Останні кілька днів медіа-сфера була наповнена різними повідомленнями, які так чи інакше стосувалися «церковних» законопроектів у парламенті. Річ йде про документи № 4128 (про процедуру зміни юрисдикції) та № 4511 (про особливий статус для конфесій з центром в Росії).
Останні кілька днів медіа-сфера була наповнена різними повідомленнями, які так чи інакше стосувалися «церковних» законопроектів у парламенті. Річ йде про документи № 4128 (про процедуру зміни юрисдикції) та № 4511 (про особливий статус для конфесій з центром в Росії).
Нагадаємо вам про основні положення законів та аргументи їхніх критиків. Відтак, почнемо з законопроекту № 4128, авторства народних депутатів В. Єленського та С. Войцеховської (обоє «Народний Фронт»), А. Герасимова та П. Кішкаря (обидва БПП), С. Тарути (позафракційний), А. Лозового (Радикальна партія), І. Подоляк (Самопоміч).
Цим проектом доповнюється існуючий закон «Про свободу совісті та релігійні організації» пунктом про спрощення процедури внесення змін чи перереєстрації статутів релігійних громад. Так, автори пропонують, щоби долю парафії вирішували самі віруючі цієї громади, а не єпархіальне керівництво чи митрополія. Отже зміни зможуть внести за згодою більшості від членів громади на парафіяльних зборах. Виникає логічне питання, а хто ж є членом громади, адже на більшості парафій відсутнє фіксоване членство? Законопроект визначає, що приналежність до громади визначається самоідентифікацією та участю у релігійному житті громади.
Основні критики цього законопроекту, а це, зокрема, вище керівництво УПЦ (МП), РПЦ та представники «Опозиційного блоку», заявляють, що згідно з цим законопроектом, до парафії можуть приїхати будь-які сторонні люди та, проголосувавши на парафіяльних зборах, змінити юрисдикцію громади. Однак цього в принципі не може відбутися, оскільки, щоби взяти участь у зборах, треба, відповідно до законопроекту, брати участь у релігійному житті громади, тобто бути прихожанином.
Більше того, для того, щоби не виникало суперечок та голосування не було фіктивним, Комітет з питань культури і духовності запропонував додатковий запобіжник. Остаточну правочинність загальних зборів має визнати керівний орган громади (парафіяльна рада, членське зібрання тощо). Таким чином виключається будь-яка можливість привезти «туристів» зі сторони, щоби ті проголосували і перевели громади в іншу юрисдикцію.
Головне науково-експертне управління Парламенту мало низку зауважень до законопроекту. Юристи Ради посилалися на практику Європейського суду зі справ людини, стверджуючи про необхідність автономії релігійних громад. Хоча саме це і зазначає автор законопроекту. «Є випадки, коли наближеність людини до громади і участь її у статутній діяльності цієї громади ще не означає повноправного членства. В усе це держава не втручається і залишає на розсуд самої громади», – підкреслює автор законопроекту В.Єленський. Це ж стосується і юридичної невизначеності терміну «релігійне життя». Парафія сама вирішує це питання, а відтак законопроект і не прописує чітких критеріїв, щоби не склалося враження, буцімто Держава нав’язує громадам ті чи інші норми щодо їхньої внутрішньої структури.
Основна ж претензія ГНЕУ стосується того, що в первинному тексті документу передбачалося прийняття змін до статутів «на зборах громадян», що могло трактуватися, як загальні збори місцевих жителів. Однак після обговорення в Комітеті було запропоновано вказати, що зміни приймаються на «зборах віруючих громадян, які належать до цієї релігійної громади». Саме в цій редакції проект Закону виноситься до розгляду в Парламентській залі. Відтак, це зауваження ГНЕУ вже не є актуальним, оскільки воно враховано.
Другий законопроект, що викликав резонанс в ЗМІ, є документ № 4511. Авторами цього документу виступила група народних депутатів з БПП (Петренко, Бригинець та Артюшенко), НФ (Левус, Висоцький, Медуниця, Тимчук, Масоріна та Юрій Тимошенко), а також низка позафракційників (Матківський та Бублик).
