гострі соціальні питання, будь то поширення наркоманії, алкоголізму, розпусти, зростання рівня дитячої безпритульності, величезної маси людей, що потребують допомоги та догляду, незалежно від їх віку, тощо. Впевнений, що покращення нашої суспільної ситуації можливе лише за рахунок налагодження співпраці між Державою і Церквою. Окремі прояви цього вже є, проте вони поки що є скоріш спорадичними і безсистемними. Відчувається і брак відповідної нормативної бази. До речі, така співпраця відповідає і принципам солідарності та субсидіарності, що є програмними для нашої партії.

Водночас мова не йде про визнання якоїсь з Церков державною чи надання їй особливого статусу, зокрема враховуючи історичний шлях України та реальну поліконфесійність нашого суспільства.

2. Досвід Греції заслуговує на увагу, але умови формування її як держави і сучасне її геополітичне становище суттєво відрізняються від нашої ситуації.

3. Позитивно. Не викликає сумнівів, що Президент є глибоковіруючою людиною, яка щиро переживає за ситуацію в українському Православ’ї. З іншого боку, як політичний лідер він усвідомлює і всю важливість релігійного чинника для забезпечення сталого розвитку нашого суспільства і Держави. Тому його підтримка ідеї утвердження в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви є цілком зрозумілою. Разом з тим, він є послідовним в тому, що це питання може бути вирішене не через державний примус, а виключно завдяки волі самої церковної спільноти. Наочним прикладом такого підходу є його останні ініціативи, зокрема щодо доцільності створення міжправославної комісії для налагодження діалогу між Церквами. Водночас, якщо ця пропозиція не знайде своєї підтримки з боку Церков, принаймні на нинішньому етапі, переконаний, що Держава не стане насильно заганяти ієрархів у подібну комісію. Нагадаю, що одним з перших кроків Президента стала як раз ліквідація Державного комітету України у справах релігій з метою попередження будь-якого втручання з боку Держави у внутрішні справи Церков.

Що стосується і моєї особистої позиції, і позиції нашої партії, то ми виступаємо за необхідність подолання розколу в українському Православ’ї, готові сприяти налагодженню міжконфесійного діалогу, проте наголошуємо на тому, що ініціатива в цьому питанні має належати самим українським Церквам.

4. Відверто кажучи, я не дуже обізнаний з діяльністю насельників згаданої Лаври, тому мені важко якось її коментувати. З іншого боку, розуміючи про що може йти мова, можу сказати, що деякі речі, які нам можуть не дуже подобатися, є зворотним боком демократії, звісно, якщо вони прямо не заборонені законодавством. Що ж стосується релігійних організацій, то Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначає як органи, відповідальні за контроль за дотриманням законодавства у відповідній сфері, так і підстави, за якими наступає відповідальність релігійних організацій. Отже, якщо у Вас є конкретні факти порушення даною релігійною інституцією чинного законодавства, готовий сприяти їх розгляду з боку визначених державних органів

5. Я вірю в те, що об’єднання православних України стане реальністю у майбутньому. Але це довготривалий і непростий процес. В цьому відношенні певні сподівання покладаю на нинішню молодь, яка не несе в своїх серцях ран розколів і гострих міжцерковних процесів 90-х років.

Андрій Смирнов:

— Скіжіть, будь ласка, чи зумовлене повторне подання В.Стретовичем і Вами законопроекту №3160 (щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів), відхиленого парламентом 01.11.2006р? Вам уже вдалося заручитись підтримкою "регіонів"?

— Власне, Ви самі відповіли на своє питання, адже повторне внесення згаданого законопроекту як раз і обумовлено тим, що 1 листопада минулого року «антикризова» коаліція його відхилила. Водночас, на думку керівників і представників Церков України, питання надання релігійним організаціям права на заснування загальноосвітніх навчальних закладів є одним з тих, що потребують свого нагального розв’язання у контексті забезпечення свободи совісті. Адже йдеться про право батьків забезпечувати навчання і виховання своїх дітей у відповідності з власними світоглядними переконаннями, що, до речі, визнано нашою Державою на рівні ратифікованих нею міжнародних правових документів.

Що стосується «регіонів», то певна кількість депутатів з їх числа з розумінням ставиться до цієї проблеми (про що свідчить, зокрема, і те, що один з авторів повторного законопроекту, В.С.Малишев, є представником саме цієї фракції). Що ж стосується того, як ця фракція буде голосувати, на жаль це обумовлено цілою низкою чинників, про що я вже казав, а тому доволі важко щось передбачити.

Ігор, м. Київ:

— Чи ХДС впевнена в моральності своїх членів? Чи проводиться якась ідеологічна пропаганда партії?

— Дякую за питання. Звісно, що ми є реалістами стосовно того, що наша партія складається з людей, а не янголів, так само як і Церква. А отже неможливо і неправильно було б гарантувати абсолютну моральність усіх наших членів. Проте, з іншого боку, я глибоко переконаний в тому, що до нашої партії люди йдуть за покликом серця, а не з якогось розрахунку. Ті, хто думає через партійну належність не зовсім чесними шляхами покращити свій добробут мабуть вступають до інших, більш потужних на сьогодні партій. До нас приходять ті, кому небайдужі ідеали християнської демократії та християнські цінності, на яких будується наша ідеологія. А це вже є певним підґрунтям для того, щоб сподіватися моральності наших членів.

