Серед релігійної літератури в Україні переважає російськомовна, хоча більшість читачів шукають українською, — результати дослідження

У квітні-червні 2012 року Марія Фронощук, журналістка та редактор із КНУ імені Тараса Шевченка, під керівництвом доктора філологічних наук, професора Алли Бойко провела магістерське дослідження на тему «Репертуар сучасних видавництв релігійної літератури в Україні та проблема формування аудиторії». Партнером вивчення аудиторії таких видавництв виступив портал RISU. Багато наших відвідувачів взяли участь в опитуванні, яке проводилося в рамках практичної частини наукового дослідження. Після успішного захисту Марія розповіла RISU про основні положення своєї магістерської роботи та презентувала результати анкетування.

З самого початку було зрозуміли, що важливість розробки обраної теми в організаційному, тематичному та аудиторному зрізах, перш за все, посилюється відсутністю спеціального дослідження, яке б містило комплексний аналіз діяльності видавництв релігійної літератури в Україні.

До того ж, автор зважала на актуальну ситуацію. Адже зараз спостерігається поступова еволюція сучасних видавництв релігійної літератури, і, відповідно, формування нового конкурентоспроможного сегменту видавничого ринку, який поступово займає все більше тематичних ніш. Аналізуючи цей процес, ми отримали змогу вивчати його у динаміці, а це значно підвищило якість висновків щодо закономірностей функціонування ринку.

Починаючи роботу, ми мали на меті комплексно дослідити параметри формування читацької аудиторії українських видавництв релігійної літератури, виходячи з особливостей їхнього репертуару.

Для цього автор провела доволі масштабну розвідку книгарнями, книжковими виставками, спеціалізованими та універсальними інтернет-магазинами. Зауважу, що об’єктом дослідження були репертуари лише тих видавництв, що зареєстровані на території України та спеціалізуються на випуску релігійної літератури.

В результаті неї була сформована така вибірка видавництв: «Свічадо», «Колоквіум», «Місіонер», «Кайрос», Quo Vadis (Куди йдеш?), «Тюльпан», «Ездра» та «Видавництво Українського католицького університету». Сюди не потрапила низка тих видавництв, які хоч і випускають релігійну літературу, але не ідентифікують себе саме як «релігійні видавництва».

Підставою для вибору видавництв стали параметри їхньої активності на ринку, а також відповідність кільком вимогам, потенційно придатним для предметного аналізу: масштабність діяльності, ширина тематичного діапазону літератури, яку вони випускають, та дієві принципи маркетингової практики. Аналізувалися також публікації, що присвячені цим видавництвам та розміщені у профільній періодиці й на тематичних інтернет-порталах. До того ж, перевага надавалася видавництвам, продукція котрих була доступна принаймні в універсальних книжкових крамницях та інтернет-магазинах.

Дослідивши репертуар видавництв, ми також сформували класифікацію видань релігійної тематики. Це було потрібно для проведення аудиторного опитування. Отже, вона виглядає так:

• за мовною ознакою (мовою оригіналу, переклади, запозичені та адаптовані);
• за аудиторією (для широкої аудиторії: універсальні, спеціалізовані; для специфічної аудиторії: для дітей, для підлітків та молоді, для дорослих);
• за аналітико-синтетичним переробленням інформації: (первинні, вторинні);
• за цільовим призначенням: Біблія, довідкові, художні, богослужбові, енцикліки, історично-пізнавальні, катехитичні, наукові (з різним рівнем розробки теми), рекомендаційно-виховні.

З метою вивчення уподобань та споживацьких прерогатив аудиторії, ми провели опитування респондентів, яке здійснювалося спільно з Релігійно-інформаційною службою України (RISU). Так, була сформована спеціальна анкета, на питання якої ми і запропонували відповісти відвідувачам порталу.

Розробляючи її, ми виходили з особливостей репертуару видавництв. Так вона містила десять запитань, сформульованих відповідно до досліджуваних параметрів.

В результаті, генеральна сукупність опитаних склала 234 особи (з них 175 чоловіків та 58 жінок). І через те, що приналежність до аудиторії релігійного інформаційного порталу гарантувала нам зацікавлення респондентів у релігійній літературі та діяльності видавництв, які спеціалізуються на її випуску, вибірка в нашому випадку була тотожна генеральній сукупності.

Отже, представляємо вам результати дослідження аудиторії.

1. Вікові показники.

