"Зустріч між єрархами Української Православної Церкви Київського Патріархату і Української Православної Церкви відбулася як наслідок взаємної ініціативи"
У гостях: архимандрит ІЛАРІОН (Процик), секретар Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА, намісник Свято-Феодосіївського ставропігійного чоловічого монастиря Української Православної Церкви Київського Патріархату
Запитання і відповіді розміщуються в порядку отримання останніх — найсвіжіші угорі
Провідна тема веб-конференції: Світовий тиждень молитви за єдність християн: український вимір
16. Запитання від редакції
1. Всечесніший отче Іларіоне, які шляхи для покращення міжконфесійних відносин в Україні Ви бачите?
2. Як Ви оцінюєте цьогорічний проведення тижня молитов за єдність християн в Україні?
3. Як Ви оцінюєте висвітлення в українських ЗМІ релігійної тематики? Чи вони сприяють релігійній толерантності і міжконфесійному порозумінню?
Дякуємо за участь у нашій веб-конференції. Надіємося на продовження нашої співпраці!
1. Загалом, станом міжконфесійних відносин в Україні ми задоволені: в Україні діє Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, ми вже знаходимо спільну мову у сфері соціального служіння, проводимо спільні молебні, беремо участь у загальнонаціональних заходах, втілюємо різні благодійні проекти.
2. Наша Церква з великою радістю підтримала цьогорічне проведення тижня молитов за єдність християн в Україні і взяла у ньому участь. Сподіваюсь, що проведення подібних заходів сприятиме консолідації українського християнства, тому що тільки діючи разом ми зможемо протистояти поширенню новітніх тоталітарних деномінацій, сприяти відродженню справжньої духовності і повернення до християнських цінностей нашого суспільства.
3. Українські ЗМІ на сьогодні не всі діють однаково щодо висвітлення релігійної тематики. Від того, в якому ракурсі подається матеріал ЗМІ й залежить чи сприятиме дана інформація міжконфесійному миру, чи, навпаки, буде загострювати і так не досить теплі стосунки між окремими конфесіями.
Дякую, подібна веб-конференція у мене вперше, та завдяки Вашому розумінню у мене залишились добрі враження.
15. о. Василій
— Ви говорите, що оскільки "Україна є незалежною європейською державою, тому Українська Церква має право бути автокефальною". Скажіть, будьласка, а з точки зору сотерології, які переваги отримають віруючі? Чи стане внаслідок отримання УПЦ автокефалії спасіння людини легшим, а дорога до раю коротшою? Кому потрібна і чим вигідна автокефалія?
— 15 квітня 2007 року відбувся Архієрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, одним з основних рішень якого було прийняття Історико-канонічної Декларації. Саме цей документ, з яким можна ознайомитись на офіційному веб-сайті нашої Церкви http://www.cerkva.info/, роз’яснює позицію Української Православної Церкви Київського Патріархату щодо канонічного статусу нашої Церкви, її поглядів на ситуацію в українському православ’ї, шляхів припинення існуючого розділення Православної Церкви в Україні та утвердження єдиної Помісної Української Православної Церкви. Переконаний, що в Історико-канонічній Декларації Ви знайдете усі вичерпні відповіді на Ваші запитання.
14. Ігор, Київ
— Як представник УПЦ КП беруть участь у тижні молитов за єдність християн? Мені здається, що представників Вашої Церкви не було на першій молитві в храмі УГКЦ.
— У понеділок, 21 січня 2008 року в Свято-Покровському храмі УПЦ Київського Патріархату на Солом’янці м. Києва відбувся молебень за єдність християн. У молебні взяли участь настоятель Свято-Покровського храму, голова Синодального управління духовно-патріотичного виховання протоієрей Димитрій Садов’як, Преосвященний Владика Діонісій, Куріальний єпископ УГКЦ, голова Прес-центру Київської Патріархії священик Олександр Трофимлюк, референт Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України о. Любомир Яворський та духовенство храму.
13. Анатолій
— Шановний отче, Ви так і не повнісю відповіли на моє запитання про те, хто ініціював зустріч представників УПЦ КП і УПЦ. То хто? Наступне, Ви сказали в одній з відповідей наступне: "не всі позиції УГКЦ ми поділяємо". Коли ми говоримо про порозуміння у міжцерковних відносинах, то маємо щиро говорити, що нам не подобається, з чим не погоджуємося. А що Ви мали на увазі?
