Аналіз зростання релігійних інституцій дає підставу констатувати, що релігійна мережа набула усталеного характеру у своїх кількісних показниках.
Аналіз зростання релігійних інституцій дає підставу констатувати, що релігійна мережа набула усталеного характеру у своїх кількісних показниках. Зазначимо, що бурхливий розвиток релігійного середовища безпосередньо відбувався в перші роки незалежності України, що засвідчує інтенсивний ріст інституційної мережі релігійних організацій країни. Можна проводити певні кореляції між кількісним складом релігійних організацій і процесами у релігійному середовищі країни, і навпаки, процеси, які відбуваються у релігійному середовищі, певним чином впливають на кількісний склад релігійних організацій. У зазначеному контексті для аналізу актуальних питань у відносинах між державою і релігійними організаціями та у міжрелігійних питаннях необхідно володіти емпіричним матеріалом стосовно кількісних показників стану розвитку релігійних організацій, що в свою чергу допоможе у практичній сфері досліджень.
В Україні на 1 січня 2016 р. релігійна мережа представлена 35709 [i] інституціями релігійних організацій. В порівнянні з минулорічними даними відбулося незначне зростання мережі — на 392 одиниці, що становить 1,0%. Для прикладу, зростання в минулих п’яти роках становило: в 2014 р. – 0,9%, в 2013 р. – 0,6%, в 2012 р. – 1,4%, в 2011 р. – 1,8%, в 2010 р. –1,9%; а за період незалежності Україна (за 25 років) зростання в цілому становить 2,9 рази.
Аналізуючи відсоток зростання релігійної мережі за останніх п’яти років, бачимо тенденцію щодо її зменшення. Також слід враховувати ті факти, що державна статистика двох останніх років (за 2014 р. та за 2015 р.) наводиться без врахування показників мережі релігійних організацій АР Крим (нагадаємо, що станом на 1 січня 2011 р. в АР Крим діяло 2083 релігійних організацій), оскільки остання є анексованою Російською Федерацією, а в частині Донецької та Луганської областей (де діють так звані «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка») релігійні організації позбавлені можливості діяти згідно з українським законодавством. Наразі, ані місцеві, ані центральні органи державної виконавчої влади не володіють офіційною, повною та об’єктивною статистичною інформацією щодо фактичного припинення чи продовження діяльності релігійних організацій на зазначених територіях. [ii]
Звернемо увагу, що впродовж 2015 року фахівцями Державного департаменту у справах релігій та національностей Мінкультури спільно з представниками Експертної ради з питань свободи совісті та діяльності релігійних організацій при Мінкультури були розроблені та внесені відповідні нововведення до статистичної звітності релігійної мережі.
Зазначимо, що впродовж періоду незалежності України періодично вносилися зміни до структури статистичних форм, які готувалися тим чи іншим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого було віднесено втілення державної політики у сфері релігії. Також зазначимо, що не завжди ці зміни приводили до позитивних наслідків (детальніше щодо вказаного можна ознайомитися в інших публікаціях автора).
Аналізуючи структури статистичних звітів держорганів України у справах релігій, можна виділити чотири стандарти подання відомостей, які визначені наступними часовими рамками: з 1991 р. по 1994 р.; з 1995 р. по 2003 р.; з 2004 р. до 2015 та з 2016 р. (актуальний стандарт).
Характеризуючи актуальний стандарт статистичної звітності щодо мережі релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2016 року, зауважимо, що безпосередні нововведення стосуються наступного:
Необхідно відмітити, що вказані зміни у статистичні звітності про мережу релігійних організацій деталізують кількісні показники релігійної мережі країни та надають можливість, в свою чергу, отримати більш повну інформацію про релігійну більшість та меншість країни.
Отже, здійснимо аналіз актуальних статистичних даних про інституційну мережу релігійних організацій в Україні.
В регіональному зрізі в 2016 році спостерігається динаміка росту в усіх областях України, окрім Донецької і Закарпатської області, а також у м.Києві. Лідером у кількості релігійних організацій є Львівська область – 3107 одиниці, а найменше їх діє у Кіровоградській області – 766. Найбільший приріст за 2016 р. релігійних громад зафіксовано у Вінницькій області – 55 одиниць, найменший: у Луганській (+1), Чернігівській (+2) та у Кіровоградській (+5) області.
В межах 35709 зареєстрованих інституцій релігійних організацій в Україні юридичний статус має 33085 релігійні громади: з яких діючих 32497 та 588 недіючі.
