Родинний дім для дітей-сиріт при монастирі 10 років існує на Хмельниччині
Зараз в родинному домі в Білогір’ї проживає 10 дітей, офіційною опікункою яких є монахиня згромадження бенедиктенок-місіонерок сестра Моніка Чернецька. Її діти називають мамою. Наймолодшій Маші – чотири роки, найстаршому Ігорю, який проживає в родині – 15.
Окрім сестри Моніки, за дітьми доглядають ще дві монахині згромадження. Одна із них, сестра Схоластика, розповідає: їхнє згромадження, в служіння якого входить догляд за дітьми, позбавлених батьківського піклування, засноване у 1917 році на Київщині католицькою монахинею матір’ю Ядвігою. Додає: "Це була опіка над дітьми, які залишились без батьків чи в якихось скрутних ситуаціях після Першої Світової війни і таких бурхливих подій на той час. Спочатку вона сама почала збирати цих дітей знедолених і ними опікуватись. А далі також знайшлися молоді жінки, які захотіли їй допомогти".
Прокидаються діти щоранку о 7:30, разом снідають, тоді йдуть до школи і на гуртки. В кожного з них – свої захоплення. Опікунка дітей сестра Моніка каже: із численних гуртків після школи всі діти приходять додому не раніше сьомої вечора.
Для вивчення уроків в дітей є окрема кімната, для проведення часу разом вся родина збирається ввечері в ігровій, де грають у різні настільні ігри, розповідає вихованець Максим.
12-річна Людмила розповідає: коли її забрали з дитячого будинку, була ще малою, але пам’ятає знайомство з родиною. Її сестричка, 9-річна Вероніка, говорить: в їхній сім’ї, яка складається з різних дітей, є те, що об’єднує всіх в одну родину - сім’я, батьки, любов.
Отець Павло, який опікується родинним домом, розповідає: ідея облаштувати тут, на місці колишнього католицького монастиря, будинок сімейного типу виникла в нього ще у 2007 році. Найскладнішим в облаштуванні домівки для дітей, згадує, був пошук монахинь, які б могли їх виховувати. Пригадує: "Я почав розмовляти з настоятельками різних орденів. І виявилось, що так, праця цікава, але треба почекати, в нас немає покликань. Бо це таке досить специфічне служіння. Служіння, яке вимагає віддати себе 24/7".
Опікунка дітей, сестра Моніка Чернецька говорить: коли прийняла духовний сан, хотіла своє служіння Богу об’єднати з опікою над дітьми, позбавленими батьківського піклування. На запитання, як монахиня може виховувати дітей і готувати їх до світського життя, відповідає: "Всім нам для того, щоб жити і бути щасливими, потрібна опіка, любов, підтримка. Я думаю, що це якраз сходиться з тим покликанням, яке я маю".
Саме сестра Моніка приїздила в 2012 році знайомитися з дітьми в дитячі будинки Хмельницького. Пригадує: "Їм байдуже, як ти одягнений. Ти приходиш і знайомишся з ними, шукаєш якісь спільні інтереси, спільний контакт. І діти відчувають, що їх хочуть, що їх люблять. І їм все одно, що ти одягнула".
Фінансування на кожного з дітей надає держава, говорить відповідальний за родинний дім отець Павло. З облаштуванням побуту і ремонтами в помешканні допомагають благодійники. З дітьми щороку виїжджають на відпочинок.