— Ініціатива зустрічі представників УПЦ Київського Патріархату і УПЦ виявилася взаємною.
Говорячи «не всі позиції УГКЦ ми поділяємо», я мав на увазі питання догматичного характеру, без подолання яких об’єднання УПЦ Київського Патріархату і УГКЦ неможливе. Святійший Патріарх Філарет наголосив, що таке об’єднання стане можливим лише у тому випадку, коли ми повернемося до становища, в якому перебувала Київська Митрополія до 1596 року, тобто до прийняття унії. Але ми вдячні Богові за той мир і порозуміння, які на сьогодні існують між нашими Церквами.
12. Олесь Пустоцвіт, [email protected]
1. Преподобний отче, хто ініціював зустріч владики Димитрія з єрархами УПЦ?
2. Розкажіть про міжнародну діяльність УПЦ КП.
1. Зустріч між ієрархами Української Православної Церкви Київського Патріархату і Української Православної Церкви відбулася як наслідок взаємної ініціативи. У свою чергу, архиєпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій діяв з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
2. В УПЦ Київського Патріархату діє Відділ зовнішніх церковних відносин, який очолює вікарій Київської єпархії архиєпископ Білоцерківський Олександр. Відбувається низка зустрічей духовенства нашої Церкви з представниками інших християнських конфесій. Представники УПЦ Київського Патріархату беруть участь у міжнародних конференціях, асамблеях.
11. Владислав, [email protected]
— Скажіть, будь ласка, як Ви розумієте ці слова апостола (нижче)? «Разумею то, что Иисус Христос сделался служителем для обрезанных — ради истины Божией, чтобы исполнить обещанное отцам, а для язычников — из милости, чтобы славили Бога, как написано: за то буду славить Тебя, (Господи,) между язычниками, и буду петь имени Твоему. И еще сказано: возвеселитесь, язычники, с народом Его.» (Рим. 15:8-10)
— Керуючись позиціями православної екзегетики, аби відповісти на Ваше запитання, хочу зупинитись на наступному:
«Ісус Христос став служителем для обрізаних ради істини Божої» – Зі священної біблійної історії Старого Завіту ми знаємо, що Богом було визначено аби один народ оберігав Богооткровенне вчення і унаслідував обітовану Землю. Згідно з Старозавітніми пророцтвами і откровеннями Месія мав прийти саме до обраного народу і Йому першому проповідувати, – така була істина Божих Откровень.
Але обраний народ у своїй більшості не прийняв Христа і з милості Божої в Церкву приходять язичники. Для того, аби підтвердити свої слова на завершення цтитати, яку Ви згадуєте, приводить апостол Павло старозавітні пророцтва: Пс. 17: 50; Втор. 32: 43; Пс. 116:1.
Універсальність служіння Христа, Який виправдав юдеїв по обітниці, і язичників по милості, накладає на всіх християн обов’язок служити ближнім на благо для повчання (Рим. 15:2)
10. Андрій Смирнов
1. Що входить до функціональних обов’язків секретаря святійшого? Чи є у патріарха постійний особистий помічник?
2. Останніми роками в УПЦ КП простежується цікава закономірність: більшість нещодавно висвячених архієреїв працювали на посаді секретаря патріарха. Чи це означає, що Ви теж готуєтесь стати єпископом?
1. Сама посада секретаря Патріарха передбачає допомогу Святійшому Владиці у вирішенні адміністративних питань як Київської Патріархії вцілому, так і Київської єпархії зокрема.
2. Право поставляти єпископа на кафедру належить Священному Синоду на чолі з Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України.
9. Наталя, [email protected]
— Отче Архимандрите, скажіть, будь ласка, чи можна мені яко католичці у місцевості, де немає католицьких храмів, у порядку виключення сповідатися та приймати Святе Причастя у Православній Церкві? Католицьке Канонічне право зі свого боку нам це дозволяє, але чи дозволяє Православне церковне право?
