Роль українських мусульман і міфи та реалії сприйняття ісламу в Європі
Греко-католицькі семінаристи сидять в одному ряді з імамами. Мусульмани зі Сходу співають український гімн, а муфтій виступає українською мовою. Всі ці дивні речі станом на початок незалежності стали відтепер можливими та навіть звичними. Радикальні групи в ісламі, процеси його розвитку в європейських країнах, стосунки з християнами на прикладі України – всі ці теми стали головними на четвертій конференції «Міфи та реалії сприйняття ісламу в Європі», яка відбулась 19 листопада в Києві.
Більше 500 000 мусульман станом на 2008 рік, поки динаміка зростання ісламу тільки набирає оберти. Донбас як другий за кількістю мусульман регіон після Кримського півострова. Муфтій ДУМУ «Умма», який широко представляє свою позицію та лишається відкритим для всіх, хто має якісь питання на тлі закритості інших громад. 
Участь мусульман у Майдані, підтримка проукраїнського вектору з боку кримських татар, визначна роль Мустафи Джемілєва – все це змінило ситуацію за останній рік. На конференції прозвучала думка, що зараз важливо не зупинитись на досягнутому, а правильно використати цей шанс, щоб полірегійна держава мала ще більші можливості та виглядала прикладом для інших.
«Ми досі мало знаємо про іслам, але він є куди простішим, ніж нам здається. Так само на дуже поганому рівні знаходяться наша обізнаність про іслам в Україні. Ми звикли до виховання в тому ключі, що мусульмани – злі вороги українців. Тому я закликаю зайнятись вивченням історії ісламу, щоб знати власне минуле та не повторювати помилок, бути вищими за ці стереотипи. І тоді ми зможемо разом працювати на єдність України», — розпочав зустріч президент Української асоціації релігієзнавців, доктор філософських наук та професор Анатолій Колодний.
Перед початком доповідей прозвучав гімн України. Гармонійним продовженням стало вступне слово муфтія ДУМУ «Умма» Саїда Ісмагілова, який цього разу повністю виступав українською мовою. Він нагадав, що ідеєю подібних зустрічей було наукове обговорення проблем ісламу та діалогу з церквами. Муфтій підкреслив присутність багатьох християн та зокрема семінаристів від УГКЦ.
«Перші три конференції ми вже традиційно проводили у Донецьку. Однак цього року нас гостинно приймає Київ. Ми віримо, що п’ята конференція знову проходитиме в Донецьку, в українському місті. І так само зустріч розпочнеться з виконання гімну, а доповіді будуть лунати українською мовою. Нам важлива присутність християнських конфесій. Ми хочемо, щоб всі бачили, що християни та мусульмани в Україні – це друзі та брати», — додав він.
Нерідко траплялось так, що мусульмани були виключені з поля зацікавлень релігієзнавців, зазначила доктор філософських наук та професор Людмила Филипович. Вона певна, що Україна накопичила унікальний досвід і його варто вивчати різнобічно. Професор зачитала вітальне слово від архиєпископа-емерита УГКЦ Любомира (Гузара) та підкреслила присутність греко-католицьких семінаристів, яким цікаво дізнатись більше про іслам.
Досвід полірелігійності зуміла вдало використати Індонезія, завдяки чому країна отримала поштовх до розвитку. Про стратегію розвитку відносин між владою та релігією розповіла Надзвичайний і Повноважний Посол Індонезії в Україні Нінік Кун Нар’яті. Вона зробила акцент на тому, що необхідно змінювати ставлення до ісламу на власному рівні, починаючи зміни з себе. Позитивне сприйняття мусульман в Індонезії підтримали тим, що релігія використала індонезійські символи, не привносячи нічого нового, та змогла легко вписатись у соціум. За її словами, роль влади має полягати у забезпеченні прав релігійних громад. Що стосується ісламу, то це, перш за все, підтримка правильного розуміння релігії, а не міфів навколо неї.
«Демократія може гармонійно працювати з релігійними організаціями пліч-о-пліч. Ми дали більше можливостей для модернового ісламу і категорично відсікли будь-які асоціації тероризму з релігією. В Індонезії присутні більше тисячі різних етнічних груп та 240 мільйонів населення – тому обговорення просто необхідне. І це дозволить розвинути толерантність завдяки міжрелігійному діалогу», — підкреслила посол.
Питань сучасного стану та перспективи розвитку ісламу в Європі торкнувся провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. Ю.А. Кримського НАН України Юрій Кочубей. Він розпочав свою доповідь, нагадавши, що іслам в Європі був присутній завжди.
Зараз рахунок мусульман в Європі вже йде на мільйони. І якщо раніше іслам можна було назвати релігією мігрантів, то тепер він став відігравати куди більш вагому роль. Мусульмани живуть в європейських містах компактно, у громадах, відтворюючи свій традиційний спосіб життя. Водночас мусульманська молодь навпаки не піддалась секуляризації, а більше звернулась до релігійної традиції, частково радикалізувавшись в цьому.
«Політика Європи провалилась через нехтування релігійного фактору. Це ми бачимо на прикладі Франції, через суперечливі законопроекти якої навпаки почалась реісламізація. Ситуація підігрівалась новими законами та карикатурами на пророка Мухаммеда», — додав Кочубей.
Науковець підкреслив, що має бути присутнім діалог цивілізацій. Люди повинні домовлятись між собою та співпрацювати. Подібні ідеї виникли з боку керівників Туреччини та Іспанії, які виступили ініціаторами створення Альянсу цивілізацій, щоб показати, що шлях співробітництва є найуспішнішим. Стосовно серединного шляху у мусульман, без закидань у крайнощі, неодноразово писав шейх Юсуф Аль-Кардаві. На сьогодні він є одним з найвідоміших ісламських богословів, який уникає крайнощів та відповідає на такі прості питання буденності, як то життя ісламу в секулярному світі: чи можливо їсти з іновірцями, брати участь у їхніх святах тощо.
