Релігієзнавці та духовенство обговорили шляхи єднання Церкви в Україні та долю УПЦ (МП)
18 лютого в Києві в інформаційному агентстві «Укрінформ» відбувся тригодинний круглий стіл, в якому взяли участь представники Української Православної Церкви (Московський Патріархат), Української Православної Церкви в Канаді (Константинопольський Патріархат), Української Православної Церкви Київського Патріархату, релігієзнавці та експерти з церковно- державним відносинам.
18 лютого в Києві в інформаційному агентстві «Укрінформ» відбувся тригодинний круглий стіл, в якому взяли участь представники Української Православної Церкви (Московський Патріархат), Української Православної Церкви в Канаді (Константинопольський Патріархат), Української Православної Церкви Київського Патріархату, релігієзнавці та експерти з церковно- державним відносинам, повідомляє Кiev-orthodox.org.
На форум прибула делегація УПЦ в Канаді на чолі з Предстоятелем цієї Церкви Митрополитом всієї Канади Юрієм (Каліщуком) та єпископом Східної єпархії Андрієм (Пешком). УПЦ (МП) на форумі представляли протоєреї Георгій Коваленко, Микола Данилевич та Андрій Дудченко. Від Київського Патріархату прибув тільки протоєрей Віталій Ейсмонт, в недавньому минулому клірик УПЦ (МП). Також у форумі взяли участь експерти і релігієзнавці Людмила Филипович, Олександр Саган, Юрій Решетніков, Володимир Юшкевич. Модератором дискусії і організатором була Лана Самохвалова, ініціатор фейсбук-групи «За Єдину Помісну Церкву».
Під час круглого столу обговорювалися наступні питання:
1) Українська Церква за часів кризи і війни:
а) моральний стан і авторитет УПЦ Московського і Київського Патріархатів;
б) настрої пастви та єпископату: відносини і питання єдності та невідворотності діалогу;
в) чи може церква існувати в стані самоізоляції від влади і суспільства, і як довго.
2) Роль держави в процесі церковного єднання:
а) головні перешкоди єднання і церковного діалогу;
б) чи може держава дозволити собі активну роль в організації церковного діалогу?
в) які будуть виникати при цьому труднощі?
г) як реагуватимуть парафіяльні священики, якщо порядок денний і питання єднання будуть формулювати і ставити центральна влада і суспільство?
3) Українське православ'я і сучасне суспільство:
а) чи буде сприяти діалогу спілкування на рівні простих священиків?
б) яка може бути роль та досвід інших Православних Церков в такому діалозі?
в) яка роль наукового співтовариства для організації реального міжцерковного діалогу?
«Соборність церкви є більш важливою, ніж механічне об'єднання. Українські Церкви повинні об'єднуватися тільки на основі соборності, – на цьому під час круглого столу акцентував екс-спікер УПЦ (МП) протоєрей Георгій Коваленко – Відродження соборності Церкви на даному етапі більш важливе, ніж штучне зовнішнє об'єднання. Потрібно говорити про те, що в соборній Україні повинна бути соборна Церква ». За його словами, Революція гідності якраз і продемонструвала певну єдність усієї релігійної спільноти України – і не структурну, а духовну єдність, єдність позиції.
Професор-релігієзнавець Олександр Саган акцентував увагу на тому, що УПЦ (МП) має чітко висловити свою позицію щодо російської агресії проти України і фактів співпраці представників РПЦ з терористами.
За словами секретаря Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ протоєрея Миколи Данилевича, Українська Православна Церква сьогодні існує в умовах безпрецедентного інформаційного тиску: заяви, які публікуються на офіційному сайті УПЦ, читає від сили кілька тисяч чоловік, в той час як телевізійні сюжети на 1 + 1, в яких позиція Церкви подається викривлено, дивляться мільйони. Отець Микола також зазначив, що парафіяни сьогодні чекають від УПЦ не політичних заяв, а християнської проповіді. За його словами, місія УПЦ (МП) сьогодні може бути в тому, що у неї є перспектива стати автокефальною Церквою, а в подальшому – стати джерелом легітимності для інших українських юрисдикцій.
Протоєрей Андрій Дудченко, редактор інтернет-журналу «Київська Русь», зазначив, що помилково ототожнювати заяви того чи іншого офіційного представника УПЦ (МП) з позицією всієї Церкви, яка включає в себе не тільки єрархію і офіційні структури, а й безліч вірних. За словами о. Андрія, буде помилкою називати УПЦ як відверто промосковською, так і повністю проукраїнською, оскільки в її середовищі можна знайти різні погляди. Різницю поглядів духовенства і мирян він проілюстрував на прикладі опитувань, проведених в Запорізькій єпархії. Священики, звичайно ж, повинні враховувати думку парафіян, вважає о.Андрій, однак не всеціло , не тільки задовольняти запити віруючих, але й ці запити формувати.
Об'єднання українських церковних юрисдикцій, вважає прот. А. Дудченко, можна буде досягти тільки тоді, коли запит на нього надійде «знизу», тобто коли парафіяни і духовенство будуть щиро прагнути до цього єдності. Уявлення про те, що єдністю Церков має займатися держава, він назвав пост-радянським пережитком: дивно було б уявити, наприклад, що державна влада Сполучених Штатів чи Канади буде займатися подібними питаннями. Шлях до єдності лежить через відновлення спілкування парафіян та духовенства, через скасування практики перехрещення (не запропоноване жодним церковним документом), вважає о.Андрій.
Митрополит УПЦ Канади Юрій зазначив, що Вселенський Патріарх Варфоломій вважає Константинопольський Патріархат Церквою-матір'ю для українського православ'я, і бажає бачити в Україні єдину Церкву. Константинопольський Патріархат очікує прохання і з боку українських православних юрисдикцій, але головне – очікує кроків з боку Президента України, який висловив би зацікавленість у тому, щоб Константинополь допоміг у вирішенні української церковної ситуації, сказав владика Юрій. У той час як серед віруючих можна спостерігати різні настрої - проукраїнські або проросійські, предстоятель УПЦ в Канаді впевнений, що Церква має досить гнучкий потенціал, щоб задовольнити і тих, і інших.
