Таїнство Єлеопомазання служить для лікування наслідків первородного гріха, одним з яких є людські терпіння та хвороби. Воно також вділяється для укріплення хворого, щоб він міг переносити страждання разом зі страждаючим Христом. Ця практика Церкви, щоб піклуватися про хворих та про їх фізичне здоров’я, базується не лише на фрагменті з Послання Якова 5, 14-15, але на земній діяльності Ісуса Христа та Апостолів. Христос, як була мова в попередніх частинах про Єлеопомазання, часто зціляв хворих, проявляючи до них милосердя. Ось лише один фрагмент, що описує діяльність Христа-Цілителя: «І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили. А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває. І куди він тільки приходив, – у села чи міста, чи в слободи, – клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий» (Мк 6, 53-56). Також Христос вимагав від хворого віру, без якої не бажав зціляти. Нерідко таке зцілення називав проявом слави Божої (пор. Йн 9, 3).

Джерелом зцілення, яке випливає з Таїнства Єлеопомазання, є страждання, смерть і Воскресіння Христа. Христос відкупив людину з душею і тілом, тобто як її внутрішню, невидиму сторону, так і зовнішню, видиму, тобто фізичну. Особливо Воскресіння Христа є найбільш вагомим аргументом за доцільністю Таїнства Єлеопомазання: Христос після смерті знову поєднався зі своїм тілом, яке тапер вже стало прославленим та преображеним, а також абсолютно здоровим. Мало того, Христос вознісся на небо і «засів по правиці Отця у небесній славі» у своєму тілі, як Боголюдина.

Звичайно, що вирішальною умовою спасіння людини не є фізичне здоров’я, лише спасительна смерть на хресті Ісуса Христа і прийняття благодаті цієї Смерті у Таїнстві Хрещення передусім, а також у Таїнстві Євхаристії зокрема. Тому наслідком Таїнства Єлеопомазання є передусім зміцнення у стражданнях, і якщо на те буде Божа воля, то також і фізичне зцілення. Варто не забувати, що єлеопомазується хворий також для того, щоб дати йому благодать мужньо – і разом з Христом – переносити терпіння та жертвувати їх за все Тіло Христове, за Церкву. З другого боку, через це Таїнство Церква доручає хворих Христу, щоб Він потішив та спас їх.

Важливим моментом теж є зміцнення віри того, хто приймає Таїнство. Тому хворий або людина старша, особливо коли вже знаходиться на смертному одрі, може, приймаючи Таїнство Єлеопомазання, сказати разом з Апостолом Павлом: «Бо я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав. Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов'ю чекали на його появу» (2 Тим 4, 6-8). Навіть якщо людина хворіє не явно смертельною хворобою, лише якоюсь іншою важкою, все рівно повинна постійно чувати на прихід Спасителя і на свою появу перед Ним.

Таїнство Єлеопомазання надає сенс людському життю, який людина особливо шукає в моментах хвороби і страждання, і цим сенсом є сам Ісус Христос, Який приходить до людини у Таїнстві, щоб цю людину зцілити, потішити, дати їй свою благодать, радість і мир. Це Таїнство уподібнює людину до Христа, і тому приймаючий Таїнство з вірою стає свідком самого Христа, наслідує Його. В очах людини, яка прагне з вірою прийняти Таїнство Єлеопомазання, смерть стає не просто неминучим кінцем, але очікуваним моментом зустрічі свого Творця і Спасителя, чи то в дарованому їй здоров’ї, чи то в переході до Царства Небесного до радості Отця.