Про лукавство функціонерів так званої "У"ПЦ
Лише тепер, у квітні 2025 р. після моїх публікацій, у Святодухівському соборі Чернівців зняли з вітрин русскомірну літературу з поклонінням політично канонізованим московським князям, царям, патріархам, митрополитам і з молитовними згадками "града Москвы" і "земли Российской". Лежать на прилавку лише кілька українськомовних брошурок про загальнохристиянських святих.
Столи спустіли після того, як забрали російську друковану пропаганду
Хоч якийсь результат - менше чернівчан токсикуватимуться ідеологією "единства Руси". Але скільки такого ще в інших храмах так званої "У"ПЦ! А головне - скільки такого у душах їхніх функціонерів - вищих і нижчих...
А втім, може, нині ці брошурки знову повернулися в продаж. Треба буде зайти глянути.
На світлинах - те, що я побачив у соборі 26 березня 2025 р., а на одній із них вітрина церковної крамнички вже 2 квітня 2025 р.
Мої детальніші коментарі - у відео внизу.
А тут розкажу про контекст "святості" деяких персон, яким моляться у чернівецькому соборі, контрольованому досі "У"ПЦ Онуфрія Березовського... Та й у сотнях і сотнях інших храмів цієї підмосковської структури в Україні - також...
З нагоди коронації російського царя-імператора Ніколая ІІ пообіцяли подарунки москвичам.
Їх мали роздавати 18 травня 1896 р. (за новим стилем це 30 травня) на Ходинському полі (околиця Москви).
У кожному вузлику: пряник, кілька цукерок, кружка із зображенням імперського герба, здається, ще 300 г. ковбаси.
Таких вузликів підготували 400 тисяч.
Люди, спраглі подарунка, почали з'являтися на полі ще попереднього дня.
Значна частина з них опинилася в яру, ущерть заповнивши його наче оселендці у діжці, - так, що ніхто не міг поворухнутися.
Влада не передбачила жодних нормальних умов безпеки і відходу з поля.
Так стояли цілу ніч. Хтось уже тоді починав непритомніти. Дітей випускали повзти по головах до виходів.
А самі стогнали, але стояли - стиснуті - цілу ніч, бо ж чекали омріяного подарунка.
А десь біля 6-ї години ранку усе сунулося, бо пролунали вигуки "РА-А-АЗ-ДА-А-А-Ю-Ю-ЮТ!!!"...
Налякані роздавачі подарунків у певну мить почали кидати їх у натовп, зрозумівши, що їх і їхні кіоски можуть змести стихією юрби.
Це тільки посилило хаос...
За офіційними даними загинуло у муках жахливої тисняви понад 1300 осіб. За неофіційними підрахунками називалася цифра понад 4000.
Світлини загиблих, розкиданих полем, легко знайти у Мережі, зокрема, й у Вікіпедії.
Крім того, було дуже багато важко поранених, покалічених.
До середини дня на цьому ж полі мав під оркестр на білому коні виблискувати новий імператор Ніколай ІІ.
Тіла вбитих квапно повідвозили багатьма фурами. Поранених також. Решту людей розігнали.
Й урочистостей на полі після цього жаху імператор не скасував.
Був він... Було гучне "ура!" вимуштруваних військових... Була музика...
А ввечері ще був бал у французькому посольстві.
Імператор участь свою у балі не скасував і, за спогадами багатьох, зокрема, і членів царської родини, танцював.
Хоч хтось згадував, що в якийсь момент дня "сплакнув" через те, що сталося.
Сплакнув і... рушив на бал...
Його дядько - великий князь Сергій Романов (і за сумісництвом московський генерал-губернатор, прямо відповідальний за злочинну недбалість, через яку в той день загинули тисячі) - наполягав, що не поїхати на бал - то проявити зайву сентиментальність, а таке, мовляв, негоже для імператора й інших можновладців.
Він увійшов в історію з прізвиськом "князь Ходинський" - за назвою того кривавого поля.
На балу була, звісно, й дружина генерал-губернатора Сергія та своячка імператора - Єлизавета. Сергій - це рідний брат батька Ніколая ІІ, Єлизавета - рідна сестра його дружини.
До речі... Із Єлизаветою Сергій завбачливо одружився з церковною обітницею утримання від інтимних контактів. Такі шлюби вважалися виявом особливою "духовності" подружжя.
Але насправді це не значить, ніби великий князь Сергій беріг цноту. Ні.
Є купа авторитетних свідчень про його численні нестримні адюльтери. Тільки не із жінками.
Навіть віршик гуляв, який наводив контраст між ним і його старшим братом - імператором Александром ІІІ, батьком Ніколая ІІ:
"Матку-правду говоря,
Гатчинский затворник
Очень плох в роли царя,
Но зато не ёрник.
Хоть умом и не горазд,
Но не азиатец.
Не великий педе...аст,
Как Сережа-братец".
"Гатчинский затворник" - це про Александра, "великий пере...аст" - про Сергія.
Його орієнтація - це його справа. Однак, схоже, там і "височайший" статус активно ставав інструментом для рекрутування партнерів з числа підлеглих. А це вже гидко.
У листопаді 2024 р., в розпал війни Росії проти України, в Москві поставили пам'ятник Єлизаветі і Сергію (див. серед світлин).
А в чернівецькому соборі Сходження Святого Духа в наші дні, на четвертому році війни, продають буковинцям книжечки з молитвами цим "святым, в земле Российской просиявшим" - і Ніколаю ІІ, і Єлизаветі...
Та брешуть суспільству, ніби "У"ПЦ - не частина Російської Церкви...
Буковинцям ще реалізують, серед іншого, молитви Іоанну Кронштадському, - який бив жебраків і їхніх дітей (потім за це слізно каявся, "сокрушался" у щоденнику, нарікаючи, ніби його біс поплутав, бо він не те з'їв і піддався пристрастям).
До того ж, він був жахливим, мракобісним імперцем-вірнопідданцем.
Він, до речі, вигадав спеціальну молитву, яку повторював дуже часто, де благалося в Бога про якнайшвидшу смерть для "найбільшого єретика світу" - Льва Толстого...
Про Кронштадського, якому в соборі Чернівців також активно спонукають буковинців молитися, може, детальніше розповім окремим дописом.
Отака вона - та Московщина і її "сакральне".
P.S. Великий князь Сергій був 1905 р. підірваний вибухівкою революціонера. Насправді вибух було заплановано на два дні раніше.
Але тоді виконавець побачив, що в кареті з великим князем двоє дітей - його племінники. І не став кидати бомбу.
А зробив це на два дні пізніше, коли царський дядько був у кареті один (ну, і ще, звісно, візник, котрий теж загинув).
До речі, і батько Сергія - імператор Александр ІІ загинув свого часу від вибухівки революціонера.
Жахлива, жахлива, жахлива Росія... І її юрба, і її владарі та можновладці...