Релігійна свобода, українські проблеми і 25-річний ювілей

Релігійна свобода – питання її дотримання і захисту – об'єднала українських релігієзнавців у дні святкування 25-ліття Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. Конференція на тему “Релігійна свобода на перехресті епох, країн і культур” пройшла у Києві 16-17 вересня 2016 року.

До участі у дискусії зі своїми доповідями зголосилися 80 дослідників, кожен з яких розкрив свою тему – частину розвідок можна почитати у № 19 часопису “Релігійна свобода”, PDF-варіант якого доступний в Інтернеті для вільного завантажування. У друці – № 20 журналу.

Очікувано, що чверть століття Відділення – нагода для переосмислення як процесу змін на релігійно-церковному полі, так і для оцінки роботи самої структури-ювілярки.

Майданчик для діалогу

“Багато роботи виконано. Відділення не збилося на якісь політикування. Слава Богу, всі залишилися науковцями. Ця праця ще буде оцінена, – говорив екс-голова Державного комітету у справах релігій, завкафедри културології національного університету ім. Драгоманова Віктор Бондаренко. – Книжки були і будуть, а люди – головна цінність. Люди, які здатні аналізувати ситуацію будь-якої складності...”

Зараз у Відділенні працюють 15 релігієзнавців, раніше було 35, говорить його керівник Анатолій Колодний. За його словами, через брак коштів над Відділенням нависла загроза розформування.

“Щоб зберегти колектив, українське релігієзнавство, ми перейшли на 0,7 ставки, а працівники-пенсіонери – на 0,5 ставки”, – говорить А. Колодний.

Утім, релігієзнавці працюють. Вони – не тільки науковці, а й активні волонтери, громадські діячі та експерти, які докладають зусиль до утвердження релігійної свободи.

“Відділення ніколи не втручається у внутрішні справи українських Церков, але завжди намагається бути майданчиком для діалогу”, – говорить голова Комісії УГКЦ у сприянні єдності християн о. Ігор Шабан.

Від УПЦ КП дві співобітниці Відділення, Оксана Горкуша і Віта Титаренко, нагороджені медалями “За жертовніть і любов до України”.

Привітати ювілярів прийшли також мусульмани (муфтій Саїд Ісмагілов), кришнаїти... Слова подяки за те, що релігієзнавці чують проблеми релігійних спільнот і тоді, коли державні мужі відбуваються мовчанкою, звучали не раз. Чи не головним у святкуванні було обговорення викликів і потенціалу для українського релігієзнавства.

Конфлікт у фокусі уваги

“Очевидно, що солідним результатом досліджень можна назвати встановлення безпосереднього зв'язку мід релігійною свободою і процвітанням. Мені можуть заперечити, що є суспільства, де брутально порушуються релігійні свободи, але рівень життя яких високий. Так, такі суспільства існують, зокрема на Близькому Сході. Але їхня стабільність усе більше порушується через те, що релігійна свобода у них не забезпечена. Встановлення релігійної свободи відбувається з труднощами, пов'язаними з переведенням релігійної різноманітності у релігійний плюралізм, – говорить соціолог релігії і народний депутат України Віктор Єленський. – Зокрема, в Україні лише упродовж останніх післяреволюційних років встановлено капеланство у війську, пенітенціарних закладах, навчальних закладах, зареєстровано закон про медичне капеланство. Водноча несприйняття парламентарями права релігійних організацій на створення навчальних закладів ошелешило багатьох із нас. Навіть порівняння їх із парламентарями Північної Кореї на них не справляло враження. В все ж, цей закон прийняли”.

Як наполягає співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, релігієзнавець Сергій Здіорук, питання військогово капеланства потрібно полагодити через прийняття відповідного закону, а не просто через розпорядження Кабміну. Також на часі – законодавче регулювання діяльності релігійних організацій, які мають керівні національні релігійні центри за межами України. Вчений наголошує, що йдеться не про міжнародні релігійні центри, а саме національні.

Українські релігієзнавці осмислюють численні факти порушення прав людини на свободу совісті і віросповідання, пов'язані із російською аргесією.

