Римо-католики та вірмени 2 квітня святкують Пальмову неділю
Свято символізує з одного боку визнання місії Ісуса Христа, а з іншого – прообраз входу Сина Людського в Рай.
Юдеї очікували, що Месія – Спаситель Ізраїлю – з'явиться на Великдень. В той час Юдея була під пануванням римлян, і очікували національного визволителя від іноземного панування.
Народ Єрусалима, знаючи про воскресіння Лазаря, зустрічає Ісуса дуже урочисто. Ісус, показуючи, що він входить в Єрусалим з бажанням миру, а не війни, в'їжджає на ослі (на Сході в'їжджати в місто на ослі – символ миру, верхи на коні – символ війни).
Згадка про це свято зустрічається ще у Амвросія Медіоланського і Єпіфанія Кіпрського, а його зображення знаходять на саркофагах IV століття, проте остаточно в західній традиції свято ( лат. Die dominica in palmas – Пальмова неділя) встановлюється до VII століття. Існує думка, що вперше воно було відзначено в Єрусалимі.
У римо-католиків перед початком Служби традиційно проводиться хода навколо храму або в самому храмі. Учасники ходи тримають в руках гілки (в південних країнах – пальмові, в північних – вербні або інші) і запалені свічки. Під час ходи співаються святкові антифони і гімн Христу-Царю. Процесія символічно представляє собою людей, що вийшли назустріч Спасителю під час Входу Господнього в Єрусалим.
Меса цього дня включає читання Страстей Господніх, які читаються крім цього дня тільки в Велику П'ятницю. Освячені на богослужінні гілки зберігаються в будинках віруючих до наступного Великого посту.
Існує традиція отримувати попіл для служби Попільної середи спаленням цих гілок.