Розподіл релігійних організацій по регіонах[iii] України виглядає наступним чином. На 01.01.2016 р. перше місце по кількості релігійних організацій посідає Західний регіон, в якому діють 42,3% релігійної мережі країни. На другому місці Північно-центральний регіон – 33,7%; відповідно, третє місце посідає Південно-східний регіон – 25,5%. Зазначимо, що ще на 01.01.2000 р., згідно з регіональним розподілом, серед 23543 релігійних організацій перше місце посідав Західний регіон – 42,8%, друге – Північно-центральний – 33,7%, третє – Південно-східний – 23,5%.
Відсоткове співвідношення кількості релігійних організацій по регіонам України станом на 1 січня 2016 р.
Втративши впродовж 2005-2015 pp. провідні позиції щодо кількості складових церковної інфраструктури та громад віруючих (12801 проти 14336 у центральних областях), залишаються регіоном найвищої по відношенню до кількості населення насиченості релігійними організаціями та активного релігійно-церковного життя.
Можна констатувати той факт, що за останні п'ятнадцять років у Західному регіоні спостерігається більш уповільнений приріст релігійних організацій, а в Північно-центральному він навпаки інтенсивніший. Якщо говорити про насиченість релігійної мережі Західного регіону, то «у цьому регіоні фактично створена інституційна мережа конфесійно-церковних організацій, достатня для задоволення релігійних потреб віруючих», що власне констатується у Інформаційних звітах Міністерства культури України «Про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-конфесійних відносин в Україні».
У порівняні з минулим роком, загальна кількість релігійних центрів зменшилась на одну одиницю. Відносно динаміки змін, зазначимо, що впродовж 2016 року знято з реєстрації центри релігійних організацій у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій та Чернігівській областях, відповідно по одній одиниці, а в м.Києві дві одиниці. Та зареєстровано один центр в Кіровоградській області. Станом на 1 січня 2016 року їх нараховується 86 одиниць на території України. Слід зазначити, що згідно з регіональним розподілом центрів реорганізацій, на початок 2016 року вони відсутні у Луганській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Черкаській та Чернігівській областях. Відповідно існуючі 86 центрів в географічному розташуванні розподіляються наступним чином: у м.Києві діє 53 центри релігійних організацій, у Донецькій області 6, у Львівській 5, у Волинській, Закарпатській та Одеській областях по 3 одиниці, у Київській області 2 і у Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Хмельницькій і Чернігівській по 1 центру релігійних організацій. Згідно з наведеною статистикою видно, що лідером у вказаному показнику виступає м.Київ, оскільки власне є столицею Україні і в ньому зосередженні всі центральні адміністративні державні органи країни.
Відбулися певні конфігурації релігійних управлінь. Зокрема: по одній одиниці зареєстровано у Вінницький, Донецькій, Запорізькій, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій областях та у м.Києві; та 5 одиниць знято з реєстрації у Житомирській області. Однак у загальній кількості їх залишилося, як і в минулому році, — 292 одиниці. Релігійні управління діють у всіх адміністративно-територіальних одиницях України.
У порівнянні із минулим роком, збільшилася кількість священнослужителів на 74 особи, що становить 31855 осіб, в тому числі з них 764 іноземці. Зазначимо, що іноземні священнослужителі прибули в своїй більшості з США, Польщі, Німеччини, Канади, Туреччини, країн Азії, Африки, Латинської Америки та Російської Федерації. Впродовж 2015 р. найбільш чисельна кількість запрошених релігійними організаціями іноземних священнослужителів було від Римо-католицької церква в Україні (РКЦ), Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (ЦІХСОД) та релігійних організацій євангельських християн-баптистів тощо.
Таким чином, загальна забезпеченість релігійних організацій кадрами священнослужителів на 1 січня 2016 року становить 94,8% (у минулому році цей показник становив 94%). Частка іноземних громадян серед священнослужителів показує тенденцію щодо зменшення у 2015 році вона складає 2,3%. Наприклад, якщо п’ятнадцять років тому в 2000 р. вона складала 3,5%, то п’ять років назад у 2011 р. – 2,5%. Дані показники свідчать про тенденцію зменшення запрошених іноземних священнослужителів в Україну та, зокрема про результативність системи підготовки кадрів для релігійних організацій, яка почала активно розвиватися в Україні з середини 1990-х років [iv]. Однак питання підготовки власних кадрів священнослужителів частково залишається актуальним для українського релігійного середовища.
