Серед засновників Одеси були й римо-католики
– Розкажіть про історію монастиря.
– Отці-палотини в цьому монастирі з’явилися у липні 1994 року. Саме тут свого часу народився і жив наш співбрат – Станіслав Шульминський, який віддав життя, засланий за віру у Сибір.
Ми мали на меті повернутися на фундаменти, закладені Станіславом Шульминським, тим більше, що він є кандидатом на проголошення святим, кандидатом на вівтарі. До того ж, отці-палотини мають свої корені саме в Україні. Хочемо відродити в Одесі свідомість християн, щоби майбутнє наше було так само вписане в історію міста, бо нині складається таке враження, що Одеса замало знає про католиків.
– Район Одеси, де нині є Ваш монастир, свого часу був католицьким.
– Від часів заснування Одеси в місті мешкали католики. Можемо пригадати першого губернатора Дюка де Ришельє, другу видатну людину, яка похована у нашому кафедральному соборі, пана Ланжерона. Навіть, якщо ми повернемося до історії і подивимося на міських архітекторів, ми побачимо, що більшість з них були католиками. Архітектуру православних церков в місті не можна назвати чисто слов’янською. Відчувався не лише візантійський, але і римський напрямок. За історичною довідкою, 1913 року три наші парафії (кафедральний собор, костели святого Петра і Климентія) об’єднували багато тисяч вірних. Наскільки я пам’ятаю, парафія Святого Климентія була найбільшою і налічувала понад 17 тисяч вірних, кафедральний собор – понад 15 тисяч і близько 10 тисяч – костел Святого Петра. Ці три храми були поділені на своєрідні національні парафії. До костелу Св.Климента ходили переважно поляки, які займалися будівництвом залізниці, кафедральний собор на вул. Катерининській відвідували переважно німці, а у костелі Св. Петра – переважали французи та італійці.
– Чи є у Римо-Католицької Церкви наміри відновити знищений комуністичним режимом костел Святого Климента?
– Бажаємо надати найбільшої уваги духовному відродженню. Будинок храму можемо відбудувати досить швидко, але зібрати людей та згуртувати їх навколо церкви набагато важче. 
Першим нашим завданням є саме відродження серед наших вірних свідомості, що ми є християни, ми є католики, які сповідують десять Христових заповідей і практикують їх. Люди мають ходити до церкви не тому, що є мода і батьки були католиками, а щоб пізнати Живого Бога.
– Що може зацікавити одесита чи паломника, який завітає до Вашого монастиря отців-палотинів?
– Головною метою нашого ордену є формація мирян. Наше перебування в цьому домі має те ж завдання. Практично від самого початку при нашій парафії існують маленькі біблійно-молитовні групи, які, крім участі у Службах Божих, відбувають щонедільні зустрічі, на яких вони обговорюють Святе Письмо. У планах є відкриття в Одесі аніматорської дворічної школи. Тут матимуть можливість здобувати освіту ті, хто бажає працювати катехитами для сімей. У нас є люди, які закінчили вищі навчальні заклади Польщі, Італії і хотіли б реалізувати своє покликання в Україні, зокрема, в Одесі.
– У костелі Святого Климента, який діє при монастирі, в лютому 2003 р. було проведено спільну молитву духівництва різних Церков. Владики та пастори молилися за єдність християн. Чи ці молитви матимуть своє продовження?
– Напевне, якщо Господь дозволить, ми будемо продовжувати ці спільні молитви. Крім того, що ми є з різних конфесій, ми віримо в Одного Бога, Пресвяту Трійцю. Результатом такої спільної молитви є створення Духовної Ради різних Церков у Одесі. Вона не має юридичного ґрунту, але за її допомогою ми можемо робити спільні акції, один одному допомагати.
Розмовляв Ігор Столяров,
7 березня 2003 р., Одеса. На світлинах:
– настоятель монастиря отець Анатолій за відправою
– таким був костел Святого Климента, знищений комуністичним режимом наприкінці 30-х років двадцятого століття