“Ми маємо підтверджені факти вбивств, викрадень, тортур, вилучення молитовних будинків і перетворення їх у бараки, тренувальні центри. Маємо нових сповідників віри і цілу спільноту переслідуваних – кримських татар, – продовжує В. Єленський. – Тепер, коли існує ІДІЛ, ми маємо завдання, щоб Україна не зникла з інформаційного поля світової громадськості.

Як каже заввідділом історії релігії та практичного релігієзнавства Відділення Людмила Филипович, саме тому українські релігієзнавці входять до міжнародних фахових структур, на зразок Європейської асоціації істориків релігії, Міжнародної асоціації соціологів релігії, Всесвітнього парламенту релігій.

“Якщо любимо небесну вітчизну...”

Конфлікт на сході держави і складні процеси у релігійно-церковній сфері надзвичайно актуалізували питання про межі свободи слова, йшлося під час конференції “Релігійна свобода на перехресті епох, країн і культур”. Адже дійсно, якщо у попередні роки у суспільному дискурсі панував меседж, що релігійної свободи замало не буває, то симпатії деяких релігійних спільнот і діячів до агресора змушують задуматися про “зворотній бік медалі”. Питання ролі держави, державного органу у справах релігій стало темою промов частини доповідачів.

“Орган у справах релігій, якщо він буде мати ті ж самі повноваження, що й тепер, то нічого не зміниться... І станом на теперішній день, коли ми пишемо доповідну на 40 сторінок про порушення законодавства сайтом організації Московського патріархату, то нам навіть відповідь не приходить. А на другий лист нам відповіли, що не змогли знайти редактора сайту, – каже заступник керівника Відділення релігієзнавтва Олександр Саган. — Перепрошую, коли їм потрібно вирішити якусь комерційну справу, то приїжджають на дата-центр і знімають сервери “з м'ясом”. А тут не можуть знайти редактора, щоб зняти статтю із сайту Мгарського монастиря у Полтавській області”.

Загравання держави із релігійними організаціями також потрапляють у поле зору експертів. Приміром, удвічі нижчий тариф на газ виглядає як хабар церквам – у той же час сиротинці подібної знижки не мають, констатує О. Саган.

“Якщо ми любимо небесну вітчизну, але тут, на земній, лукавимо, економимо на правді, то ми не маємо шансів бути виправданими там”, – каже релігієзнавец Віталій Шевченко.

Релігійні організації покликані виконувати роль не стільки анестезіолога, тимчасово знімаючи людський біль, зокрема на лінії фронту. Їхня місія – доносити правду про причини цього болю.

Законодавчі зміни на часі

Про реакцію релігійних спільнот – католиків, православних, протестантів, орієнтальних і синкретичних напрямків на конотації сучасної української реальності йшлося у десятках доповідей – вони є у збірнику. Тут же слід відзначити також виступ виконавчого директора Інституту релігійної свободи Максима Васіна “Огляд ініціатив у сфері розвитку релігійного законодавства України”. Йдеться, тобто, про практичне врегулювання міжконфесійних та державно-церковних відносин – фактор, що впливає на мільйони віруючих. Дійсно, підзаконних актів явно недостатньо для врегулювання, наприклад, того ж капеланства – захист і статус капеланів, питання їх соціального забезпечення і навіть лікування у військових шпиталях. Врегулювання потребує і законодавство про альтернативну службу, про особливості статусу релігійних організацій як неприбуткових (законопроект №5050). Стоїть питання вдосконалення порядку реєстрації релігійних організацій: переліку документів, процедури, визначення ролі засновників, ізгодження реєстрації з органами місцевої влади та юстиції, зміни конфесійної приналежності громад (проект №4128, поданий В. Єленським і альтернативний №4242, поданий В. Новинським). І це – лишень частина актуальних завдань, до вирішення яких долучаються релігієзнавці.

Викликів стільки, що навіть у 25-літній ювілей головної релігієзнавчої інституції України саме їх обговорення стало домінантною темою.

Володимир Мороз