Цей документ створює нові умови для функціонування конфесій, центри яких знаходяться в країні-агресорі. Так запроваджується підписання додаткових договорів між Державою та релігійними організаціями такої конфесії. Зокрема, встановлюється обов`язковим погодження кандидатів на вищі церковні посади та запрошених іноземних релігійних діячів з державними органами. Також в разі виявлення факту співпраці представників громади з терористами, Держава лишає за собою право припинити діяльність такої громади.
Цей законопроект критикують за надмірне втручання органів державної влади у внутрішнє життя конфесій. Однак його метою є захист національних інтересів України через законодавче встановлення особливого статусу релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі-агресорі. Це, на думку авторів законопроекту, створить можливість уповноваженим державним органам України своєчасно виявляти та належним чином реагувати на потенційні деструктивні впливи зовнішніх чинників з використанням релігійних факторів і впливів на громадськість, а також порушень територіальної цілісності і державного суверенітету України.
Головне науково-експертне управління Парламенту має низку зауважень до цього законопроекту та пропонує його відхилити. Так, зокрема, критикується ідея надання одній групі особливого статусу, а підписання окремих договорів між державою та тільки однією конфесією науковці вважають дискримінацією. Законопроект також дублює окремі положення інших нормативних актів. Негативну оцінку ГНЕУ викликають ідеї погоджувати з владою кандидатури єпископату та запрошених релігійних діячів, хоча останнє і так вже присутнє в базовому законі. Повторюючи всі ці аргументи, проти проекту закону № 4511 виступила й Уповноважена з прав людини Валерія Лутковська.
Зважаючи на це, Комітет з питань культури і духовності Верховної Ради запропонував прийняти проект у першому читанні та спільно з фахівцями підготовити його до другого читання та остаточного прийняття.
Відразу після публікації з/п № 4128 (23 лютого 2016 р.) на сайті Ради почали з’являтися перші коментарі. З критикою виступив голова юрвідділу УПЦ (МП) о. Олександр Бахов, який назвав це «рейдерським захопленням храмів». Виконавчий директор Інституту релігійної свободи Максим Васін зазначив: «складнощі можуть виникнути у діяльності тих релігійних громад, статути яких передбачають фіксоване членство… або делегують право внесення змін до статуту іншим керівним органам – парафіяльній раді, раді старійшин, братській раді тощо».
Вже 1 березня 2016 р. на розширеному засіданні ВРЦіРО представники УПЦ (МП) розкритикували цей законопроект. Розглядаючи документ, члени Комітету з питань культури і духовності врахували критичні зауваження і запропонували додати в текст проекту певні запобіжники від т.з. «церковного рейдерства», про що зазначалось вище. Однак, у наслідок того, що комітетський варіант тривалий час не оприлюднювався на сайті Ради, вся критика була спрямована на первинну редакцію проекту Закону.
Пізніше, 1 липня ВРЦіРО провела ще одну зустріч для обговорення цього законопроекту. З критикою знову виступили УПЦ (МП), до них також долучилися лютерани та юдеї.
У парламенті відбулась конференція щодо цього законопроекту. Серед запрошених гостей були численні представники УПЦ (МП), юдеїв, лютеран, а також депутати від Опозиційного блоку та групи «Відродження». Організатором цього заходу виступила секретар міжфракційного об’єднання «Депутатське об’єднання по реформуванню податкового, митного та земельного законодавства» Анна Яровая, яку СБУ звинуватила у праці на Росію. Ні представників комітету, ні інших профільних чиновників з питань релігій не було запрошено. Автор документу назвав це спробою Росії знищити цей законопроект.
Законопроект № 4511 був зареєстрований в Раді 22 квітня минулого року. Він довго «лежав» в Комітеті з питань культури і духовності, і тільки на початку жовтня був розглянутий. Депутати запропонували прийняти законопроект тільки у першому читанні, а вже до другого підготувати його разом з експертами-релігієзнавцями.
Пізніше, 18 жовтня на католицькому радіо з критикою документу виступив єпископ РКЦ Станіслав Широкорадюк. Він назвав з/п № 4128 «анархією та рейдерством» та заявив, що документ сприяє корупції. Щодо проекту Закону № 4511, то єпископ виступив проти колективної відповідальності та будь-яких спеціальних статусів для жодної з конфесій.
