Рішення і постанови схвалені Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, що відбувся в Римі в днях з 24 вересня до 8 жовтня 1989 р. Б.

1. Синод стверджує, що офіційною літургічною мовою в УГКЦ є церковно-слов'янська мова. По Другому Ватиканському Соборі існує тенденція в богослужіннях уживати більш зрозумілу вірними живу народну мову. Синод схвалює практику в наших богослужіннях уживати живу українську мову (чи мови країн нашого поселення) там, де є така потреба, для кращої євангелизації наших вірних, а особливо молодих поколінь.

2. Синод постановляє, щоб там, де в богослужіннях уживається українська мова чи мови країн поселення, для збереження нормативності, всі придержувалися тексту Літургікону виданого Синодом Єпископів УГКЦ 1988 р.

3. Синод постановив, щоб Владики і всі заінтересовані особи присилали свої письмові позитивні і обгрунтовані зауваження до українсько-англійського Літургікону, який вживається ad experimentum на п'ять років, до 1 квітня 1990 року, до Літургічної Комісії (копію Блаженнішому) стосовно мови і поодиноких висловів чи фраз. Все, що сказане вище стосовно Літургікону, стосується також і Архієратикону, виданого Синодом в українському перекладі.

4. Синод схвалив ,Устав Архієрейської Божественної Літургії святого Отця нашого Івана Золотоустого і святого Василія Великого/' що його приготував Митрополит Стефан згідно з рубриками Архієратикона, виданого Апостольською Столицею 1973 р. і „Ordo celebrationis", виданого Апостольською Столицею 1941 р.

5. Синод рішив, щоб для нормативності у всенародному самоїлковому літургічному співі в Літургіях, котрі служать українською чи англійською мовами за текстом, виданим Синодом 1 988 року, Владики напротязі одного року прислали до Синодальної Літургійної Комісії свої зауваження стосовно проекту самолівки, розданого під час Синоду. Синодальна Під-Комісія Літургічного Співу відтак приготовить підручник для вивчення всенародного самоїлкового співу.

6. Піднести день святого Володимира Великого (1 5 лип­ня) з полієлейного до бдінного і відзначати його щорічно в найближчу по 15 серпні неділю як всенародне свято з відновою хресних обітів і посвяченням води. Поручати, щоб в усіх домах наших вірних, у школах, домівках церковних і громадських організаціях та установах на почесному місці була ікона володаря Русі-України святого Володимира Великого.

7. Вислати меморандум до Святішого Отця, щоб поінформувати його про стан УГКЦ в Україні перед його зустріччю з Михайлом Горбачевим.

8. Розповсюдити серед наших вірних усіх континентів духовну літературу, видану з нагоди Тисячоліття Хрищення Русі-України.

9. В приготуваннях до врочистого відзначення 400-ліття Берестейського і 350-ліття Ужгородського відновлення церковної єдності завжди й повсюду підкреслювати, що творці Берестейської і Ужгородської уній хотіли повернутися до святоволодимирівського християнства, відновленого на Флорентійському Соборі 1439 р.

10. Просити Святішого Отця, Папу Івана Павла II, щоб написав листа-звернення до Владик і вірних УГКЦ з нагоди 400-літнього ювілею Берестейського і 350-ліття Ужгородського відновлення церковної єдності.

11. Для успішного підготування і врочистого відзначення ювілею 400-літнього Берестейського і 350-ліття Ужгородського відновлення церковної єдності покликати до життя окрему наукову комісію під патронатом Синоду Єпископів УГКЦ. Ця комісія на тему Берестейського і Ужгородського відновлення церковної єдності зорганізує і проведе:

а) в Римі міжнародний науковий конгрес з участю наших

та іноземних науковців;

б) у Львові українську наукову конференцію.

12. Головне врочисте відзначення 400-літнього ювілею Берестейського і 350-ліття Ужгородського відновлення церковної єдності відбудеться в 1996 р. в Римі з участю Святішого Отця.

13. Постановлено зорганізувати фінансову базу для святкувань 400-ліття Берестейського і 350-ліття Ужгородського оновлення церковної єдності через оподаткування поодиноких єпархій впродовж п'яти років, починаючи з 1991 року.

Передрук за виданням: "Рішення і постанови Синодів Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 1989-1997 років", Львів (Благовісник Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви) 1998 року с. 3-5