Пасхальне яйце – здається, найбільш відомий символ Пасхи. Навіть з'явився апокриф, що Марія Магдалина свого часу подарувала яйце імператору Тиберію зі словами "Христос воскрес!". Досліджувалися теж різні дохристиянські культури, де яйце було символом життя, плідності і т. д.

Але все набагато простіше, ніж здається.

У Середньовіччі в Європі Великий піст був набагато суворіший, ніж тепер, не дозволялося вживати не лише м'яса, але й молочного та всього, що від тварин походило. Монастирі, натомість, мали великі наділи земель, з яких люди приносили до цих монастирів плоди землі, а також частину з забитого скота. У Великий піст домашню худобину не заколювали, плодів землі ще не було, бо була весна, з молока робили сири (їм треба було довго настоюватися, звідси різні швейцарські та французькі сири), а от кури неслися без перестану. Селяни яєць у пост не вживали, то й відносили частину до монастирів. Але монахи теж їх не вживали, тому відкладали на потім.

І от нарешті наставав день Воскресіння Христового. Крім різних заколених і потім закопчених чи зварених м'ясних страв, у кожного було багато яєць і їх старалися швиденько використати, поки не зіпсувалися. Що тільки з них і з ними не робили! Навіть малювали, ними прикрашали, давали дітям гратися – нікому не було шкода, бо за період посту назбиралося чимало цього добра. Паломникам, що приходили в монастирі на Пасху, також давали яєць скільки влізе в одні руки. Таким чином свято Пасхи почало асоціюватися з яйцями.

І тут у XVI-му столітті з'являються в Європі протестанти. У них теж, звичайно, є свято Пасхи, але нічого католицького вони брати не хочуть. Проте символ якийсь треба мати. Тому в цьому ж віці виникла в деяких німецьких землях легенда, що є такий собі "пасхальний заєць" (або кролик), який ходить на Пасху і носить в нору яйця. В інших німецьких землях були ще інші звірі, що це робили, проте заєць-кролик переміг. Отож, протестанти почали виготовляти на Пасху кроликів-зайців чи то з хліба, чи то з шоколаду чи ще з чогось їстівного. Малі діти ходили по вулиці з цими зайцями в руках і їли їх. Там, на вулиці, вони зустрічали дітей-католиків, які бігали з яйцями. Як це в дітей буває, починався обмін. І так ось в Німеччині, помаленьку, пасхальними символами стали як заєць, так і яйце. Дякуючи яйцям і зайцям, дитячий "екуменізм" випередив на пару сотень років дорослий.