— Ваша сповідь і причастя у православного священика за богослужінням буде ним розцінюватися як вияв бажання прийняти православ’я (адже саме це або страх смерті є підставою звершення цього таїнства над людьми католицького віросповідання). Таїнства сповіді і причастя для мирян не є повсякденною потребою. Тому, якщо Ви бажаєте сповідувати католицтво, то раджу Вам сповідатись і причащатись у католицькому храмі. Якщо ж маєте на меті прийняти православ’я, то зверніться до священика і він Ваше питання вирішить. Богослужіння ж можете відвідувати безперешкодно, для цього немає ніяких канонічних перешкод.
8. Василь Чепурний, [email protected]
— Патріарх Філарет в одному недавньому інтерв"ю досить несподівано висловився, що кінець світу таки буде скоро, бо не стає монахів. Як Ви прийшли в стан чернецтва, який стан у Вашому монастирі?
— Читаючи послання святого апостола Павла, ми виділяємо основну думку – бути завжди готовим до зустрічі з Христом Спасителем, а з Його другим пришестям – і до кінця світу. Також знаходимо слова Апостола, де він говорить, що краще християнину бути неодруженим і мати можливість усього себе віддавати на служіння Богу і людям. Саме тому, навчаючись в Київській Духовній Академії, я вирішив прийняти чернецтво.
Свято-Феодосіївський чоловічий монастир, в якому я з милосердя Божого і благословення Святійшого Патріарха є намісником, на сьогодні живе повноцінним духовним життям: щоденно звершуються уставні богослужіння і братія смиренно виконує послух. А чудо оновлення ікон, яке сталося напредодні свята зішестя Святого Духа, додає впевненості і надії на милосердя і опку Божу над монастирем.
7. Володимир Васильович, Івано-Франківська область.
— Чи можливий у майбутньому перехід УПЦ КП на новогригоріянський календар яким користуються нині у сучасній Греції, Болгарії та ін.?
– Багатьох зараз цікавить чому світ живе за григоріанським календарем, а наша Церква святкує свята за юліанським. Хочу зазначити, що були спроби перейти на новий календар, та це викликало обурення і протести зі сторони багатьох вірних, то чи варто бунтувати народ, коли і без цього вистачає фактів, що розділяють.
У Церкві ніколи не було легких часів, земна Церква – Церква воююча, яка виборює для вірних шлях до Царства Небесного. На сьогоднішній день є проблеми, які першими вимагають свого вирішення, і, якщо Господь управить, прийде час, коли на Вами поставлені питання також буде знайдено відповідь.
6. Ігор, м. Івано-Франківськ
— Високопреподобний отче архімандрите! Подорожуючи по світу, завжди зустрічався з ворожістю практично всіх православних священиків (болгарських, румунських, американиських і т. д.) до вірних Київського Патріярхату. Православні не дозволяють вірним УПЦ КП причащатися у їхніх храмах, священикам не дозволяють служити. Водночас греко-католики дуже прихильно ставляться до, як вони кажуть, братів-християн. Що Ви можете сказати з цього приводу? До яких пір триватиме така ситуація? Чи не означає, що якщо у майбутньому УПЦ КП визнають, то їхні стосунки з греко-католиками погіршаться?
— Перебуваючи на ІІІ Європейській Екуменічній Асамблеї в Сібіу (Румунія), учасниками якої були представники майже всіх православних, римо-католицької, старо-католицької, протестантських Церков Європи, і спілкуючись з румунськими, болгарськими, албанськими та іншими православними священиками, я не відчував жодної агресії ні щодо себе, ні щодо Київського Патріархату. Щодо спільного служіння, дійсно це є проблемою, але тимчасовою. З визнанням автокефалії УПЦ Кивського Патріархату усіма православними Церквами дружні стосунки з греко-католиками збережуться. Безумовно, не всі позиції УГКЦ ми поділяємо, але в нас є велике поле для спільних дій щодо відродження духовності українського суспільства.
5. Юрій Підлісний, голова Комісії УГКЦ у справах мирян
— Сьогодні, в Україні, на жаль, існує декілька конфесій візантійського обряду (УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ), які можемо назвати Церквами київської традиції. Скажіть будь-ласка кроки православних конфесій на зустріч одне одному, які зараз здійснюються, це лише кроки задля об'єднання лише православних в Україні чи їх слід розглядати як тактичний крок до стратегічної мети: об'єднання конфесій візантійського обряду в єдиній помісній Церкві у сопричасті з Апостольським престолом?
