Однією з перепон, що не дозволяє прийняти православними Церквами григоріанську пасхалію, є той факт, що григоріанська Пасха іноді припадає на дату раніше дня Пасхи по юдейському календарю або того самого дня, що і в євреїв, а це в православній церковній традиції розглядається як порушення 7-го апостольського правила. У Римі свого часу відмінили цю перепону.

4 квітня — перший весняний повний місяць 2015 року, після якого, в неділю, святкується День Воскресіння Христового. «Великдень святкується першої неділі після весняного повного місяця» (Нікейський Собор 325 року). Весняний повний місяць — це перший повний місяць, що наступив після дня весняного рівнодення.

 

Обидві Пасхалії — Олександрійська та Григоріанська — засновані на цьому принципі. Якщо новий місяць раніше за 21 березня, то великоднім вважається наступний повний місяць (+ 30 днів). Якщо великодній повний місяць випадає на неділю, то Великдень святкується наступної неділі.

 

Проте обчислення Великодня за західними та східними традиціями використовують різні Пасхалії, що призводить до того, що одне й те ж правило призводить до різних дат.

 

В XVI столітті Римо-Католицька Церква провела календарну реформу, що мала на меті введення нового способу великодніх розрахунків. Нова пасхалія була складена неаполітанським астрономом Алоїзом Лілієм та німецьким монахом-єзуїтом Христофором Клавієм.

 

Розходження між датами Великодня за східною і західною традиціями зумовлене різницею в даті церковних нових місяців, і різницею між сонячними календарями — 13 днів в XXI столітті. Великдень за григоріанським календарем в 45 % випадків на тиждень раніше за юліанським, в 30 % випадків збігається, 5 % — різниця в 4 тижні, і 20 % — різниця в 5 тижнів (більш ніж місячний цикл). Різниці в 2-3 тижні не буває.

 

1583 року папа Григорій XIII надіслав Константинопольському патріарху Ієремії II посольство с пропозицією перейти на григоріанський календар. Константинопольський собор 1583 року відкинув пропозицію як таку, що "не відповідає канонам святих Соборів", а визнавці григоріанської пасхалії, а також григоріанського календаря, були піддані анафемі. Це рішення було підтверджене декількома наступними Соборами. З середини XIX ст. питання почало знову дискутуватися в звязку з бажанням світської влади перейти на григоріанський календар, проте рішення залишилося незмінним. Навіть православні Церкви, що перейшли на григоріанський (новоюліанський) календар, продовжували святкувати Пасху згідно олександрійської Пасхалії. Григоріанською пасхалією користується лише православна Церква Фінляндії.

 

Однією з перепон, що не дозволяє прийняти православними Церквами григоріанську пасхалію, є той факт, що григоріанська Пасха іноді припадає на дату раніше дня Пасхи по юдейському календарю або того самого дня, що і в євреїв, а це в православній церковній традиції розглядається як порушення 7-го апостольського правила. У Римі свого часу відмінили цю перепону.