Різдво Пресвятої Богородиці

Празник Різдва Пресвятої Богородиці (8/21 вересня) є одним із двунадесятих празників літургійного року і присвячений «початку спасіння людства». Господь, перш ніж народитися на землі і прийняти людську природу, приготував Свою Пречисту Матір, тому цей світлий празник є особливо значимим і радісним:

Радісним є цей празник тому, що це день народження Божої Матері–Владичиці неба й землі, а важливий, бо відкриває людям велику правду віри про Богоматеринство Пречистої Діви, з якої «засїяло Сонце Правди – Христос Бог наш».

Джерелом наших знань про празник Різдва Пресвятої Богородиці є не канонічні Євангелія, а церковні передання та апокрифи. У канонічних текстах збережено дуже мало відомостей про життя Святої Діви, тоді як, Євангеліє Якова (170-180 рр.) дало підставу для установлення таких празників як Зачаття св. Анни, Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята в честь Йоакима і Анни – батьків Марії.

У Євангелії Якова зазначено, що Пречиста Діва по своєму батькові походила з царського роду Давида, а по матері від архієрейського роду Арона:

Праведні Йоаким і Анна жили в Назареті і відзначалися великою побожністю та жертовністю до ближнього, проте дуже довго не мали дітей. Безнастанно благаючи Бога про народження дитини, вони дали обітницю посвятити її на служіння Господу. На старості літ Бог здійснив чудо – подарував Йоакимові та Анні дитину, що була призначена в майбутньому народити Спасителя світу.

Празник Різдва Пресвятої Богородиці належить до одних із найдавніших. Перша згадка про це свято дійшла із IV cт. Палестинське передання свідчить, що св. Олена, мати імператора Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм в честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V ст. св. Прокл, патріарх Константинопольський (439-446) також згадує цей празник. На Заході перша згадка також датується V ст. і знаходиться у сакраментарії папи Геласія (492-496). Тоді ж, у V cт. Анатолій, єпископ Константинопольський, створив на день Різдва Пресвятої Богородиці стихири, що співаються до сьогодні. Празник надалі прославили такі визначні гимнографи як Андрій Критський, Сергій, патріарх Константинопольський, Йоан Дамаскін, патріарх Герман, Йосиф Студит та інші. У Різдві Пресвятої Богородиці Святі Отці прославили наближення Божества до благодатного єднання з людиною в образі вибраної Діви, народженої за обіцянкою Божою.

Народження Марії стало знаком прощення первородного гріха, запорукою звільнення, що знову відкрило перед людиною двері до вічного життя.

Історія празника Різдва Пресвятої Богородиці виразно демонструє якою складною і тривалою вона була. Автори гимнографії – святі подвижники та ісповідники Церкви – натхнені глибиною празничної події, втілили це у яскравих поетичних образах та епітетах. Пресвяту Матір звеличили як:

Все це є свідченням глибокого осмислення гимнографами значення події Різдва Пресвятої Діви, що поширювалося і утверджувалося разом із богослужебним півчим репертуаром. Це розуміння втілилося у поетичному звеличенні Матері Божої як найчистішого і найдосконалішого образу Церкви, а сама подія Різдва Пресвятої Богородиці стала знаком особливого наближення Творця до людей.