Релігійність молоді
Нещодавно Український науково-дослідний інститут соціальних досліджень опитав 1208 юнаків і дівчат у віці від 15 до 30 років з метою з’ясувати їхнє ставлення до релігії. Соціологи запевняють, що дослідження це дуже вірогідне й можливі похибки складають у його результатах не більше 1,7-2,9%. Отже, звернімося до цих результатів.
Більше половини молодих громадян України вважають себе віруючими, точніше — таких 54%. Невіруючих 28%; тих, хто не здатен поки що визначитися зі своїм ставленням до релігії, теж чимало — 18% . Серед тих, хто визначився, 79% складають православні, 9% — католики і 7% — інші християнські церкви й спільноти. Тих, хто сповідує іслам і буддизм, виявилося небагато, а визнавців екзотичних новітніх релігій — ще менше. Поширене уявлення про масову залученість молоді до всіляких «культів», «сект» і т. д. і т. п., як бачите, не зовсім відповідає дійсності. Трапляються серед молоді й ті, хто вірить у «власного Бога» або є «просто віруючим».
Чесно кажучи, дослідження не виявило якихось сенсаційних несподіванок у молодіжній релігійності в Україні. Дівчата й жінки релігійніші за юнаків і чоловіків (62% проти 46%); захід країни лишається «найрелігійнішим» (85%), а Крим — «найзнебоженішим» (32%). Неочікувано високу релігійність задекларувала молодь Києва — 61%, причому невіруючих у столиці лише 19% юнаків і дівчат. Узагалі по всій Україні віруючих приблизно однаково в кожній з вікових субгруп молоді, хоча невіруючих найбільше серед тих, хто старший 25 років. Серед тих же, хто не визначився зі своїм ставленням до релігії, найбільше, природно, 15—17-річних. Віруючі дещо бідніші й менш освічені за невіруючих та трохи менше цінують свободу. Навіть релігійна свобода як досягнення українського суспільства впродовж 90-х рр. була відзначена тільки 13% віруючих. Втім, нинішня молодь вже не пам’ятає, яким утискам піддавались віруючі півтора десятка років тому... Найзначущими досягненнями, які поціновує молодь, виявилися: свобода отримання різноманітної інформації (16%), свобода економічної діяльності (16%), зміна відносин України з країнами Заходу (15%) та свобода висловлювання політичних поглядів (14%).
Те, що найбільш турбує молодих віруючих — це зрештою те, що непокоїть усе суспільство: зростання цін, безробіття й загроза втратити роботу, зростання злочинності, нерівність у прибутках і розшарування суспільства, корупція, пасивність співгромадян, екологія, стан соціальної сфери. Причому серед віруючих більше тих, хто не згоден миритися зі зростанням злочинності (28% проти 20% серед невіруючих) та втратою соціальних гарантій (27% проти 23%).
Перехід до ринкової економіки віруюча молодь з сьогоденних позицій оцінює складно. Для 15% це можливість заробляти без обмежень, простір для підприємництва, перспектива жити у вільному суспільстві (14%), можливість придбати все, що хочеться (14%) тощо. Водночас для половини опитаних такий перехід означає зниження життєвого рівня, можливість стати безробітним (42%), втрату соціальних гарантій (38%) і втрату почуття власної безпеки (20%). Ці цифри можна коментувати нескінченно, але, напевно, все ж мають рацію ті соціологи, які стверджують, що в разі подальших невдач реформування країни молодь, яка не пам’ятає виразок старих часів, цілком може опинитися в таборі противників реформ. Практично зовсім не турбує молодь міжетнічна напруга, тероризм, агресія з-за кордону, загроза диктатури.
Як не дивно, релігійні організації посідають лише друге місце серед інcтитуцій, яким найбільше довіряє віруюча молодь На першому — засоби масової інформації. Молоді віруючі також довіряють молодіжним об’єднанням, армії і трішки — органам держбезпеки. Мінусовий рейтинг — у місцевих органів влади, профспілок, Президента, міліції, уряду й зовсім вже погані справи з довірою з боку молоді до політичних партій і парламенту.
Водночас прикметно, що більше третини невіруючих бажали б виховати власних дітей релігійними. Поза сумнівом, ця частина респондентів усвідомлює моральний вимір релігійної віри, її значення для встановлення гармонійних відносин між людьми та між людиною й довкіллям. Напевно, серед цих молодих людей чимало по-справжньому моральних і гідних людей. Хтось з них ще віднайде свій шлях до Бога, інші ж просто не мають, як казав Іван Бунін про Льва Толстого, «того органа, яким вірять». Що ж стосується віруючих юнаків і дівчат, то 79% з них вважають необхідним виховання в своїх дітях релігійності.
Що ж обирає сучасна молодь? І віруючі, і невіруючі на перше місце поставили сімейне щастя (79% і 63%). 36% віруючих і 41% невіруючих і прагнуть зробити кар’єру. Третє місце в рейтингу цінностей посідає бажання «бути вільним і незалежним у своїх рішеннях та вчинках», четверте — можливість реалізовувати свій талант та здібності. Віруюча молодь прагне багатства приблизно так само, як і невіруюча (27% і 29%), та байдужа до влади і слави (4% і 1%). Водночас як віруючі, так і невіруючі молоді люди не дуже налаштовані на те, щоб «принести користь своїй країні» (13% опитаних в обох групах). Причому чим доросліші респонденти, тим вони прагматичніші і, сказати б, цинічніші.
Визначаючи для себе важливість тих чи інших речей, і віруючі, і невіруючі юнаки й дівчата демонструють дуже подібні орієнтації. Хоча, наприклад, робота і взаєморозуміння з іншими людьми для віруючих істотно важливіші. Ну і, звичайно, найбільша відмінність — у ставленні до релігії. Серед віруючих її визнали важливою для себе 63%, а серед невіруючих — тільки 10%.
Не викликає також сумніву, що, декларуючи свою релігійність, молоді люди радше вказують на вектор своїх переваг, аніж на реальний стан речей. Адже насправді релігійна активність молодих взагалі є невисокою: регулярно відвідують храми й молитовні будинки тільки 6% опитаних, час від часу — 32%, 46% — рідко, 16% — не відвідують зовсім.
Але сама наявність такого вектора, погодьтеся, вже є показовою й обнадійливою.
Людина і світ. — 1999. — № 2. — С.47-48
Надія ДУДАР
