Сьогодні у Діани Стешенко день народження — їй мало виповнитися 27 років. Мало, бо три дні тому її життя перервалося, а вчора її похоронили.

Діанка появилася в житті РІСУ наприкінці 2012 року. Ми шукали власкорів у регіонах і вона запропонувала свої послуги – бути нашим журналістом на Луганщині. Але відразу застерегла – багато матеріалів не буде, бо в області мало цікавого релігійного відбувається. Проте вона пішла вже як наш журналіст знайомитися з конфесіями і на Різдво 2013 року зробила цікаві матеріали як святкують на Луганщині представники різних конфесій. Матеріал вийшов чудовий. Пізніше були матеріали про життя місцевих мусульман, юдеїв, католиків, православних, протестантів. А про тодішній візит Патріарха Філарета на Луганщину ніхто так якісно не написав. Також дуже цікавими були репортажі з прес-турів єпархіями УПЦ (МП), до організації яких Діана була причетна. Таким чином вийшло, що в той час найчастіше з регіонів ми ставили саме матеріали Діани – тобто Луганщина виявилася доволі релігійною. Як вона пригадувала, сама не сподівалася, що буде так цікаво. Як не сподівалися і її колеги з видання «Паралель-медіа», які завдяки їй також відкрили для себе цікавість релігійної тематики. Відтак розпочалася співпраця редакцій.

Зимою 2014 року Діана захворіла, їй довго не могли діагностувати хворобу. Влітку 2014 вона була змушена виїхати з Луганська: поїхала буквально з однією валізою. Складний переїзд, пошуки житла і роботи, безгрошів'я, недоїдання, погані умови позначилися на здоров'ї Діани. Лікарі визначили – загострення рідкісного захворювання – хвороба Бехчета. Лікування в Полтаві полегшення не принесло, скоріше навпаки. У лютому 2015 у важкому стані Діану Стешенко госпіталізували до Харкова. Їй терміново були необхідні ліки «Преднізанол», причому не українського, а тільки німецького або ізраїльськіого виробництва. Рахунок йшов на дні. Слава Богу, знайшлися добрі люди в Україні та Ізраїлі, які допомогли з ліками. Проте лікування не давало бажаних результатів.

23 липня Діанки не стало... Напередодні вона приїхала до батьків, які проживають на території, підконтрольній т.зв. «ЛНР». 25 липня її похоронили у маленькому містечку Володарськ коло Свєрдловська.

Діана дуже хотіла приїхати в редакцію РІСУ, відвідати Львів. Не встигла... Люди, які знали її ближче, називають її світлою і золотою людиною. Її колеги впевнені, що за інших обставин її можна було врятувати. Але в умовах війни, переїздів, браку коштів і ліків...

Висловлюємо щирі співчуття батькам, колегам і коханому чоловіку Діани. Запевняємо, що будемо молитися за нашу колегу. Прости, Господи, всі її прогрішення, вольні і невольні... Вічна їй пам’ять!