Коли стало відомо, що законопроект можуть винести на розгляд до парламенту, активізувалася Київська митрополія МП. Представники Церкви заявили, що готові вивести більше 10 тис. віруючих під стіни Верховної Ради. Власне такі самі цифри про кількість віруючих на нещодавній акції під парламентом оприлюднила УПЦ (МП).
Наступного ж дня відбулася прес-конференція за участю автора законопроекту В. Єленського, директора Департаменту з питань релігій А. Юраша та релігієзнавця, професора О. Сагана.
Єленський наголосив, що його законопроект, який спрощує життя віруючим, блокується представниками УПЦ (МП) разом з депутатами з Опозиційного блоку. Науковець Саган повідомив, що законопроект є вкрай актуальним, оскільки в нинішніх реаліях складність переходу доповнюється відмовою від почергового проведення богослужінь, що в селах з єдиним храмом створює реальні конфліктні ситуації. Про створення альтернативних псевдо-наукових експертних середовищ попередив Юраш – «Це персоналії, яких раніше ніколи не помічали і не знали у цій сфері. Це штучна реальність, штучне заперечення, штучні аргументи, штучні репрезентанти, яких ніхто у сфері наукового експертування раніше не бачив».
Через два дні після прес-конференції УПЦ КП виступила на підтримку цього законопроекту.
Коли з суттю законопроектів та їхньою критикою стало зрозуміліше ми можемо перейти до хронології події останнього тижня, які розвивалися навколо цих документів.
День 1. П’ятниця, 12 травня. Прокремлівський ресурс «Страна.ua» публікує інформацію про те, що на 18 травня Верховна Рада планує розглянути з/п № 4128 та № 4511. Подається об’ємна критика законопроектів, з коментарями політолога Руслана Бортніка, в минулому помічника народного депутата Колесніченка, автора скандально відомого мовного законопроекту. Матеріал великий та ґрунтовний і скоріш за все був складений завчасно, а у п’ятницю лишень «взятий з шафи». За парламентськими правилами проекти майбутніх пленарних засідань розсилаються депутатам у першу половину п’ятниці, щоби до погоджувальної ради в понеділок вранці зібрати скарги та пропозиції і врахувати їх при складанні порядку денного. Очевидно, що скласти такий матеріал було неможливо за годину, так само, як і розібратися у церковних тонкощах, отже редакція до цього моменту плідно готувалась.
День 2. Субота, 13 травня. Відразу два митрополити УПЦ (МП) виступають проти законопроектів. Запорізький Лука називає «слугами диявола» тих, хто «кричить про декомунізацію», хоча й згодом прибирає цю фразу з офіційного тексту. А в Одесі митр. Агафангел лякає політиків кровавими сутичками у разі прийняття законопроектів, а вірних закликає складати списки підписів проти парламентських проектів.
День 3. Неділя, 14 травня. По парафіях УПЦ (МП) агітують проти з/п 4128 та 4511. Зміст законопроектів подається у власні інтерпретації, а в окремих випадках спеціально доноситься до електорату, що проти цих законопроектів виступає Опозиційний блок. На півдні України на парафіях УПЦ (МП) було зафіксовано роздачу документу-поправок до законопроектів від Опоблоку (стор. 1, 2, 3, 4). Починається мобілізація вірних. УПЦ заявляє, що на Одещині начебто зібрали 52 тис. підписів віруючих проти законопроектів.
День 4. Понеділок, 15 травня. Інформаційне затишшя перед буревієм новин. Йде ревізія і мобілізація.
День 5. Вівторок, 16 травня. УПЦ (МП) офіційно оголошує про масштабні протести по всій країні. Починається пошук союзників. В Одесі МП до критики з/п намагається долучити інші конфесії. В УНІАН УПЦ (МП) проводить прес-конференцію на чолі з все тим самим політологом Бортніком. Прицерковні експерти погрожують владі різними соціальними вибухами, релігійними війнами, втратою іміджу держави тощо. У Страсбурзі УПЦ розповідає про необхідність відхилити парламентські документи.