І так, в межах демографічного блоку запитань, варто зауважити, що вікові показники читачів виявилися доволі різними. Так, респонденти повинні були визначити свій вік за категоріями: від 16 до 22; від 23 до 29; від 30 до 40; від 41 до 50; від 51 та більше. Відповідно, ми отримали такі відсоткові результати. Читачів від 16 до 22 років виявилося найменше – усього близько 7%. Друга категорія, від 23 до 29, була чисельнішою та складала 31% від загальної вибірки. Цілих 40% респондентів виявилися особами середнього віку – від 30 до 40 років. Кількість людей віком від 41 до 50 років серед читачів також була незначною – тільки 12%. І, нарешті, до останньої вікової категорії, від 51 та більше, увійшли лише близько 10%.

Цікаво, що найчисельнішою виявилася третя група читачів віком від 30 до 40. Це здається парадоксальним зважаючи на те, що, як правило, найактивнішою категорією користувачами Інтернету є молодь. Натомість, її серед аудиторії найменше. Ми вважаємо за доцільне тлумачити ці показники тим, що зацікавлення релігійною літературою, незважаючи на релігійну освіту, більшою мірою зумовлюється наявністю в особи зрілого ставлення до життя, сформованого світогляду, який дозволяє серйозно розглядати такі важливі аспекти існування, як віра та релігія. І, разом з тим, якраз прогресивні люди середнього віку, що вже опанували нові технології, є сьогодні одними з найвпливовіших у суспільстві. Крім того, результати нашого аналізу репертуару видавництв свідчать про те, що літератури для підлітків та молоді в ньому дуже мало, тож і кількість читачів-респондентів виявилася незначною.

2. Сімейний стан.

Свій сімейний стан більшість респондентів визначило як одружені. Проте різниця в цьому параметрі не була значною. Так, близько 55% читачів перебувають у шлюбі, та 44% не перебувають. Як ми вже зазначали вище, увага цій обставині приділялася тому, що сімейна людина, приносячи книгу в дім, автоматично відкриває доступ до неї ще декільком читачам. Тож, тут важливими є навіть не обсяги придбаних видань, а кількість осіб в сім’ї. Хоча, варто зазначити, що на діяльність самих видавництв релігійної літератури така умова має дещо опосередкований вплив, адже за цим механізмом популяризація конкретної книжки ще не гарантує фінансову вигоду видавництву.

3. Мовна ознака продукції видавництв.

Результати опитування показали, що абсолютна більшість читачів надає перевагу книжкам українських видавництв релігійної літератури. Відповідно, цей варіант відповіді обрав 91% респондентів. Ще 7% відзначили російські видавництва. І лише 2% зауважили, що купують продукцію організацій незалежно від мовного показника.

4. Вибір видавництва.

Визначити популярність продукції конкретних видавництв за анкетуванням виявилося певною мірою складніше. Серед запропонованих варіантів відповіді були всі видавництва, які ми визначили лідерами на українському ринку релігійної літератури. Крім того, читачі мали змогу зазначити інше видавництво у випадку, якщо такого не було у переліку.

Тут уподобання респондентів різнилися, хоча, зауважимо, що лише незначна кількість з них додала до нашого переліку назву якоїсь іншої організації.

Механізм підрахування даних у цьому питанні відрізнявся від того, що використовувався раніше через те, що респонденти могли обирати одразу декілька видавництв. Відповідно, ми отримали такі дані щодо популярності видавництв: «Свічадо» – 60% респондентів;  «Місіонер» – 35%; «Видавництво Українського католицького університету» – 27%; «Кайрос» – 13%; «Колоквіум» – 8%; «Quo Vadis» – 7%; «Ездра» – 4%.

Серед інших видавництв респонденти також називали «Соборність», «Послушник», «Джерело життя» та «Видавництво Українського біблійного товариства» – загалом близько 19%. Ще 4% читачів відповіли, що взагалі не звертають уваги на видавництво, під маркою якого випускається видання.

5. Де купують релігійну літературу.

Аналіз анкет показав, що рівень доступності продукції українських видавництв релігійної літератури є доволі високим. Так, їхні книжки можна знайти практично в усіх видах книжкових магазинів.

Відповідно, найбільше релігійних видань купують у спеціалізованих крамницях церковних структур – 74%. На другому місці за доцільністю розповсюдження знаходяться варіант використання універсальних та спеціалізованих книжкових крамниць, ними користуються 58% респондентів. Через інтернет-магазини здійснюється близько 21% покупок літератури респондентами. Найменше книжок купують на книжкових виставках – лише 14%.

Але цілком обґрунтовано останній показник можна пояснити несистематичністю проведення цих заходів. Крім того, популярність магазинів церковних структур також зумовлюється тим, що авторитетність останніх так чи інакше частково переноситься і на самі книжки, які там продають. Тобто, на думку більшості читачів, література, яка поширюється під егідою котроїсь з церковних установ, автоматично нею схвалюються, власне як і ідеї, що у ній викладені.