Звісно, що ми займаємось пропагандою як нашої ідеології, так і нашої партії. При цьому ми свідомі того, що, виходячи з рівня поінформованості наших співгромадян щодо ХДС, нам ще потрібно дуже багато працювати в цьому напрямку. Разом з тим, повторюсь, найкращою пропагандою є щоденна діяльність наших депутатів та партійних осередків на місцях, спрямована на допомогу людям і громаді.

Михайло, Одеса:

— Шановний пане Володимире, багато християн в різних церквах, м’яко кажучи, скептично ставляться до участі вірних в політиці. Що би ви сказали таким скептикам? Чи сумісне християнство з політикою — нещирою, маніпулятивною, хижою системою?

— Дякую. Так, така думка дійсно існує. Разом з тим, нагадаю відомий вислів: «Якщо ви не цікавитесь політикою, політика зацікавиться вами». Хочемо ми того чи ні, але наше життя тут на землі побудовано так, що ми нікуди не сховаємось від політики. Звісно, що політиці не місце у храмі, де має проповідуватися Слово Боже, проте як тільки людина виходить із храму, вона відразу ж потрапляє у вир політики. Самий наболілий приклад – тарифи за житлово-комунальні послуги. Це – політика, яка не розбирає віруючий ти, чи ні.

А тому я і мої однопартійці впевнені в тому, що чим більше переконаних християн, або навіть взагалі чесних людей, буде більш активними у політичному сенсі, тим здоровішим стане і політика, і усе наше суспільство. Так, політика зараз нагадує темряву. Але це означає лише те, що комусь треба там запалювати світло. І чим більше буде таких, тим більше буде і світла.

Водночас, ми займаємо в цьому відношенні виважену позицію і не вважаємо, що усі християни мають активно займатися політичною діяльністю. Віруюча людина обирає цей шлях за покликом свого серця, так само як і будь яку іншу сферу своєї діяльності.

Андрій, Львів:

— Наступне запитання. Як Ви оцінюєте перспективи прийняття у ВРУ запропонованих Вами та Вашим партійним лідером законопроектів, які стосуються релігійного життя?

— Відповідь на це запитання не є однозначною. З одного боку, навіть у цьому скликанні ми були свідками того, як законопроекти, спрямовані на гармонізацію державно-церковних відносин (зокрема внесені народним депутатом України В.С.Стретовичем – лідером Християнсько-Демократичного Союзу), не були підтримані більшістю депутатів. З іншого боку, відомо що останнім часом відбулась низка зустрічей керівництва Верховної Ради України та представників окремих парламентських політичних сил (БЮТ, Партія регіонів) з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, на яких питання, яким було присвячено відповідні законопроекти, також порушувались і представників Церков було завірено у тому, що відповідні політичні сили будуть підтримувати законодавче розв’язання цих проблемних питань. Отже є надія на те, що подані нами законопроекти все ж таки будуть прийняті.

Водночас, з огляду на те, що ми говоримо про Парламент, ми є реалістами щодо того, що інколи замість доцільності сприяння суспільно важливій діяльності Церков і релігійних організацій у окремих депутатів спрацьовує почуття політичної доцільності. Але, в будь-якому випадку, як казав Христос, «стукайте, і вам відчинять».

Андрій, Львів:

— Прошу сказати, які перспективи християнської демократії в Україні? Зокрема, як Ви бачите майбутнє своєї партії?

— Дякую за питання. Буквально вчора ми почали святкування 10-річчя нашої партії. Хоча ми свідомі того, що 10 років – термін не надто великий, проте він вже дає певні підстави робити як висновки, так і прогнози. Так, скажімо, якщо після виборів 2002 р. наша партія мала лише 120 депутатів різного рівня, в тому числі лише одного народного депутата України, то в за результатами минулого року ми маємо вже 600 депутатів різного рівня, серед них 3 народних депутатів України. А це свідчить про те, що підтримка громадянами нашої партії зростає по мірі того, як розвивається її діяльність.

Крім того, результати соціологічних досліджень свідчать про те, що за партію християнсько-демократичного спрямування вже сьогодні готові голосувати трохи більш як 7 відсотків виборців, а за певних умов їх число може зрости до 20 відсотків. А це вже серйозна позиція, хоча ми свідомі того, що зробити їх нашими прихильниками ми можемо лише завдяки нашій наполегливій роботі. Отже, перспективи є. Тим більш, що переживаючи розчарування в тих чи інших політичних кольорах, на наш погляд, люди мають знов повернутися до віковічних цінностей, які власне закладені в основу християнсько-демократичної ідеології.

Зрозуміло, що ми прагнемо вийти на той рівень, коли зможемо ефективно впливати на формування політики нашої Держави, стати врешті-решт правлячою партією. Але як абсолютно слушно зазначив на вчорашньому Форумі депутатів всіх рівнів – представників ХДС В.М.Стретович, наші перспективи і майбутні результати закладаються вже сьогодні нашою щоденною роботою і залежать від нас самих.