Господь часто говорив апостолам, що буде розіп’ятий на хресті. Не менше Він розповідав про життєвий хрест людини.
***
Одна з таких розмов відбулася, коли за Христом йшов чималий натовп людей. Господь не був окрилений такою великою кількістю "парафіян": "І, звернувшись, сказав Він до них: Хто свого хреста не несе, і йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!".
Можна ходити до храму і бути сумлінним учнем Христовим, але не мати при тому любові. Таке релігійне життя далеке від Христа, хоч іменується християнством.
Нести свій хрест в буденному житті означає боротись із собою до крові. Щоб когось не образити словом чи поглядом. Навіть тоді, коли впевнений, що думаєш правильно і кажеш по ділу. А слова самі із злого серця лізуть.
Справжня любов боїться когось образити. Бо знає ціну стражданням.
***
Ти є творцем свого хреста, бо злишся за дрібниці, а помиляєшся у головному. Але не завжди маєш мужність взяти його на себе - побачити себе в своїх проблемах.
Часом шукаєш на кого б то перекласти відповідальність за свої переконання та вчинки: "Це не я. Нас так вчили. Такі були обставини".
Коли набираєшся сміливості і кажеш подумки Богу: "Ні. Це я. Це мій вчинок і мої слова". В цю мить береш свій хрест на себе.
Несучи його, відчуваєш легкість на душі, сміливість духу і сенс свого життя. Бо яким би не був в людських очах, Бог грішну і відерту людину не полишає напризволяще. Він в ній живе.
Господь не карає за гріх і не мститься за слабкість. Він розділяє із грішником відповідальність за скоєне, якщо ти чесний сам перед собою.
***
Коли відчайдушно плюєш на себе у безумі гріха - обпльовуєш Господа. Бо Він завжди в тобі - і коли хороше на душі і коли дурня в голові.
Після солодкого польоту в безодню пристрасті обовязково буде гірке повернення в реальність. Але, упавши у гріх, не падаєш у відчай, а знову встаєш. Тому що Бог піднімає, не виявляючи Себе.
Це як медсестра на полі бою, яка рятує від куль пораненого. А той не знає хто це, та ще й кричить на неї матом від болю. Пречистий Бог у багні живе, поки ти в ньому перебуваєш.
Хресна дорога - то коли виходиш слідом за Богом з попелу відчаю і падіння, який сам собі накоїв. Вийшовши на світ Божий, можеш іншим показати дорогу. Справжня любов помічає ті старждання, які сам колись пережив. Вона вміє вчасно підібрати потрібні слова.
Переживши страждання від гріха стаєш трішки добрішим до інших. Бо в пеклі душевних тортур зустрів Бога.
Реальна зустріч людини з Богом відбувається на хресті. Пам'ять про цю зустріч супроводжує до віку живою вірою в Христа Спасителя.
***
Взявши свій хрест, стаєш щасливішим, але вже по-іншому. Бо бачиш наскільки наколо багато хороших людей, які готові тобі допомогти. І я цього не заслуговую. Це просто дар!
Коли щось переживеш, іноді здається, що навіть не знав, як це – дійсно бути щасливим. Дякуєш тому, хто увесь цей час був поряд, звертаєш увагу на дрібниці, цінуєш кожну мить життя і дивуєшся, чому раніше ніколи не помічав стільки доброго навколо.
Сенс хреста у Христі. І Христос є сенсом життя, коли просто, без мучеництва і самореклами долаєш труднощі на своєму життєвому шляху: "Я є путь, і істина, і життя"