– Чи тотожні поняття традиція і віра? Ні! Тому хочу зосередити увагу: нас поєднує не спільна традиція, нас поєднує спільна віра в Основоположника Церкви Христа. Кроки, які робить наша Церква на цьому шляху, — це спроби об’єднатись заради спільної мети, з якою Церква почала діяти на землі як інституція. Отже дії в цьому напрямку мотивовані бажанням мати у вільній українській державі єдину помісну Церкву, яка б не розділяла вірних, а навпаки, об’єднувала.
4. Roman [email protected]
1. Mene cikavyt che sered duxovenstva ta chenciv Kyjivskogo patriarxatu je osoby jakyx Boh nadilyv darom proroctva chy prozorlyvosti? Jaksho je to xto ce? Chy je v KP starci, jaki majut dar zcilennia ta prozorlyvosti? Znovu zh taky jaksho je to xto ce?
2. Chy sered takyx osib chy starciv Kyjivskogo patriarxatu buly jakis vydinna chy objavlennia jaki b stosuvalysia doli KP chy Ukrajiny skazhimo?
3. Chy v KP buly jaki nebud plany chy dyskusija pro povernennia pid omfor Vselenskogo Konstantynopolskogo Patriarxatu. Na moju dumku ce b bulo idealnym krokom, oskilky Konstantynopolskyj patriarx zhodnoji nacionalnoji chy politychnoji zagrozy ne nese i krim toho ce b spryjalo jednosti ne lyshe pravolsvja ale j vselenskogo xrystyjanstva a takozh za rivnem sviatosti ukrajinska cerkva KP zrobyla b todi velycheznyj krok, stavshy chastynoju najsviatishoji konstantynopol. cerkvy.
1, 2. Найперше, слід зазначити, що основою чернечого життя є смирення, піст і молитва. На прикладі життєписів святих отців ми знаємо, що різні духовні дарування не були для них підставою для похвали чи власної користі. Навпаки, чим більшого духовного вдосконалення досягав подвижник, тим більше він усвідомлював свою недостойність перед Богом, а тому ніколи не афішував дарування, дані йому Господом. Отже, такі люди є, імена їх відомі Богові, і чи варто нам грішним це досліджувати?!
3. УПЦ Київського Патріархату має всі підстави бути Помісною Українською Церквою, тому перед нею не стоїть питання про повернення до Московського чи Константинопольського Патріархатів. Дійсно, з часу хрещення Руси до 1686 року Київська Митрополія знаходилась під омофором Церкви-Матері – Константинополя, проте історичні умови змінились, Україна є незалежною європейською державою, і тому Українська Церква має право бути автокефальною.
3. Анатолій, Львів
— Скажіть, хто чи що спонукав(ло) зустріч між єрархами УПЦ КП і УПЦ, яка відбулася в кінці 2007 року? Які надії Ви покладаєте на ці переговори? І взагалі, що реально сталося?
— Понад шістнадцять років українське православ’я розділене. І це є найбільшою раною для всіх вірних, а також найпершою причиною, що спонукала до початку взаємного діалогу для вирішення цього важливого питання. Як говорить святий апостол Павло, в нас одна віра, одне хрещення, один Господь…, тому початок цих переговорів – свідчення обидвох Церков про велике бажання подолати це розділення.
2. Іван Верстюк (православний богослов, публіцист, м. Київ)
— Скажіть, чи УПЦ КП продовжує вважати свою позицію в сучасних церковних реаліях правильною та непохитною?
— УПЦ Київського Патріархату, як і всі помісні Православні Церкви, має за мету привести своїх вірних до спасіння. А оскільки вчення, яке ми проповідуємо і діяльність, яку ми проводимо, не перечить ні канонам Церкви, ні інтересам держави, то дійсно маємо всі підстави вважати свої позиції правильними та непохитними.
1. Ігор Скленар
— Христос рождається! Як ви поєднуєте посаду секретаря патріарха і служіння архимандрита? Адже адміністративна праця і духовне життя монастиря йдуть в протилежних напрямках. Дякую.
— Славімо Його! Найперше, адміністративна праця секретаря Патріарха і духовне життя архимандрита, намісника монастиря, не є настільки протилежними, що їх не можна поєднати. Навпаки, моя адміністративна праця на посаді секретаря і моя адміністративна праця як архимандрита – це послух, який я виконую з благословіння Його Святості, а всякий послух веде до духовного вдосконалення.