Залишається незмінною кількість монастирів. Безпосередньо найбільша кількість монастирів серед адміністративно-територіальних одиниць країні у 2016 році знаходиться у Львівській (67), Тернопільській (42) та Івано-Франківській (35) областях. Отже, на початок 2016 рік діє 526 монастирів. В порівнянні з минулим роком спостерігається зменшення кількості ченців і черниць у монастирях на 38 осіб. Необхідно зазначити, що за останні десять років спостерігається збільшення загальної кількості монастирів на 73,4%. Проте чисельність у них ченців і черниць – лише на 36,5 відсот. Такі розбіжності в темпах зростання кількості монастирів, з одного боку, та числа ченців – з іншого, були характерні також для попереднього періоду, що дає підстави припускати, що монастирське життя церков і досі перебуває у стадії становлення [v]. Зауважимо, що для релігійних організацій, які діють в Україні, інституція монастирів притаманна таким релігійним конфесіям і напрямкам як: православ’я, католицизм і буддизм.
На початок 2016 року у загальному підсумку на шість одиниць зменшилась кількість місій (згідно з динамікою зміни відбулися у: Івано-Франківській (-1), Сумській (-1), Харківській (-1) областях і у м.Києві (-8), Запорізька (+1), Львівська (+1), Миколаївська (+1), Тернопільська (+1), Житомирська (+4)) та на 3 одиниці братств (згідно динаміки зміни відбулися у: Житомирській (-1), Закарпатській (-1), Тернопільській (-1), Івано-Франківській (+3) областях та у м.Києві (-3)). Зазначимо, що діяльність місій релігійних організацій охоплює всі регіони України, а от братства діють станом на початок 2016 року діють у дев'ятнадцяти адміністративно-територіальних одиницях України (найбільше їх 21 у м.Києві, 10 у Івано-Франківській, 8 у Закарпатській області, 6 у Хмельницькій, 5 у Вінницькій областях тощо). Власне на початок 2016 року діє 359 місій та 75 братств.
У 2016 році залишаються 198 духовних навчальних закладів в Україні, в тому числі 129 вищих ДНЗ та 69 середніх ДНЗ. За територіально-адміністративним розташуванням необхідно зазначити, що духовні навчальні заклади знаходяться у більшості регіонів України, окрім Кіровоградської та Миколаївської областей. Наприклад, з 2000 по 2005 рр. їх приріст складає 38,9%, з 2005 по 2010 рр. – 14,3 %, а з 2010 по 2015 рр. – 11,6%. Бачимо, що за останні десять років спостерігається уповільнення темпів приросту останніх, але у кількісному значені вони зростають.
Потрібно зазначити, що за 2016 рік в духовно навчальних закладах спостерігається стрімке зменшення кількості слухачів (на 8038 осіб). Зауважимо на тому, що зменшення кількості слухачів у духовних навчальних закладах спостерігалося з 2005 року практично у всіх релігійних організацій, які їх мають, окрім ісламських та юдейських. Зменшення кількості слухачів змусило перейти деякі духовні навчальні заклади виключно на заочну форму навчання. Наприклад, це спостерігається у Черкаській і Чернівецькій областях. Також можна констатувати, що порівняно із 2000 роком збільшилася частка заочних слухачів духовних навчальних закладів.
Станом на 1 січня 2016 року в Україні діє 12183 шкіл заснованих релігійними організаціями, з них 12175 – це недільні школи, а 6 є загальноосвітні. В свою чергу, недільні школи представлені у всіх адміністративно-територіальних центрах України, окрім Дніпропетровської та Сумської області. Також зазначимо, що їх загальна кількість зменшилася на 231 одиницю у порівняні із минулим роком. Кількість недільних шкіл і динаміка розвитку їх мережі свідчить, зокрема, про ступінь активності релігійної організації у забезпеченні свого відтворення [vi]. Решта 8 (загальноосвітніх) діє у Вінницькій (3), Львівській (3), Івано-Франківській (1) та Кіровоградській (1) областях.
Наразі перейдемо до характеристики конфесійного зрізу релігійної мережі країни. Нагадаємо, що з 2004 р. Держкомрелігій при підготовці даних статистичного звіту уніфікував перелік конфесійної мережі країни. Уніфікації зазнали кількісно нечисленні течії, які мають православне коріння, деякі протестантські (баптисти, євангелісти, пресвітеріани, лютерани та інші), харизматичні, мусульманські, орієнталістські, язичницькі, незалежні, міжконфесійні і закордонні релігійні організації, які об’єднали у пункти під назвою «Інші», наприклад «Інші православні релігійні організації», «Інші релігійні організації євангельських християн-баптистів» [vii] і т.д. Можна констатувати, що дані існуючої з 2004 р. форми статзвіту дозволяють прослідкувати кількісні зміни як загальної кількості релігійних організацій в країні, так і серед багаточисельних релігійних організацій. Але потрібно зазначити те, що використовуючи ці дані, досить складно прослідкувати динаміку релігійної меншості країни. [viii]
Як було зазначено вище, в статистичній звітності, яка оприлюднена в поточному (2016) році, розширено перелік релігійних організацій, тобто деталізовано в своїй більшості уніфіковані позиції під назвами «інші».
