„Річ іде не про об’єднання, а про приєднання і це приєднання безальтернативне”
Єпископ Житомирський УАПЦ владика Богдан (Кулик) вважає, що запланований на 19 листопада у Києві об’єднавчий Собор УАПЦ і УПЦ КП, є „передчасним і непідготовленим”.
— Як Ви оцінюєте нинішній стан об’єднавчого процесу між УПЦ КП і УАПЦ?
— Перш за все давайте будемо називати речі своїми іменами. Річ іде не про об’єднання, а про приєднання і це приєднання безальтернативне під предстоятельством патріарха Філарета.
За 40 років керування Церквою, патріарх Філарет продемонстрував свій стиль адміністрування. На даний час в складі УАПЦ залишились священики, які на собі відчули адміністративну руку Святішого Патріарха і примусити їх іти під цю руку знову ніхто не зможе. Й архиєреї УАПЦ не мають морального права це робити, бо це буде вважатись насильством над вірними і духовенством Української Автокефальної Православної Церкви.
11-го серпня 2005 року Патріарх Філарет завітав на Архієрейський Собор УАПЦ і висловив свої умови об’єднання у такій форму: „Ви вирішіть одне питання, чи ви за об’єднання чи ні, якщо ви за об’єднання, то єднайтеся без будь яких умов з вашої сторони. Якщо ж ви висуваєте умови, то ви проти об’єднання”, — наголосив Патріарх Філарет. Думаю, що коментарі тут зайві.
— Чи висувала УАПЦ свої пропозиції щодо об’єднання?
— Зі сторони УАПЦ були пропозиції про об’єднання на зразок РПЦ і РПЦЗ, а саме відновлення молитовно-євхаристійного спілкування і припинення будь якої ворожнечі в любих проявах, а також збереження адміністративної структури двох Церков.
Нажаль, патріарх Філарет відкинув цю пропозицію зі сторони УАПЦ, так само як і пропозицію вибору Предстоятеля об’єднаної Церкви з кількох кандидатів і пропозицію об’єднання на рівних умовах як Церква з Церквою, тобто один до одного.
У випадку відмови зі сторони УАПЦ об’єднуватися з УПЦ-КП на умовах патріарха Філарета, настає загроза вердикту чи клейма до УАПЦ, нібито архиєреї Української Автокефальної Православної Церкви виступають проти становлення єдиної Помісної Української Православної Церкви. А це не відповідає дійсності.
— УАПЦ заявила про бажання бачити в об’єднавчому процесі УПЦ (МП). Також, для вас є важливою щодо цього процесу думка Вселенської Патріархії.
— Крім об’єднання з УПЦ-КП, Українська Автокефальна Православна Церква має великі сподівання на участь Української Православної Церкви (Московського Патріархату) в об’єднавчому процесі українського Православ’я. УПЦ (МП) надає духовну опіку більшості православних віруючих в Україні, тому об’єднання Українських Церков без участі УПЦ (МП) не буде повноцінним. В іншому разі, відокремлення УПЦ (МП) від об’єднаної Церкви (УПЦ КП і УАПЦ) привнесе ще більший розділ між східною і західною частинами України.
Крім всього вище зазначеного, інертність Вселенської Патріархії у вирішенні проблем українського Православ’я не сприяє становленню єдиної Помісної Української Православної Церкви.
Українська Автокефальна Православна Церква в основу своєї ідеї завжди вкладала „автокефалію”, тобто незалежність, самостійність і помісність єдиної Української Православної Церкви з центром керівництва в славному місті Києві, а не в Римі чи в Москві.
На закінчення зазначу, що Українська Автокефальна Православна Церква завжди була тісно пов’язана з своїм народом, його долею і завжди стояла на державних засадах вільної і могутньої України з своєю єдиною Українською Помісною Православною Церквою.
Розмовляв Ігор СТОЛЯРОВ