6. Скільки купують.

Наступне питання було покликане визначити купівельну спроможність аудиторії видавництв релігійної літератури. Так, виявилося, що найбільша категорія споживачів, 38%, купує 4 – 10 книжок релігійної тематики на рік. Друга за чисельністю група, близько 20% респондентів, зазначила, що звикла до придбання 11 – 15 видань. 25% читачів купують найменше релігійної літератури – лише 1 – 3 книжки на рік. Близько 10% відзначили, що купують більше 20 книжок на рік, що є доволі непоганим показником для аудиторії нішових видавництв, зважаючи на специфіку їхнього продукту. І, нарешті, розрив у показниках продемонструвала остання за кількістю, лише 8%, група респондентів, яка купує 16 – 20 книжок на рік.

Зрозуміло, що у цьому пункті анкети читачі повинні були зазначити кількість саме релігійної літератури, яку вони купують. І, варто зауважити, що домінантна група респондентів ілюструє позитивний споживацький потенціал навіть на рівні аудиторії світських видавництв, позиція котрих на ринку є стабільнішою, а наклади – більшими. Зважаючи на тиражність продукції видавництв релігійної літератури, такий споживацький попит є цілком виправданим. Його зумовленість так само полягає у двох складових: аудиторія зазвичай купує стільки, скільки їй пропонують, і, навпаки.

7. Мовні уподобання.

Переважна більшість респондентів, тобто цілих 68% опитаних, зазначила, що надає перевагу україномовним книжкам. Натомість, російськомовні видання читає 30% респондентів. І лише 12% зазначили, що не звертають уваги на те, якою мовою написана література, якщо їх цікавить її зміст. З цих даних доцільно зробити декілька висновків.

Порівняльний аналіз репертуарів видавництв релігійної літератури  показав, що російськомовних книжок в них все-таки більше. Але в кожній з організацій відсоткові показники співвідношення україно- та російськомовної продукції різняться. Часто це залежить від регіону, в якому воно здійснює свою інформаційну діяльність. Зрозуміло, що це пояснюється, перш за все, етнічними та політичними передумовами. Але, зважаючи на бажання аудиторії видавництв релігійної літератури купляти книжки українською мовою, такі умови є несприятливими для розвитку цього сегменту ринку. Адже не можна говорити ані про задоволення інформаційних потреб споживачів, ані про позиціонування видавництв на цьому ринку, якщо попит є більшим за пропозицію.

8. Популярність різних категорій книжок.

Відповіді на передостаннє запитання були покликані проілюструвати прихильність аудиторії сучасних релігійних видавництв України до тієї чи іншої тематичної категорії книжок. Респондентам було запропоновано перелік літературних напрямків, які відповідали класифікації релігійної літератури, репрезентованій нами в другому розділі. Читачі повинні були позначити котрусь з категорій або навіть усі їх, відповідно до своїх уподобань.

Цілком очікувано, зважаючи на специфіку аудиторії, майже 65% респондентів відповіли, що читають Біблію. Близько половини, а саме 41%, опитаних зазначили, що надають перевагу історично-пізнавальній літературі. Довідкові видання читає трохи більше 38% респондентів. Наступними за популярністю є наукові тексти з різним рівнем розробки теми. Цю категорію позначили 36% опитаних. Прихильниками рекомендаційно-виховної літератури, яка, до речі, домінує в репертуарах більшості видавництв, є 35% читачів. Катехитичним текстам надає перевагу близько 20% опитаних. Незважаючи на те, що художніх книжок видають дуже багато, цю категорію обрали лише 17% респондентів. Богослужбовою літературою цікавиться близько 8% опитаних. І, нарешті, найменшою є аудиторія енциклік – тільки 5% читачів.

В контексті цього питання варто ще раз звернути увагу на деякі тенденції українського релігійного книговидання. Так, ми порівняли попит та пропозицію і отримали такі результати.

Як бачимо, різниця попиту та пропозиції є доволі значною. Проте зауважимо, що пропозицію ми вираховували відповідно до 100%-вих показників, а попит, – виходячи із загальної кількості анкет респондентів, які вказали той чи інший тематичний напрямок серед своїх зацікавлень. Тож, ми порівнюємо скоріше не фактичну кількість видань та купівельну спроможність, а загальні обсяги попиту та пропозиції. Але саме такий спосіб зіставлення гарантує нам об’єктивність аналізу даних.