День 6. Середа, 17 травня. Патріарх Кирил відправляє листа зі скаргою на український парламент і його законопроекти релігійним діячам та генсекам ООН і Всесвітньої Ради Церков. Голова РПЦ фактично шантажує членів Нормандської четвірки, що в разі прийняття документів, Росія не виконуватиме Мінські угоди. У Запоріжжі тим часом місцева влада заспокоює УПЦ (МП) та просить не влаштовувати протестних демонстрацій. Цікаво, що в цей же день на підтримку з/п № 4128 виступає відомий російський богослов протодиякон Андрій Кураєв. Він зазначає, що законопроект «є прекрасним», оскільки «це реальний шлях до відродження церковного життя», адже йде спонукання до формування списків парафіян, що має цілком позитивно відобразитись на житті конкретної парафії.
День 7. Четвер, 18 травня – визначальний. УПЦ (МП) виводить декілька тисяч вірних під стіни Верховної Ради. Серед протестувальників і переможець шоу «Голос країни» о. Олександр. В оточенні віруючих жваво роздає інтерв’ю головний спонсор УПЦ – депутат Новинський. Надходить новина про підтримку віруючих Всесвітньою Радою Церков. В обід нардеп Гончаренко пускає дезу про зняття з/п з порядку денного. Віряни радіють, громадськість обурена. З часом Новинський на брифінгу спростовує ці чутки. Віряни обурені, громадськість радіє. ЗМІ все більше починають обговорювати цю тему. Вечірнє засідання в Раді закінчується, до церковних тем не встигли дійти. Парафіяни втомлені, але щасливі розходяться по домівках, бо це їх перемога, громадськість без настрою.
На фоні загального галасу навколо цих документів майже не поміченою залишилась підтримка з/п 4128 православним богословом архимандритом Кирилом (Говоруном). Священик вважає, що документ відповідає базовим засадам християнської екклезіології. Оскільки у православному вченні про Церкву центральне місце посідає саме громада, а не юрисдикція. На підтвердження своїх слів, богослов навіть публікує працю «Громада як природа Церкви».
Вельми делікатну деталь помітив релігієзнавець Анатолій Бабинський. Він, зокрема, пригадав події 1990-х рр., коли відбувалися сутички між православними та греко-католиками в Галичині. Саме тоді, в рамках спільної комісії, УГКЦ виступала за повернення їй майна, вилученого на користь РПЦ після Львівського псевдособору 1946 р. Однак Московська Патріархія тоді заявила, що претендувати на храмову споруду може лише місцева громада, а не вся Церква. Тепер же РПЦ виступає з цілком протилежних позицій, що саме конфесія має володіти майном, а не конкретна громада. Релігієзнавець називає це «подвійними стандартами Московської Патріархії».
Варто зазначити, що на підтримку законопроекту № 4128 виступив і профільний чиновник з Мінкульту – Андрій Юраш. Він зазначив, що проект Закону про спрощення процедури внесення змін до статутів готувався експертною радою при Департаменті з питань релігій та національностей. Держслужбовець зазначає, що цей документ був представлений на численних засіданнях ОБСЄ, які відбувалися в Україні, Відні та Варшаві і не отримав «жодного негативного висновку жодної міжнародної організації». В той же час пан Андрій не впевнений, що навіть у разі прийняття з/п № 4511, Президент навряд чи його підтримає.
У четвер ввечері представник УПЦ (МП) прот. Микола Данилевич заявив, що стосовно церковних законопроектів викликали українського Посла у Ватикані. Однак потім речниця МЗС Мар’яна Беца спростувала ці слова священика. А Апостольська Нунціатура виступила з уточненням, що «при різних нагодах деякі Високопосадові особи Державного Секретаріату Святого Престолу зустрічали Посла України при Святому Престолі, щоб висловити певні занепокоєння стосовно законопроектів, присвячених церковним питанням». Це інформація і коментарі щодо неї викликали у соцмережах більше запитань, припущень і домислів, ніж внесли ясність.
У понеділок, 22 травня, відбулося засідання Погоджувальної Ради і автор Віктор Єленський закликав включити його законопроект № 4128 до розгляду у сесійній залі. А відтак церковний документ можуть розглянути у будь-який пленарний день.