Таким чином перелік релігійних організацій у «Звіті про мережу релігійних організацій станом на 1 січня 2016 р. (форма 1)» становить дев’яносто вісім позицій (наприклад в період з 2004 р. по 2015 р. інформація наводилася щодо п’ятдесят двох назв релігійних організацій).
Також зауважимо, що в актуальному статистичному звіті наводиться не тільки перелік назв релігійних організацій, а інформація подається структуровано по блокам, які визначають релігійні напрями.
Отже, наведемо структуру подачі інформації у статистичному звіті щодо релігійних напрямів та їх кількісні і відсоткові показники, без деталізації назв релігійних організацій (з назвами релігійних організацій і їх кількісних показниках можна ознайомитись, безпосередньо звернувшись до «Звіту про мережу релігійних організацій станом на 1 січня 2016 р. (форма 1)»).
Християнство – 34664 одиниць, що складає 97%від загальної кількості релігійних інституцій. З них:
Етно-конфесійні релігійні організації – 577, що складає 1,6% від загальної кількості релігійних інституцій. З них:
Буддизм – 61, що складає 0,2% від загальної кількості релігійних інституцій.
Нові релігійні організації – 407, що складає 1,2% від загальної кількості релігійних інституцій. З них:
Нагадаємо, що на початок 2016 р. діє 35709 інституцій релігійних організацій.
З огляду на зазначене вище можемо стверджувати, що серед релігійних напрямів, представлених в Україні, домінують християнські, що кількісно становить 34664, або 97% від загальної релігійної мережі.
Серед останніх найчисельнішим напрямом є православ’я, релігійні об’єднання даного напряму складають 55,4% християнських організацій. Друге місце посідає протестантизм – 29,9%, потім католицизм – 14,7%.
Також в Україні проводять свою діяльність етно-конфесійні об’єднання (1,6% релігійної мережі країни), релігійні організації орієнталістського напряму (0,2%), нові релігійні організації (1,2%), які представляють релігійну меншість країни.
Співвідношення зареєстрованих в Україні релігійних організацій станом на 1 січня 2016 р.
Співвідношення зареєстрованих в Україні християнських напрямів станом на 1 січня 2016 р.
[i] Наведені статистичні дані в тексті статті станом на 1 січня 2016 року використані із статистичного звіту Міністерства культури України, а саме: «Звіт про мережу релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2016 року (Форма №1)» / Затверджено наказом Міністерства культури України від 31 березня 2016 р. № 184.
[ii] Релігійна мережа, її кадрове та матеріальне забезпечення: основні тенденції, динаміка змін, перспективи розвитку // Матеріали до засідання круглого столу на тему: "Стан свободи совісті та державно-церковних відносин в Україні" 28 жовтня 2-15 р./ Верховна Рада України Комітет з питань культури і духовності Підкомітет з питань державної політики у сфері свободи совісті та релігійних організацій. – Б. в.,с. 2.
[iii] Під розподілом по регіонам в даній статті розуміється – Західний, Північно-центральний та Південно-східний регіони. До Західного входять (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області), до Північно-центрального (Вінницька, Дніпропетровська, Житомирська, Київська, м. Київ, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області) та до Південно-східного (Донецька, Запорізька, АР Крим, Луганська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Херсонська області, м. Севастополь).
[iv]Релігія і влада в Україні : проблеми взаємовідносин. Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу на тему : «Державно-конфесійні відносини в Україні, їх особливості і тенденції розвитку», 8 лютого 2011р. – К., 2011, с. 6.
[v]Там само, с. 7.
[vi] Там само, с. 8.
[vii] Наприклад див.: Мережа релігійних організацій станом на 1 січня 2004 року // Церкви і релігійні організації України у 2003 році. Довідник / [ред. кол.: В.Д.Бондаренко та ін.]. – К. : VIP, 2004. – С. 10-55.
[viii]Владиченко Л. Аналізуючи таблиці... Облік і динаміка розвитку релігійної мережі України
Про автора: Лариса ВЛАДИЧЕНКО, доктор філософських наук,
замдиректора Департементу - начальник відділу експертно-аналітичної роботи та зв’язків з релігійними організаціями Мінкультури