Річ у тім, що інформаційні потреби аудиторії, в тому числі й читачів релігійної літератури, можуть бути різноманітними. Відповідно, інтереси кожного конкретного споживача, як правило, не обмежуються лише одним тематичним напрямком книжок. Саме тому ми дозволили респондентам обирати одразу декілька позицій під час відповіді на це запитання. Так само, як і одне видавництво не може випускати літературу усіх тематичних напрямків одразу. І саме тому зведені нами відомості презентують результати аналізу репертуарів усіх восьми видавництв.

Діяльність цих видавництв в галузі випуску літератури категорій: енцикліки, богослужбові та художні видання є успішною. Так, художніх книжок видається навіть більше, ніж того потрібно. Різниця між показниками попиту і пропозиції є більш-менш допустимою  у ситуації з рекомендаційно-виховною літературою. Натомість, ситуація з усіма іншими категоріями є гіршою. Значні розбіжності між попитом і пропозицією бачимо на прикладі довідкових та наукових текстів – їх випускається найменше, що не може повністю задовольнити інформаційні потреби читачів. Незадовільною також є ситуація з виданням катехитичних та історично-пізнавальних книжок, яких видається більш ніж на 60% менше, ніж слід було б.

9. Якої літератури бракує.

Надзвичайно важливим для нашого дослідження стало відкрите запитання, відповіді на яке повинні були показати, якої літератури не вистачає читачам. Аналіз цієї частини викликав деякі труднощі, адже інтереси читачів різнилися, і врахувати кожен з них було важко. Крім того, зауважуючи свої інформаційні пріоритети, респонденти формулювали їх у вільній формі, отже, для систематизації цих даних нам довелося розділити їхні відповіді за категоріями класифікації видань релігійної літератури, що була розроблена нами. Зіставивши частотність повторення однакових категорій літератури різними респондентами, ми отримали такі дані.

Анкетування показало, що найбільшу потребу респонденти відчувають у науковій літературі. Це відзначили 16% всіх опитаних. Не вистачає аудиторії також історично-пізнавальних книжок, це зауважили 12% респондентів. Трохи менше 10% читачів відповіли, що на ринку бракує рекомендаційно-виховної літератури. 9% опитаних сказали, що відчувають потребу в богослужбових текстах. Художньої літератури не вистачає 8% респондентів. 4% читачів вважають, що асортимент довідкових видань повинен бути більшим. І, нарешті, брак видань Біблії констатували 2% опитаних.

Деякі коментарі неможливо було розглядати в контексті розробленої нами класифікації, отже, ми зупинилися на них окремо. Так, 7% респондентів зазначили, що на ринку релігійної літератури не вистачає дитячих книжок. Зауважимо, що цю тенденцію ми також помітили, досліджуючи репертуари видавництв. Інші 6% опитаних звернули увагу на потребу збільшення кількості видань, котрі мали б офіційний дозвіл Церкви. Пояснили вони цю потребу бажанням бути впевненими у правильності думок, що висвітлюються в тій чи іншій релігійній книжці. Близько 2% читачів, незважаючи на фактичне перенасичення ринку релігійної літератури перекладними виданнями, констатували брак якісних перекладних книжок. Ще майже 4% респондентів хочуть бачити в асортиментах видавництв більше всесвітньо відомої релігійної літератури, тобто, бестселерів. Інші 2% читачів також зазначили, що на ринку не вистачає пісенників.

Як висновок, дослідження аудиторії показало, що видавництва релігійної літератури мають доволі стале читацьке коло. Так, переважна більшість респондентів надає перевагу книжкам українських видавництв (91%). Це, в свою чергу свідчить про бажання людей підтримувати українське релігійне книговидання.

Ми також з’ясували, що основна маса читачів книжок цього напряму – особи середнього віку від 30 до 40 років. Ми вважаємо за доцільне тлумачити це тим, що зацікавлення релігійною літературою, незважаючи на релігійну освіту, більшою мірою зумовлюється наявністю в особи зрілого ставлення до життя, сформованого світогляду.

Аналізуючи читацькі зауваження щодо літератури, якої не вистачає в асортиментах видавництв, ми визначили, що сьогодні цей пункт має декілька позицій. Відповідно до читацьких запитів організаціям слід було б додати до свого репертуару більше наукової, історично-пізнавальної та рекомендаційно-виховної літератури. Акцентували респонденти і на відсутності достатньої кількості дитячих видань, а також книжок, які мали б офіційний дозвіл церкви. Ці дані співпадають з нашими висновками щодо тенденцій сучасного релігійного книговидання. Крім того, порівняння попиту та пропозиції дозволило зробити висновок про те, що видавництва, на жаль, поки не задовольняють інформаційних потреб своєї аудиторії повною мірою.

Марія ФРОНОЩУК