Нова колективізація – старий гріх

Одним з найбільших гріхів більшовистського режиму, який насаджувався в нашому краї в минулому столітті за допомогою терору та репресій, було прагнення створити «нову» «радянську людину» (Homo Sovieticus), яка б сприймала світ через призму тоталітарних гасел та не бачила б себе поза «колективом».

Тих, хто не бажав «перевиховуватись» у Homo Sovieticus, комуністична влада позбавляла будь-яких людських прав, морально і фізично знищувала. Навіть науково-технічна творчість, необхідна режимові Сталіна для реалізації своїх агресивних планів, була загнана за грати, у «шаражки» ГУЛАГу. Адже будь-яка творчість та інша самодіяльність «на волі» придушувалися: усі прояви вільної особистості були ворожими тоталітарній державі.

Гріх «колективізації» - це примусове об’єднання людей у штучно створені владою «колективи» для подальшої нівеляції особистості людини і підміни її «колективною» волею та ідентичністю. Це жорстоке приниження людської цінності, яке є злом відповідно до моральних принципів Віри у Найвищу Цінність Людини, яку я сповідую.

Гріх «колективізації» не тільки став причиною голодоморів, воєн, масових вбивств, але й спричинив варварське безбожництво, знищення багатовікових культурних надбань людства на шабаші вульгарного матеріалізму. Гріх «колективізації» породив єресь «сергіанства» у православ’ї як одну з найодіозніших форм цезарепапізму. Втім, ця єресь панує на Русі як мінімум від часів «реформи» Петра I до нинішнього часу, судячи з того, що Кремль прагне позиціонуватися як центр православного світу, а Святійший Патріарх Кирило благословляє ядерну зброю.

На жаль, держава продовжує і досі грішити «колективізацією» - в результаті люди не вміють і не хочуть самоорганізовуватися для захисту своїх прав та інтересів, очікуючи, поки їх «об’єднають» чиновники. Окрім участі у гучних спробах приєднати Україну до «руського світу», керівники держави стартували й інші небезпечні процеси.

Насаджуються об’єднання співвласників багатоквартирних будинків у кожному домі; новий житловий кодекс передбачає обов’язкове утворення такого комунального «колгоспу».

У податковому кодексі протягнули-таки дискримінацію малого та середнього бізнесу в господарських відносинах з великим бізнесом. До речі, хочу підтримати позицію Патріарха Любомира щодо боротьби підприємців за свої права. Наша релігійна громада теж молилася за перемогу справедливості.

З радянських часів теж, на жаль, зберіглися такі пережитки, як законодавча норма про утворення релігійної громади не менш ніж 10 віруючими громадянами. Добре, що це обмеження зараз принаймні не спричиняє кримінальне переслідування віруючих з малих релігійних громад і зачіпає інтереси лише тих релігійних громад, які прагнуть бути суб’єктами публічного права як юридичні особи.

Суспільству нав’язується бачення гріха «колективізації» у різних формах як способу досягнення «світлого майбутнього». Вважаю, що кожна мудра людина має викривати суть закликів «вливатися у колектив» за будь-якої нагоди, коли є очевидною штучність створення «колективу» як механізму здійснення чужої політики, що нівелює особистість.

На противагу бездуховній «колективізації» слід займатись правозахистом, творчістю, розвитком культури та будівництвом структур громадянського суспільства.

І, звичайно ж, слід казати правду.

Поки звучить правда, у кожної людини є майбутнє.