Особливою історією змін власної думки з приводу мусульман цього року поділився голова Екуменічної комісії Донецького екзархату УГКЦ о. Тихон Кульбака: «Я – жертва міфів навколо ісламу в Україні. І скажу чесно, мені прикро через те, що я свою думку змінив тільки нещодавно. Особливий досвід співпраці в цьому році у Донецькому регіоні дав нам нове бачення – ми змогли вперше відкрито подивитись в очі представникам інших релігій. Від окупантів страждали і християни, і мусульмани, і буддисти – це допомогло нам зламати ті міфи, які ми маємо. Наше завдання зараз полягає в тому, щоб слухати та чути один одного, будувати нові відносини».
Священик висловив особисту велику подяку муфтію Саїду Ісмагілову за те, що той, ризикуючи власним життям, допоміг звільнити його з полону сепаратистів. О. Тихон підкреслив, що саме такі стосунки відтепер наповнені новими смислами та переживаннями, коли мусульманин, під загрозою втрати власної свободи та життя, рятує греко-католика.
В контексті революцій та вимоги побудови нового суспільства демонстративним став приклад Арабської весни. Аналізом воєн та революцій в Сирії, Лівії, Єгипті, Тунісі та Ємені займався директор школи хафізів при ДУМК, магістр шаріатських наук та імам-хатиб Сейран Аріфов.
Він називає Арабську весну результатом попередніх дій, але не останнім етапом. Це результат кризи, яка тривала протягом багатьох десятиліть, коли можна було б застосувати мирні реформи. Революції в цих країнах від початку були мирними з метою демократизації суспільства. Натомість вони перетворились у війни не між двома сторонами, а з десятками різних сторін.
Коли людям здалось, що вони вже мають змогу провести реформи – відбувся шок та психологічний зрив у багатьох з них, розпочались бойові дії. І хоча світова спільнота була «глибоко стривоженою», за кулісами вони підтримували тих, хто продовжив кровне протистояння. Подібна ситуація розвинулась у Лівії, де світові лідери більше заважають залагодженню процесу. Катастрофічна ситуація спіткала Сирію – більше 50% жителів країни офіційно стали біженцями, в той час як в країні продовжують діяти більше 300 00 військових (за приблизними даними).
Такі події спровокували психологічні зміни в настроях людей, які починали революцію за участі поміркованих сил, які в результаті не отримали підтримку. Сейран Аріфов пояснив механізм, згідно з яким більш радикальні угруповування все ж отримали підтримку населення. Протягом 2-3 років молодь та прихильники помірного сценарію змін не бачили перемог своїх представників на фоні успіхів збройних груп радикалів, які за короткий термін взяли під контроль величезні території.
Успіх радикальних об’єднань отримав дуже сильну «підтримку» з боку ЗМІ, хоча й ті виставляли їх в негативному світлі. Коли ситуація ставала безвихідною, не було ніякої підтримки зі сторони Європи, а помірні активісти не могли досягнути нічого суттєвого – перемоги радикалів стали сприйматись позитивно, вони отримали статус героїв. «Такий розвиток подій склався через світову байдужість, а не через нову ідеологію. Через закулісну підтримку противників, війна для мусульман стала єдиним виходом. Останній каталізатор такого рішення – психологічний чинник на тлі безучасті та «стурбованості» політичних лідерів світу», — підсумував Аріфов.
Символічність другого ряду в залі конференції, де сиділи греко-католицькі семінаристи та імами, підкреслив кандидат історичних наук, доцент В’ячеслав Швед. На його думку, ця картина перед очима стала показником того, що насправді греко-католицька спільнота та умма стоять в авангарді розвитку співпраці між релігіями в Україні.
Вчений переконаний, що ісламський фактор необхідно використовувати для збереження територіальної цілісності України, несхитно дотримуючись забезпечення дотримання прав релігійних організацій з боку держави. Тим паче, що цього року Україна вже отримала офіційну підтримку в загальному ісламського світі – це голосування ООН по українській ситуації, де мусульманські країни (окрім Сирії та Судану) підтримали прагнення держави до збереження цілісності.
Потенціал даної стратегії, за словами Шведа, це відновлення статус-кво Криму, важлива складова спротиву Російській Федерації, а також політичне партнерство з Саудівською Аравією та Туреччиною. Подібний ісламський чинник можна використовувати у таких напрямах: робота з кримськими татарами та Меджлісом, боротьба за повернення АРК, програма допомоги вимушеним переселенцям; звільнення Донбасу разом з реконструкцією регіону, а також формуванням ісламських підрозділів; введення нової посади радника президента з питань ісламу, який буде координувати усі напрями роботи з представниками цієї релігії, а також створить робочу групу з опрацювання проблематики мусульман в Україні.
Підсумовуючи, було зазначено, що активна поява ісламу в публічному просторі має великий потенціал для подальших змін в країні, що вже довів Майдан, на якому пліч-о-пліч молились імами зі священиками. Однак для суттєвих змін необхідна активність усіх Духовних центрів України. Коли частіше буде звучати інформація про мусульман, вони будуть помітніші в суспільстві, то це позбавить не лише застарілих стереотипів з підсвідомим страхом, а й дасть можливість рухатись вперед спільними зусиллями.
Тетяна КАЛЕНИЧЕНКО-МУХОМОРОВА
