Світ звик згущувати фарби, впадати у крайнощі, перегинати палицю, а якщо висловлюватися серйозно, то просто недоговорювати правду, викривлювати, фальшувати, фейкувати. Так складалося впродовж історії і з розумінням місця жінки в суспільстві, сім'ї, політиці тощо, зі ставленням до неї; так є й тепер у випадку чийогось бажання підвести всіх без винятку жінок під ідеали невеликої частини "захисників рівности".
Ми не годні охопити в одному журналі весь спектр проблематики рівності жінки й чоловіка, але можемо пишатися тим, що дві авторки ґрунтовно підходять до цього питання. Роблять це ніби з різних боків, проте саме це дає змогу наблизитися до розуміння золотої середини. Отож, Тема номера через бачення Ольги Герасименко "Право бути жінкою" та соціологині, викладачки Києво-Могилянської академії, докторки Анастасії Рябчук "Жінка в Церкві хай мовчить".
У США корпус військових капеланів створено 1775 року, можливість практикувати власну релігію в місці служіння належить до прав, окреслених Конституцією і це гарантовано у розвинених країнах. В Україні нарешті наблизилися до врегулювання на рівні закону статусу капелана-військовослужбовця. Капеланство – це далеко не тільки справа Церков і релігійних спільнот, а річ державної ваги. Чому? На це питання відповідає отець Андрій Зелінський, ТІ, заступник Голови Департаменту військового капеланства УГКЦ. Читайте першу частину інтерв'ю "Священник-військовослужбовець: потреба й обґрунтування".
2020 рік виявився особливим не через якусь одну подію чи низку важливих подій. Весь минулий рік зв'язаний (в прямому і переносному сенсі) карантином, який до нині шириться світом. Ми не могли оминути нагоди поглянути на цей рік ретроспективно. Дякуємо Мар'яні Карапінці за аналіз "Рік століття: підсумки".
Власне у цьому специфічному році небувалої зміни зазнала спільнотна молитва практично усіх можливих релігій. Тривали гострі дискусії стосовно того, як далеко можна сунути межі століттями стабільних молитовних практик, але це стосувалося зовнішніх речей. А от що важливе, це "Вростання у молитву Церкви". Про це пише о-д-р. Василь Рудейко, заступник Голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.
Дуже співзвучними з темою першого номеру "Патріярхату" за 2021 рік виявилися роздуми Мирослава Мариновича "Єдність сердець у любові випереджає єдність умів у істині", представлені ним на Круглому столі «Джерела єдності в розмаїтті» навколо «Екуменічного заповіту» о. Поля Кутюр’є, 21 січня 2021 р. Ділимося ними на сторінках журналу.
Капелюха з центральної ялинки України давно зняли, та й саму ялинку вже демонтували, але таки варто збагнути, чому частина суспільства не вбачала у капелюхові замість зірки нічого крамольного. В питання заглибився Михайло Скоп, художник, письменник, музикант — "Христос, Санта-Клаус і "Совєтскоє шампанскоє".
"Чому ми змушені досить жваво говорити про реанімацію тільки що заново створених парохій, аби сталися вони нам живими місцями зустрічі з живим Христом? Чому знову споминаємо священномученика Омеляна Ковча, дивлячись, як «свої втікають від нас»? Чому, всупереч блискучо проведеним, масовкам молодь іде геть, тавруючи ярликом «відстій і зацофаність»? Чому юнаки та дівчата готові жертвувати життям там, де є атмосфера героїки, і не бачать тієї героїки в богопосвяченому житті?", – такі питання ставить священник салезіянин Олександр-Август Чумаков, порівнюючи сьогодення та підпілля — "НЕ_підпільна Церква: втрати на шляху до відродження".
Завершує номер стаття "Близький сподвижник Патріарха Йосифа з далекої Австралії" на вшанування пам'яті Мельбурнського єпископа Кир Івана Прашка з нагоди 20 річниці з дня переставлення його до вічности. Матеріал авторства д-ра Володимира Мороза, головного редактора "Патріярхату".
Передплатити журнал можна через Укрпошту – 90827, електронний варіант часопису зручно придбати на https://journals.ua/.
Архівні матеріали – на сайті www.patriyarkhat.org.ua, в тому числі й англійською мовою в окремому новому розділі.
Знайомтесь з анонсами та статтями на сторінці у facebook: Часопис Патріярхат
Лідія Мідик,
заступник головного редактора